Ухвала суду № 102687400, 13.01.2022, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6271/21

Провадження № 2/496/321/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року м. Біляївка

Суддя Біляївського районного суду Одеської області Горяєв І.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні та в належному оформлені спадщини на земельні ділянки та встановлення факту родинних відносин, проживання однією сім`єю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом в якому просить:

1. Визнати дії ОСОБА_2 щодо реєстрації та повторної реєстрації у 2018 році права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації земельної ділянки № НОМЕР_1 у державному земельному кадастрі перешкоджанням в належному оформленні спадщини ОСОБА_3 на ОСОБА_1 щодо земельної ділянки АДРЕСА_2 , відповідно до заповіту ОСОБА_3 посвідченого Августівською сільською радою 17 січня 1983 року;

2. Зобов`язати ОСОБА_2 АДРЕСА_1 усунути перешкоди для здійснення ОСОБА_1 дій щодо належного оформлення спадщини ОСОБА_3 шляхом допуска на земельну ділянку АДРЕСА_1 та встановлення меж земельної ділянки № НОМЕР_2 ;

3. Визнати дії Усатівської сільської ради щодо надання земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,025 га у власність ОСОБА_2 перешкоджанням в належному оформленні спадщини ОСОБА_3 на ОСОБА_1 на земельну ділянку № НОМЕР_3 відповідно до заповіту ОСОБА_3 посвідченого Августівською сільською радою 17 січня 1983 року;

4. Зобов`язати Усатівську раду Одеської області усунути перешкоди для здійснення ОСОБА_1 дій щодо належного оформлення спадщини ОСОБА_3 шляхом допуска на земельну ділянку №58 та встановлення меж земельної ділянки № НОМЕР_2 ;

5. Стягнути з ОСОБА_2 моральні та матеріальні збитків у сумі 200 000 грн.;

6. Стягнути з Усатівської сільради матеріальні та моральні збитків в сумі 1 000 000 грн.;

7. Визнати ОСОБА_1 , донькою ОСОБА_3 ;

8. Визнати факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією родиною з 1961 року по 1987 роки;

9. Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки № НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , загальною площею 0,67 га або 0,31 га (за виключенням 0,36 га земель ОСОБА_4 );

10. Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_3 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 та Усатівської сільської ради знести самочинно встановлений паркан в межах цієї земельної ділянки;

11. Відновити становище, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання ОСОБА_2 та Усатівської сільської ради знести самовільно встановленої огорожі в межах земельних ділянок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 ;

12. Відновити становище, яке існувало до порушення для чого відновити межі земельної ділянки АДРЕСА_4 шляхом її визначення її місце знаходження між земельними ділянками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 або іншим шляхом;

13. Визнати ОСОБА_2 та Усатівську сільську раду такими, що створили перешкоди для ОСОБА_1 в належному оформлені прав на спадкову земельну ділянку АДРЕСА_6 , у володінні та розпорядженні належною її земельною ділянкою АДРЕСА_6 .

Однак, позовна заява не відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому ухвалою суду від 30.12.2021 року позовну заяву було залишено без руху та відповідно до ст. 185 ЦПК України, позивачу було надано строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

Вказану ухвалу суду 30.12.2021 року було направлено позивачу ОСОБА_1

05.01.2022 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, згідно якого просить зменшити розмір позовних вимог, знявши з розгляду позовну вимогу №10 про визнання за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки АДРЕСА_7 загальною площею 0,67 га або 0,31 га (за виключенням 0,36 га земель ОСОБА_4 ), поєднати справи №496/6271/21 та № 496/6272/21 в одне провадження, також доповнено заяву про витребування доказів.

10 січня 2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 30.12.2021 року надійшло заперечення на дії суду.

Згідно якого, на виконання вимоги ухвали суду від 30.12.2021 року щодо зазначення відомостей передбачених п.п. 5, 6, 8, 9, 10 ст. 175 ЦПК України, позивачем частково виконані вказані вимоги, а саме не зазначено підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача.

Тобто норми передбачені ст. 175 ЦПК України, передбачають вимоги, які повинні міститися у належно оформленій позовній заяві, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 175 ЦПК України, суд не відмовляє у відкритті провадження, лише постановляє ухвалу про залишення позову без руху і надає позивачеві строк для усунення недоліків.

Щодо зазначених вимог в ухвалі суду від 30.12.2021 року з приводу заявлених 14 позовних вимог, з яких дві вимоги стосуються стягнення матеріальних та моральних збитків, решта вимог є немайнового характеру та сплата відповідного судового збору.

При цьому позивач просить звільнити від сплати судового збору, так як судовий збір перевищує 5% від суми річного доходу ОСОБА_1 та надає квитанцію про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн.

Суд, ознайомившись із вказаним клопотанням про звільнення від судового збору, дійшов наступного висновку.

Вимога про сплату державного збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій незадовільний фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Національне законодавство передбачило процедуру, яка дозволяє реалізувати особам право на доступ до правосуддя, навіть за умови відсутності у них фінансової можливості сплатити судовий збір.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тобто, законом передбачено перелік умов, за наявності яких суд вправі звільнити позивача (фізичну особу) від сплати судового збору.

Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуальної рівноправності сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.

С уд звертає увагу на ту обставину, що оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звертаючись до суду з повторним клопотанням про звільнення від сплати судового збору позивач ОСОБА_1 посилається на обставини, що досліджувалися судом під час розгляду первісного клопотання.

Проте, наведені обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан позивача, не свідчать про відсутність інших джерел доходів, відсутність у власності рухомого або нерухомого майна, цінних паперів, відсутність коштів на банківських рахунках тощо, а тому не є безумовною підставою для звільнення її від сплати судового збору.

Відтак, правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відсутні.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліки такої заяви, не порушує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року № 9901/258/(11-331заі20).

Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо. Від змісту позовної заяви залежать позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Оскільки недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 30 грудня 2021 року позивачем не усунуто та не сплачено судовий збір у визначеному законом розмірі, та відсутнє клопотання про рострочення або відстрочення сплати судового збору, позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 185 ч.3 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні та в належному оформлені спадщини на земельні ділянки та встановлення факту родинних відносин, проживання однією сім`єю вважати не поданою та повернути заявнику.

Роз`яснити позивачам, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.

Ухвалу разом з позовною заявою та доданими до неї документами повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Горяєв І.М.