Рішення № 102672059, 11.01.2022, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/1183/21

Провадження №2/654/208/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

секретаря Петришак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Гола Пристань Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

13 травня 2021 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди, у якій просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України кошти для відшкодування моральної шкоди у сумі 42500,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що незаконне винесення інспектором 4-ї роти батальйону УПП у Херсонській області лейтенантом поліції Баб`євим Владиславом Володимировичем відносно позивача постанови серії НК №960517 від 30.06.2019 року, завдало позивачу моральних страждань.

В подальшому постанова серії НК №960517 від 30.06.2019 року була скасована постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 року у справі №766/15127/18. Отже, складання цієї постанови незаконне у зв`язку з відсутністю правопорушення.

Моральна шкода полягає в тому, що в період з 30 червня 2018 року по 16 травня 2019 року (коли Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили) ОСОБА_1 вважався особою, яка скоїла адміністративне правопорушення.

Незаконними діями інспектора позивачу було завдано моральні страждання, оскільки він майже десять з половиною місяців оскаржував дії працівників поліції, які його незаконно притягнули до адміністративної відповідальності, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, а також до погіршення стану його здоров`я та погіршення відносин з оточуючими людьми.

10.09.2021 року представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

По суті заперечень проти пред`явлених вимог позивача вказав, що 31.07.2018 року Інспектором 4 роти батальйону УПП у Херсонській області Баб`євим В.В., було винесено постанову НК №360981 від 31.07.2018 року відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., а саме за те, що він порушив п.14.6 г, та п.9.9 "б" ПДР України, тобто не увімкнув аварійну сигналізацію світлову сигналізацію під час зупинки працівником поліції та здійснив обгін транспортного засобу на мосту, тому накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/15127/18 дії поліцейського Баб`єва В.В. визнано законними та обґрунтованими, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія НК №360981 залишено в силі.

Звернувшись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на незаконність дій поліцейських Департаменту патрульної поліції по складанню відносно нього постанови про адміністративне правопорушення, факт завдання йому цими діями моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 23, 1167, 1174 ЦК України.

Оскільки позивачем не доведено, що неправомірними діями та бездіяльністю відповідачів позивачу завдано моральну шкоду, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача та його вини у заподіянні моральної шкоди, а також необґрунтовано розмір моральної шкоди, підстав для задоволення позову немає.

Позивач правом на подання відповіді на відзив у строки передбачені цивільно-процесуальним законодавством не скористався.

Представник позивача та позивач надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 19.05.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 20.09.2021 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

10.09.2021 року представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2019 року у справі №766/15127/18 постанову про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія НК №360981 залишено в силі (а.с. 8).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року по справі №766/15127/18, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2019 року - скасовано. Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі сержанта поліції 4 роти батальйону УПП у Херсонській області Баб`єва Владислава Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Визнано протиправною і скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК №360981 від 31.07.2018 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП (а.с. 9-12). Сам факт скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для її відшкодування, оскільки судове рішення, яким скасовано постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП, не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Частиною третьою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Позивачем зазначено, що незаконними діями йому було завдано моральні страждання, оскільки він майже десять з половиною місяців оскаржував дії працівників поліції, які його незаконно притягнули до адміністративної відповідальності, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, а також до погіршення стану його здоров`я та погіршення відносин з оточуючими людьми.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, які передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб органу державної влади.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК №360981 від 31.07.2018 року було скасовано постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду, а саме: рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2019 року - скасовано. Визнано протиправною і скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК №360981 від 31.07.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №360981 від 31.07.2018, а також протиправними діями поліцейського та довготривалим психоемоційним станом позивача, що негативно відобразився на його здоров`ї.

У правовому висновку Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 вказано, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно із статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17.

Як роз`яснено у п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

У відповідності до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сам по собі факт скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки судове рішення, яким скасована постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП, не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності.

За відсутності належних та допустимих доказів упередженого ставлення працівника патрульної поліції до ОСОБА_1 , сам лише факт порушення його нормальних життєвих зв`язків, а також погіршення стану його здоров`я та погіршення відносин з оточуючими людьми, про який вказано у позові, не є належним доказом моральних чи фізичних страждань позивача, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю працівників патрульної служби.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/9789/17, вказано, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір, а суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Як встановлено судом, позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №360981 від 31.07.2018, та довготривалим психоемоційним станом позивача, що негативно відобразився на його здоров`ї. Позивачем не надано суду доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру саме з боку відповідача, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, а також не надано доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків із оточуючими, погіршення стану здоров`я у зв`язку із подіями.

Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обґрунтований.

За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

За статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

У відповідності до ч. 7 ст. 141 ЦПК України та з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.

Позивачем також заявлено про стягнення судових витрат понесених позивачем на отримання правничої допомоги на складення позовної заяви у розмірі 7000,00 грн.

Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє то і відсутні підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст.1174 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.01.2022.

Суддя В. М. Сіянко