Рішення № 102671919, 05.01.2022, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/201/21

Провадження №2/654/168/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2022 року Голопристанський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Сіянка В. М.

за участю секретаря Петришак В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гола Пристань Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

26 січня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 08.10.2009 ОСОБА_1 було підписано заяву б/н, згідно з якою вона отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Одержання та використання кредитних коштів покладає на позичальника обов`язок погашати заборгованість по кредиту, відсоткам та іншим зобов`язанням, які передбачені умовами угоди.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7100,00 грн.

Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконує, позивач просив стягнути з неї на користь банку заборгованість станом на 14.12.2020 року у загальному розмірі 14307,50 грн., яка складається з: 10983,46 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту, 10983,46 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 3324,04 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 0,00 грн. – пеня, 0,00 грн. – комісія, та судові витрати по справі.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала та пояснила, що вона отримувала в банку картку з лімітом 5000,00 грн., а відповідно до розрахунку, що наданий позивачем, тіло кредиту поступово збільшувалося з невідомих для неї причин і їй не зрозуміло яким чином сума боргу станом на 14 грудня 2020 року становить 14307,50 грн. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є незрозумілим, зазначені в ньому суми є надуманими та нічим не підтверджені. Позивачем не надано доказів, що між сторонами виникли кредитні відносини, анкета заявника не підписана самим заявником. Умови кредитування не містять її підпису, а тому в позові слід відмовити враховуючи висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду.

Заслухавши відповідача, дослідивши та оголосивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 08 жовтня 2009 року між Банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно наданої Банком довідки сума кредитного ліміту постійно змінювалася (а.с. 15).

Так, 23 вересня 2009 року старт карткового рахунку НОМЕР_1 , 08 жовтня 2009 року він становив 250,00 грн., який 22 січня 2011 року було підвищено до 2900,00 грн., 27 лютого 2011 року - до 4000,00 грн., 20 березня 2011 року - до 4800,00 грн., 27 червня 2011 збільшено до 5600,00 грн., 31 січня 2017 року - до 7 100,00 грн., 01 червня 2020 року - зменшення кредитного ліміту до 0,00 грн.

Вказані зміни кредитного ліміту за кредитною карткою також підтверджуються випискою з особового рахунку відповідача, відповідно до якої відповідач активно користувалась кредитними коштами в межах збільшеного кредитного ліміту (а.с.35-43).

Кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто відповідач використовує кредитні кошти, погашає заборгованість та знову може користуватися кредитними коштами. Таким чином, сума заборгованості за кредитом постійно змінюється в залежності від використання відповідачем кредитних коштів та внесення ним платежів на погашення заборгованості.

Згідно наданого Банком розрахунку станом на 14 грудня 2020 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 14307,50 грн., яка складається з: 10983,46 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту, 10983,46 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, 3324,04 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 0,00 грн. – пеня, 0,00 грн. – комісія, та судові витрати по справі (а.с.5-13).

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 08 жовтня 2009 року вбачається, що відповідач користувалася наданими їй кредитними коштами в межах наданого їй кредитного ліміту, а станом на 14 грудня 2020 року заборгованість за тілом кредита склала 10983,46грн., в свою чергу відповідачем погашено заборгованість за простроченим тілом кредита, нарахованим відсоткам, простроченими відсотками в сумі 3778,64 грн. (згідно із даними Банку, які містяться в розрахунку) (а.с.10-13).

Як вбачається з банківської виписки за період з 08 жовтня 2009 року по 16 грудня 2020 відповідач використовувала в межах наданого поновлювального кредитного ліміту грошові кошті, здійснювала відповідні покупки та інше, а також періодично повертала на рахунок банку використані грошові кошти через різні засоби поповнення рахунку (а.с.35-43).

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Зазначений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 червня 2020 року (справа № 189/786/18), від 10 червня 2020 року (справа № 658/4229/18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18 зазначив, що належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту є виписка по картковому рахунку.

Проте, суд, перевіривши наданий Банком розрахунок та виписку, встановив, що сума заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту (10983,46 грн.) значно перевищує максимальний розмір наданого Банком кредитного ліміту (7 100,00 грн.), тобто можна зробити висновок, що до зазначеної Банком суми заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 10983,46 грн. відносяться й інші нарахування (можливо відсотки за користування кредитом або штрафні санкції).

Оскільки між сторонами не узгоджено розмір процентів за користування кредитом та неустойки, кошти, внесені на погашення кредиту, позивач мав зараховувати саме на погашення тіла кредиту, а не на погашення процентів, пені та штрафів.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що під час розрахунку заборгованості слід враховувати лише фактично використані та повернуті позичальником кошти банку.

Так, судом, встановлено, що сума заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту у розмірі 10983,46 грн. значно перевищує максимальний розмір наданого Банком кредитного ліміту у розмірі 7 100,00 грн., а відтак позивачем не доведено, що відповідач має заборгованість по тілу кредиту в зазначеному ним розмірі.

Сам по собі розрахунок, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості у відповідача за тілом кредиту. Будь-якого іншого розрахунку заборгованості за тілом кредиту, який би становив суму в межах наданого Банком максимального кредитного ліміту по картковому рахунку, Банком суду не надано. Таким чином суд позбавлений можливості вирішити вимоги Банку щодо стягнення з відповідача можливої заборгованості за тілом кредиту з урахуванням вищевстановлених обставин справи.

Крім того, Банком не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу відповідачу не є можливим. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18.

На підставі наведеного, оцінивши надані Банком докази на підтвердження позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а саме виписку з особового рахунку клієнта та розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутня заборгованість за тілом кредиту у визначеному Банком розмірі. Відповідачу було встановлено максимальний кредитний ліміт у розмірі 7 100,00 грн., яким вона періодично користувалася та повертала на рахунок Банку відповідні кошти. За встановлених обставин, зважаючи на те, що між сторонами не узгоджено розмір процентів за користування кредитом та неустойки, а також на те, що сума заборгованості за простроченим тілом кредиту не може перевищувати максимального розміру кредитного ліміту, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у визначеному Банком розмірі задоволенню не підлягають.

В силу ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позову судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 січня 2022 року.

Суддя В. М. Сіянко