Ухвала суду № 10266553, 29.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2224/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"29" червня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Умнової О.В., Маслія В.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2009 у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики» до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03.03.2009 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.02.2009 № 000642302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2009 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Київський завод реле та автоматики» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, ТОВ «Грант» за період з 01.07.2008 по 31.08.2008, за результатами якої було складено акт перевірки № 1524/23-02/00214853 від 19.02.2009.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 № 000642302/0, згідно якого встановлено порушення ВАТ «Київський завод реле та автоматики» п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 961713,45 грн., з яких 641142,30 грн. основного платежу та 320571,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки акту перевірки вмотивовані тим, що господарська діяльність, яка пов'язана з торгівлею певним видом товару, передбачає збільшення його вартості на кожному етапі його реалізації, оскільки товар (шкіряний напівфабрикат «Вет-блу»), придбаний за договором № 18/07/08 від 18.07.2008 у подальшому продано на зовнішніх ринках при визначенні звичайної ціни буде допущено, що ціни на внутрішньому ринку на напівфабрикат не можуть бути вищими за ціни на світовому ринку. Враховуючи те, що контрактна вартість напівфабрикату придбаного за вказаним договором відрізняється від звичайної ціни (16,22 грн. - 16,23 грн. за 1 кг) на такий напівфабрикат більше ніж на 20 відсотків при визначенні податкового кредиту за липень та серпень 2008, у частині податку нарахованого (сплаченого) у зв'язку з таким придбанням, необхідно застосовувати звичайну ціну. Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок, що ВАТ «Київський завод реле та автоматики» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 641142,30 грн., в т.ч. за липень 2008 - 476720,98 грн., серпень 2008 - 164 421,32 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом не доведено, що ціна договору № 18/07/08 від 18.07.2008, укладеного між ВАТ «Київський завод реле та автоматики» та ТОВ «Грант», не відповідає рівню звичайної ціни, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Виходячи із зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в порушення вимог пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у порядку, встановленому законом, не виконано обов'язку доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Колегія суддів погоджується із зазначеними мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції яка діяла в період спірних правовідносин, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно до абз. 1 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Помилковість висновку відповідача про те, що ціна договору № 18/07/08 від 18.07.2008, укладеного між ВАТ «Київський завод реле та автоматики» та ТОВ «Грант», не відповідає рівню звичайної ціни, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін підтверджується наступним.

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «Грант» (постачальник) укладено договір постачання шкіряного напівфабрикату «Вет-блу» несортованого № 18/07/08 від 18.07.2008.

Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі товару № 3 від 24.07.2008, № 4 від 25.07.2008, № 5 від 27.08.2008; видатковими накладними № 186 від 24.07.2008, № 187 від 25.07.2007, № 192 від 27.08.2008; податковими накладними № 99 від 24.07.2008 на загальну суму 725217,96 грн., № 100 від 25.07.2008 на загальну суму 3181901,29 грн., № 101 від 27.08.2008 на загальну суму 1377508,62 грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом досліджено договір № 18/07/08 від 18.07.2008 та з метою встановлення звичайної ціни на шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» використано інформацію наведену в листі Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ» № 993/08-08 від 24.11.2008. При цьому, на 4 сторінці акту перевірки вказано, що «за даними Держзовнішінформу середня ціна на напівфабрикат протягом 2008 року становила від 2,2 до 4,5 доларів США за 1 кг в залежності від ґатунку. Оскільки товар придбаний у ТОВ «Грант» згідно договору купівлі-продажу № 18/07/08 від 18.07.2008 є несортований, тобто не має певного ґатунку, для визначення звичайної ціни буде враховано середнє значення шкали цін на напівфабрикат, тобто 3,35 доларів США за 1 кг».

Колегія суддів враховує, що в листі Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків № 993/08-08 від 24.11.2008 наведено ціни на товар напівфабрикат «Вет-блу» за період з 01.12.2006 по 31.12.2007, а також вказано середню ціну на зазначений товар у 1-му кварталі 2008 року, тобто за період з 01.01.2008 по 30.03.2008, в той час коли виконання обумовленого договору між позивачем та ТОВ «Грант» відбувалось в липні та серпні 2008 року, тобто, відповідачем не досліджувався розмір середньої ціни на придбаний позивачем товар (напівфабрикат «Вет-блу») саме в липні та серпні 2008 року. Крім того, суд враховує і те, що податковим органом проігноровано повідомлення у вказаному листі про те, що «внутрішній ринок напівфабрикату «вет-блу» Держзовнішінформ не відслідковує».

Крім того, слід звернути увагу на той факт, що Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків був створений на підставі Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» N 124/96 10.02.1996. Пункт 6 вищезазначеного Указу визначає, що на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків покладаються наступні функції: моніторинг зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках; формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.

При цьому, ТОВ «Грант» та ВАТ «Київський завод реле та автоматики» є резидентами України, а договір 18/07/08 від 18.07.2008 був укладений та виконувався на території України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи той факт, що норми Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» не покладають на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України функції проводити статистичну оцінку рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України можна дійти висновку, що такими повноваженнями даний орган не наділений.

Оскільки вищезгаданий лист, який є єдиним доказом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва при обґрунтуванні звичайної ціни, містить посилання на ціну при експорті шкіряного напівфабрикату «вет-блу», а також те, що Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України не уповноважений здійснювати статистичну оцінку рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, податкове повідомлення-рішення № 000642302/0 від 20.02.2009 є безпідставним та таким, що суперечить законодавству України.

До того ж, продаж товару на експорт та продаж товару на внутрішньому ринку України не можуть вважатися співставними умовами.

Пунктом 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом (п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).За наведених обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено, що ціна договору № 18/07/08 від 18.07.2008, укладеного між ВАТ «Київський завод реле та автоматики» та ТОВ «Грант», не відповідає рівню звичайної ціни, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Враховуючи зазначені вимоги законодавства, наявні матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування звичайної ціни спірного договору.

Більш того, відповідно до абз. 1 пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

При цьому, Законом України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб (пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.06.2004 № 1830-IV).

В свою чергу, на даний час не існує методики визначення суми податкових зобовязань за непрямими методами, яка б була затверджена Законом.

Отже, в даному випадку колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування положень пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181, які не були враховані відповідачем, згідно яких у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування, як того просить позивач.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 05.07.2010.