Ухвала суду № 10266436, 22.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7740/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.

суддів: Маслія В.І., Кузьменко В.В.,

при секретарі: Олешко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 року по адміністративній справі за позовом Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції у Київській області до ЗАТ «Росава», ТОВ «Коростеньпостач»

- про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на ст.ст.207,208 ГК України, просив стягнути з ЗАТ «Росава»на користь державного бюджету 15283200 грн., як вартість майна отриманого, за договором №КРП-1/1418 від 22.05.2006 року; стягнути з ТОВ «Коростеньпостач»на користь державного бюджету кошти в сумі 15283200 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2006 року між ЗАТ «Росава»та ТОВ «Коростеньпостач»був укладений договір поставки №КПР-1/1418, згідно умов якого, останній поставляє позивачу товар - основи абразивних паст, у кількості 10000 кг по ціні 1273,6 грн. за 1 кг на загальну суму 15283200 грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Коростеньпостач»відвантажено 10000 кг основи абразивних паст на адресу ЗАТ «Росава»на загальну суму 15283200 грн., в тому числі ПДВ 2547200 грн., що підтверджується податковою накладною №60524 від 24.05.2006 року та видатковою накладною №60524 від 24.05.2006 року.

На підставі вказаної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту в травні 2006 року податок на додану вартість у розмірі 2547200 грн.

Податковий орган вважає, що відповідачі уклали зазначений договір з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, направленої на неправомірне отримання з державного бюджету України бюджетного відшкодування у розмірі 2547200 грн. Даний договір, на думку податкового органу, є нікчемним, що є підставою для застосування наслідків, передбачених ст.ст.207,208 ГК України.

Висновки податкового органу щодо вказаних обставин викладені в акті виїзної планової перевірки ЗАТ «Росава»від 25.11.2008 року №2684/23-2-032/30253385/331, проведеної Білоцерківською ОДПІ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2007 року по 30.06.2008 року.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що поставки товару не етапі ланцюга постачання фактично не відбулося, оскільки ТОВ «Коростеньпостач»отримав документи на отримання товару основи абразивних паст від постачальника, підписані від імені останнього невстановленими особами. ЗАТ «Росава»фактично не здійснило проплату за поставлені товари та не мало наміру використовувати основи абразивних паст в своїй господарській діяльності.

Крім того, послався на те, що в ході відібрання працівниками ГВПМ Білоцерківської ОДПІ пояснень у АДРЕСА_1, який працює вантажником на ЗАТ «Росава», стосовно операцій поставки основи абразивних паст від ТОВ «Коростеньпостач»встановлено, що останній відношення до вищевказаних операцій поставки не має, довіреностей на отримання основи абразивних паст не отримував та не підписував, транспортування не здійснював.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо нікчемності укладеного між відповідачами договору, наявності підстав для застосування до нього наслідків, передбачених ст.208 ГК України та вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість вимог позову, виходячи з наступного.

Відповідно до специфікації №1 до договору №КПР-1/1418 від 22.05.2006 року, 24.05.2006 року ТОВ «Коростеньпостач»поставило, а ЗАТ «Росава»прийняло та оплатило товар основи абразивних паст в кількості 10000 кг на загальну суму 15283200 грн., в тому числі ПДВ 2547200 грн.

На підтвердження даної господарської операції ТОВ «Коростеньпостач»була видана видаткова накладна №60524 від 24.05.2006 року та податкова накладна №60524 від 24.05.2006 року, яка за формою і змістом відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»та наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165.

24.05.2006 року між сторонами договору підписаний акт приймання-передачі товару, місце зберігання якого згідно даного акту м. Шепетівка, вул.Пяскорського,6.

На момент здійснення даних господарських операцій ТОВ «Коростеньпостач»та ЗАТ «Росава»знаходились в Державному реєстрі суб»єктів підприємницької діяльності та були платниками ПДВ.

При здійсненні господарської операції представникам ЗАТ «Росава»були надані свідоцтво ТОВ «Коростеньпостач»платника ПДВ та свідоцтво про державну реєстрацію.

Посилання позивача на безтоварність спірної угоди не обґрунтовані, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно частини 1 ст.207 цього Кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Мета є суб»єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.

Таким чином, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи при укладенні оспорюваної угоди.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»№3 від 28.04.1978 (з наступними змінами) до угод, укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб»єктами оподаткування податків випливає з обов»язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Таким чином, стверджуючи про укладення спірного договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач повинен довести, що такий договір був направлений на ухилення від сплати податків, в даному випадку безпідставного бюджетного відшкодування суми ПДВ, і в результаті укладення та виконання цього договору державі спричинені збитки.

Позивачем не доведено безпідставність віднесення ЗАТ «Росава»до складу податкового періоду за травень 2006 року суми ПДП у розмірі 2547200 грн., включеної на підставі податкової накладної №60524 від 24.05.2006 року, отриманої від ТОВ «Коростеньпостач», чи наявність у відповідачів податкового боргу у зв»язку з не сплатою сум податкових зобов'язань за наслідками укладення та виконання оскаржуваної угоди.

Договір виконаний сторонами, що підтверджується актом приймання-передачі товару, специфікації №1 до договору №КПР-1/1418 від 22.05.2006 року, видатковою накладною №60524 від 24.05.2006 року та податковою накладною №60524 від 24.05.2006 року, складеної відповідно до вимог Закону.

Відсутність доказів наявності в діях хоча б однієї з сторін оспорюваної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в ст. 208 ГК України правових наслідків, пов»язаних із стягненням отриманого за договором.

Наявність умислу у відповідачів на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не доведена податковим органом та не підтверджується належними та допустимим доказами.

Доводи позивача щодо нікчемності укладеного між відповідачами договору спростовані в ході розгляду справи.

За таких обстави, правові підстави для застосування до спірної угоди наслідків, передбачених ст.208 ГК України відсутні.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на наявність порушених кримінальних справ, зазначених ним в адміністративному позові, оскільки їх наявність не підтверджує існування в діях відповідачів протиправного умислу на укладання угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строків, визначених ст.250 ГК України, для застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених ст.208 ГК України, оскільки така позиція узгоджується з нормами чинного законодавства.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 ст.238 Господарського кодексу України. З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог та ухвалив рішення, яке відповідає Закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення факту нікчемності правочину, укладеного між відповідачами та застосування до вказаної угоди наслідків, передбачених ст.208 ГК України. Зазначені доводи не підтверджені належними та допустимими доказами в силу вимог ст.70 КАС України, згідно якої обставини, що за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, об»єктивно оцінив зібрані по справі докази, вірно вирішив спір та ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 25.06.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді:

<Текст >