Рішення № 102662591, 11.01.2022, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1192/21

Провадження № 2/459/625/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

представника відповідача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ПрАТ АСК «Скарбниця» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

20.04.2021 р. позивач звернувся у суд з позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.07.2021 р., просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь: 1) 7 150,44 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 2) 938,00 грн. збитків, а саме витрат пов`язаних з розглядом справи №459/2370/20 про адміністративне правопорушення щодо визнання відповідача ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП. Також просить вирішити питання судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В обґрунтування позову послався на те, що 27.08.2020 р. о 16:30 год. на вул. С. Бандери, 2а в м. Червонограді Львівської області, на території паркувального майданчика української мережі продуктових магазинів «АТБ-Маркет», сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Тойота Рав 4» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки «Мерседес Бенц Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого транспортний засіб позивач отримав механічні пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, що підтверджується судовими рішеннями з розгляду справи про адміністративне правопорушення. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ АСК «Скарбниця». Вартість відновлювального ремонту становить 7 150,44 грн., яка по сьогоднішній день не відшкодована. Окрім цього зазначив, що йому було спричинені збитки, а саме витрат на проїзд пов`язані з розглядом справи про адміністративне правопорушення у розмірі 938,00 грн.. Таким чином, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 7 150,44 грн., збитки пов`язані з розглядом справи про адміністративне правопорушення у розмірі 938,00 грн., а також вирішити питання судових витрат.

Ухвалою від 27.04.2021 р. позовну заяву залишено без руху, та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 05.05.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 07.06.2021 року з повідомленням сторін, який було відкладено, востаннє, на 11.01.2022 р..

Сторони скористались своїми правами визначеними ст.ст. 178-180 ЦПК України, зокрема: 20.05.2021 р. відповідач ОСОБА_2 , а 27.05.2021 р. представник відповідача ПрАТ АСК «Скарбниця» - адвокат Ткачук Т.А., подали відзиви на позовну заяву; 11.06.2021 р. позивач подав відповідь на відзив; 25.06.2021 р. відповідач ОСОБА_2 подав заперечення.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Окрім цього, у судовому засіданні 29.07.2021 р. позивачем усно заявлено, що після ухвалення рішення по суті позовних вимог, ним буде подана відповідна заява про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили у зв`язку із його безпідставністю, пославшись на доводи наведені у відзиві на позов та запереченні. Окрім цього, ними усно заявлено, що після ухвалення рішення по суті позовних вимог, ним буде подана відповідна заява про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача ПрАТ АСК «Скарбниця» - адвокат Ткачук Т.А., у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Також зазначив, що позивач до страхової компанії не звертався із вимогою про страхове відшкодування.

Оцінивши докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

В силу вимог ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою судді Червоноградського міського суду Львівської області від 23.11.2020 р. у справі №459/2370/20, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03.02.2021 р., ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

З вказаного судового рішення встановлено, що 27.08.2020 р. о 16 год. 30 хв. у м. Червонограді по вул. С.Бандери, 2А, на території паркувального майданчика української мережі продуктових магазинів "АТБ-Маркет", водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки "Тойота Рав 4" номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись ним заднім ходом, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб та здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки "Мерседес Бенц Спрінтер" номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , спричинивши транспортним засобам механічні пошкодження, чим порушив вимоги пунктів 2.3 "б", 10.9 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Крім цього, 27.08.2020 р. о 16 год. 30 хв. у м. Червоноград по вул. С.Бандери, 2А, на території паркувального майданчика української мережі продуктових магазинів "АТБ-Маркет", водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки "Тойота Рав 4" номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, зокрема порушення координації рухів і мови, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці та у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Тойота Рав 4» д.н.з. НОМЕР_1 – відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ АСК «Скарбниця» за полісом ОСЦПВНТЗ №АО-2796556 від 02.03.2020 р., який чинний до 01.03.2021 р.. Відповідно до умов даного полісу: страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю -260 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн.; розмір франшизи становить 0,00 грн..

Встановлено, що винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є відповідач ОСОБА_2 , який порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого автомобілю "Мерседес Бенц Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_2 завдано механічних пошкоджень.

Власницею транспортного засобу «Мерседес Бенц Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_2 , є дружина позивача - ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 03.02.2005 р..

Висновком експерта №475/21 від 01.07.2021 р., складеного судовим експертом Романяком А.М. за заявою позивача ОСОБА_4 від 15.06.2021 р., стверджується, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес Бенц Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент ДТП – 27.08.2020 р., становить 7 150,44 грн..

Судовий експерт ОСОБА_6 , який працює у ПУ "НД ІСЕП", суду пояснив, що ним був складений вказаний вище висновок, яким було встановлено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу станом на момент ДТП, розмір якого визначено без урахування зносу, оскільки не було потреби заміни деталей.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 , не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася з його вини 27.08.2020 р.; позивач з заявою про виплату страхового відшкодування до стаховика не звертався. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини пов`язані із відшкодуванням шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, які регулюються Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. ст. 22, 1166, 1187 ЦК України.

Щодо права позивача, як володільця майна, на відшкодування завданої шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Вище викладені висновки й міркування відповідають позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладена у постанові від 07.11.2018 р. по справі № 200/21325/15-ц (провадження № 61-37571св18).

Факт правомірності володіння позивачем транспортним засобом «Мерседес Бенц Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_2 , підтверджується вказаними вище судовими рішенням у справі №459/2370/20, а також дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому останній має право на відшкодування завданої шкоди.

Щодо солідарного обов`язку страховика та страхувальника при відшкодуванні шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого, суд зазначає наступне.

Позивач пред`явив вимогу щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів (страхувальника та його страховика).

Встановлено, що на момент ДТП - ПрАТ АСК «Скарбниця» була страховиком, а ОСОБА_2 - страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО-2796556.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

За змістом пункту 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Таким чином, ПрАТ АСК «Скарбниця», уклавши з ОСОБА_2 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Законодавство України, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.

Вище викладені висновки й міркування відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 20.06.2018 р. по справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18).

За таких обставин, на відповідача ПрАТ АСК «Скарбниця» (страховика), покладено обов`язок щодо відшкодування шкоди (у межах страхової суми зазначеної у страховому полісі), заподіяної відповідачем ОСОБА_2 (страхувальником) внаслідок ДТП майну потерпілого ОСОБА_4 (позивача).

Щодо не звернення позивача до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, суд зазначає наступне.

У Законі № 1961-IV детально регламентовано дії водія,транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу наведених норм спеціального Закону № 1961-IV можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.

Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду при цьому послалася на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц, у якій зроблено висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц (провадження № 61-15026св18), Касаційний кримінальний суду складі Верховного Суду у постанові від 30 серпня 2018 року у справі № 732/865/16-к, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 643/19957/15-ц (провадження № 61-9436св18).

Отже, жодним законодавчим актом не передбачено обов`язку потерпілого звернутися попередньо до страховика, а не звернення до страховика не позбавляє права позивача звернутися до суду для стягнення страхового відшкодування.

Вище викладені висновки й міркування відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.12.2019 р. по справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

У справі, що розглядається, встановлено, що страховий випадок (ДТП) стався 27 серпня 2020 року, а позов до суду подано 20 квітня 2021 року, тобто в межах установленого законом річного строку.

Щодо розміру виплати страхового відшкодування та підстав для стягнення майнової шкоди зі страховика, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно статті 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункт 3 частини першої статті 988 ЦК України).

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідно до умов договору страхування (АО-2796556 від 02.03.2020 р.), страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн., відтак в межах даної грошової суми ПрАТ АСК «Скарбниця» (страховик) зобов`язаний здійснити потерпілому ОСОБА_4 (позивачу) виплату страхового відшкодування.

Висновком експерта визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес Бенц Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент ДТП – 27.08.2020 р., у сумі 7 150,44 грн., при цьому вказана сума визначена без урахування зносу, оскільки не було потреби заміни деталей.

Суд звертає увагу на те, що вказаний вище розмір витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, визначений в межах страхового ліміту.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що з відповідача ПрАТ АСК «Скарбниця» у користь позивача ОСОБА_4 слід стягнути майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 7 150,44 грн., яка є сумою страхового відшкодування.

Щодо стягнення витрат пов`язаних з розглядом справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України визначено вичерпний перелік матеріальних збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Суд звертає увагу на те, що витрати, пов`язані з оплатою маршрутного таксі, зумовлені участю позивача у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, не є прямою шкодою за наслідками ДТП, а тому позов у цій частині вимог не підлягає задоволенню.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПрАТ АСК «Скарбниця» у користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 908,00 грн. та 3 200,00 грн. витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ), ПрАТ АСК «Скарбниця» (ЄДРПОУ 13809430, м. Львів, вул. Саксаганського, 5) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ АСК «Скарбниця» у користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 7 150 (сім тисяч сто п`ятдесят) грн. 44 коп..

У решті вимог відмовити.

Стягнути з ПрАТ АСК «Скарбниця» у користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. та 3 200 (три тисячі двісті) грн. витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.01.2022 р.

Суддя: Н. Я. Отчак