Постанова № 102659722, 20.01.2022, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8413/21

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2022 року м. Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Мруць І.С., з участю прокурора Гриніва В.М., особи що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Іванова О.О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка працює присяжною Галицького районного суду м.Львова, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -

встановив:

ОСОБА_1 , будучи присяжною Галицького районного суду м. Львова, являючись, відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що не отримувала повідомлення з суду, де вона працює присяжною, про нарахування коштів, яка необхідна для подання декларації, листа про необхідність подання декларації. Вона вважала, що термін подання щорічних декларацій у 2021 році продовжено у зв`язку із пандемією Ковід-19, як це було у попередньому – 2020 році. Зауважила, що подала декларацію відразу як тільки дізналася про необхідність цього від бухгалтера у своєму офісі. Додала, що присяжною працює 3 роки та попередньо вже заповнювала та подавала щорічні декларації. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала, просила суворо не карати.

Захисник Іванов О.О. в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 не мала умислу на вчинення адміністративного правопорушення, оскільки подала декларацію ще до складення протоколу. Вчинення нею таких дій не могло заподіяти шкоди державним інтересам. Просить врахувати обставини, за яких вчинено правопорушення, а саме відсутність доступу ОСОБА_1 до її офісу та даних, необхідних для заповнення декларації. Вважає, що є підстави для закриття провадження у справі за малозначністю.

Прокурор підтримав викладені в протоколі обставини. Подав суду висновок прокурора (на підставі ст.250 КУпАП) у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», особи зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на веб-сайті Національного агентства запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Таким чином, згідно підпункту «ґ» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , яка працює присяжною, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до пункту 5 ч.1 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за №959/29089, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язана була подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, в період з 00:00 год. 01.01.2021 до 00:00 год. 01.04.2021.

Однак, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, лише 22.06.2021 о 15:06 год., тобто несвоєчасно.

Суд звертає увагу, що конструктивною ознакою цього правопорушення є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин.

Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 , викладених у її письмових поясненнях, про те, що строк подачі щорічної декларації нею пропущено з підстав перебування на самоізоляції у зв`язку із захворюванням однієї із працівниць її офісу на ковід.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 подає копії листків непрацездатності ОСОБА_2 , яка разом із ОСОБА_1 працює в ГО «Центр «Жіночі перспективи», однак суд зауважує, що з таких неможливо встановити захворювання. Крім цього, вказані документи засвідчують непрацездатність ОСОБА_2 лише з 09.04.2021 року, тоді як щорічна декларація повинна подаватися у період з 01.01.2021 по 01.04.2021 року.

Суд зазначає, що, виходячи із скріну переписки електронної пошти, на яку ОСОБА_1 посилається при обгрунтуванні поважності причин несвоєчасного подання декларації, адміністрація будівлі, де розташований офіс, 24.03.2021 року просила не відвідувати такий з 26.03.2021 року по 28.03.2021 року у зв`язку із ремонтом, а також обмежити доступ до офісу лише для відвідувачів, а не працівників.

Суд враховує, що ОСОБА_1 надсилалося повідомлення про необхідність подання до 01 квітня 2021 року щорічної декларації, роз`яснено наслідки вимог фінансового контролю, визначені у ст. 172-6 КУпАП (а.с.31,32). Той факт, що вона його не отримала з невідомих суду причин, не може бути сам по собі підставою для закриття провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила, що протягом 3 років працює присяжною у суді, вже подавала до цього декларації, зокрема, у 2018, 2019, 2020 році, а відтак їй були відомі спосіб, порядок подання декларацій, а також наслідки неподання таких.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона вважала термін подання декларацій у 2021 році подовженим, оскільки у 2020 році такий було продовжено у зв`язку із Ковід-19 до 01.06.2020 року, суперечать іншим доказам у справі. Так, виходячи із послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 у період 01.01.2021-22.06.2021, роздруківка якої додана до матеріалів справи, ОСОБА_1 вперше у цьому році ввійшла до системи за допомогою кваліфікованого електронного підпису лише 16.06.2021 року.

За наведених обставин, суд вважає, що поважні причини щодо несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, у ОСОБА_1 - відсутні.

Місцем вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, є Галицький районний суд м. Львова, оскільки обов`язок подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, виник у ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що остання виконувала обов`язки присяжної у Галицькому районному суді м. Львова.

Датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу, 16.11.2021 року, так як на момент складання протоколу були зібрані всі необхідні докази, що в сукупності свідчать про всі ознаки правопорушення.

Заслухавши пояснення прокурора, особи, що притягується до адміністративної відповідальності, захисника, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , будучи присяжною Галицького районного суду м. Львова, являючись, відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», та примітки до статті 172-6 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності .

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6КУпАП підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема:

- даними, що містяться в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення №762 від 16.11.2021 р., складеного оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань у Львівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Горбулько Ю.С.;

- повідомленням Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 05 квітня 2021 №02-03/26/2021;

- послідовністю дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинила ОСОБА_1 ;

- копією щорічної декларації ОСОБА_1 за 2020 рік.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Суд не застосовує до ОСОБА_1 положення ст.22 КУпАП, не звільняє порушника від адміністративної відповідальності. Встановлення наявності умислу на вчинення правопорушення та завдання шкоди державним інтересам не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та не впливають на його кваліфікацію, а відтак доводи захисника Іванова О.О. в цій частині є необгрунтованими.

При обранні міри адміністративного стягнення суд враховує обставини та характер правопорушення, ступінь провини та дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. Суд вважає, що до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід обрати стягнення у виді штрафу.

Вирішення питання про внесення чи невнесення відомостей щодо особи до Єдиного державний реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, не належить до повноважень суду.

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП України та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього КУпАП, особою, щодо якої її винесено, протягом 10 днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: І.С. Мруць