Постанова № 10265830, 01.07.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-682/10/2470

13:19

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання Романко М.І.;

з участю:

представників позивача Усенко В.В., Байбуртцян Г.М,;

представників відповідача Дарійчук В.А., Ткач Д.Б., Меренчука Є.В.;

представника прокуратури - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Колективного підприємства "УКРТЕХСНАБ" доДержавної податкової інспекції у м. Чернівціпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду 26.01.2010 року адміністративному позові та з врахуванням уточнення позовних вимог від 01.07.2010 року позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2009р. № 0002010231/0 та № 0002030231/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що представлені посадовим особам ДПІ у м. Чернівці первинні прибуткові документи підтверджують цивільно-правові відносини сторін, факти отримання товарно-матеріальних цінностей саме від ПП «Донекспрес», податкові накладні заповнені згідно з Порядком затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 із змінами та доповненнями.

Відповідно до норм законодавства України покупець, платник податків, не несе відповідальність за нарахування та сплату податків і своєчасну подачу звітів продавцем, платника податків. Також зазначив, що всі договори на поставку товарно-матеріальних цінностей укладені відповідно до чинного законодавства. (т.1а.с. 4-8). Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 16.02.2010 року подав суду заперечення в яких зазначив, що дії посадових осіб щодо винесення податкових повідомлень-рішень №0002010231/0 від 27.11.2009 року, яким донараховано податку на додану вартість в сумі 615 391 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 307 695, 5 грн. та №0002030231/0 від 27.11.2009 року, яким донараховано податку на прибуток в сумі 800 212 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 836094 грн., на загальну суму 2 559 392, 5 грн. є правомірними, а в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Договір зі сторони постачальника ПП «Донекспрес», біля підпису значиться: посада директор прізвище ОСОБА_6

В накладних біля підписів зазначено: здав постачальник ОСОБА_6 (посада не вказана), прийняв покупець ОСОБА_7 (посада не вказана).

В податкових накладних щодо поставки товарно-матеріальних цінностей ПП «Донекспрес» для КП «Укртехснаб» біля підпису особи, яка склала податкову накладну значиться прізвище ОСОБА_6.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних підприємців керівником юридичної особи (головою ліквідаційної комісії) ПП «Донекспрес» станом на 13.11.2009 року рахується ОСОБА_8. ПП «Донекспрес» в стані припинення підприємницької діяльності.

Єдиним працівником, директором та засновником ПП «Донекспрес» являється ОСОБА_8. ПП «Донекспрес», звітність за формою 1ДФ товариством не подавалась.

Зважаючи на вищевикладене, представлені документальній перевірці первинні документи - договори на поставку товарно-матеріальних цінностей, накладні на отримання ТМЦ, податкові накладні, укладені між ПП «Донекспрес» та КП «Укртехснаб» не мають юридичної сили та доказовості первинного документа:

- відсутні товарно-транспортні накладні, дати примання-передачі, акти приймання-передачі товарів та, коли відбулася передача товарів; - в договорах на поставку товарів, в накладних на отримання товару, в податкових накладних відсутні підписи посадових осіб, уповноважених діяти від імені ПП «Донекспрес»; - відсутні які-небудь докази (рішення учасників товариства, накази, цивільно-правові угоди, трудова книжка, табелі використання робочого часу, відомості нарахування заробітної плати) того, що громадянин ОСОБА_6 виконував якісь функціональні обов'язки на ПП «Донекспрес», або був уповноваженою посадовою особою діяти від імені ПП «Донекспрес» при наявності відповідно до отриманих ДПІ у Калінінському районі м. Донецька даних про лише одного учасника ПП «Донекспрес» (директор та засновник ПП «Донекспрес» - ОСОБА_8); - підписи в податкових накладних між ПП «Донекспрес» та КП «Укртехснаб» виконані не ОСОБА_8, а іншими особами. Для перевірки не наданні товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, згідно даних отриманих від ДПІ у Калінінського районі м. Донецька у ПП «Донекспрес» відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, умови для зберігання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Донекспрес» відсутні. Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Донекспрес» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Перевіркою не встановлено, а КП «Укртехснаб» для перевірки не надано документи від ПП «Донекспрес», які мають юридичну силу та доказовість зафіксувати факти здійснення господарських операцій щодо поставки товарно-матеріальних цінностей саме ПП «Донекспрес». Виявлено лише документування тих операцій, які для цілей оподаткування безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди контрагента-замовника та третіх осіб. Правочини між КП «Укртехснаб» та ПП «Донекспрес» укладені з метою завідомо суперечним інтересам держави і суспільства, внаслідок чого вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. (т.1а.с.63-68) В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали посилаючись на обставини викладені в позові. Представники відповідача позов не визнали посилаючись на обставини викладені в заперечені. Судом досліджені письмові докази наданні сторонами. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини.

За результатами виїзної планової перевірки Колективного підприємства "Укртехснаб" Державною податковою інспекцією в м. Чернівці складений акт від 13.10.2009 р. № 3783/23-1/30430859.

Як вказано в Акті, підприємством порушені п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 ст. 5, п.п. 8.4.2, 8.7.1 ст. 8 Закону України від 28.12.1994г № 334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями), п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997г. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями). (т.1а.с. 9-34)

На підставі акту винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0002030231/0 від 27.11.2009р., у якому з посиланням на пп. 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 (далі Закон № 2181), підприємству донарахований податок на прибуток підприємства за період жовтень 2006р.- червень 2009р. у розмірі 800 212 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 836 094 грн. (т.1а.с.35)

Донарахування податку на прибуток підприємства і нарахування штрафних санкцій застосовано за допущені порушення вимог п.п. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 ст. 5, п.п. 8.4.2, 8.7.1 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями) у частині того, що підприємством, у вищезгаданий період, віднесена у валові витрати сума товару, придбаного у ПП «Донекспрес».

- №0002010231/0 від 27.11.2009р., у якому з посиланням на пп. 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 , підприємству донарахований податок на додану вартість у розмірі 615 391 грн. за період з листопада 2006р. по червень 2009р. т а підприємству нараховані штрафні санкції у розмірі 307 695, 50 грн. (т.1 а.с. 36)

Донарахування податку на додану вартість і нарахування штрафних санкцій застосоване допущені порушення вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997г. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями), в частині того, що підприємством в податковий кредит за вище вказаний період були віднесені податкові накладні виписані ПП «Донекспрес».

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 3.1. статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (далі Закон №334) визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Підпунктом 4.1 п.4 ст.4 Закону №334, визначено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону №334 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону №334 визначено правила ведення податкового обліку. Згідно підпункту 11.3.1 пункту 11.3. - датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (далі Закон №168) визначено наступне:

Пункт 7.1. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпункт 7.2.1 пункту 7.2. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

Відповідно до підпункту 7.2.6 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Судом встановлено, що 04 січня 2007 року та 17 січня 2006 року між ПП «Донекспрес» - постачальник в особі директора ОСОБА_6 з однієї сторони та КП «Укртехснаб» - покупець в особі директора ОСОБА_7, укладено договори поставки товарів №04-01 та №5, предметом яких є електрообладнання в асортименті та комплектуючі згідно заявок (т.1 а.с.70-73).

Відповідно до відомостей наданих ДПІ у Калінінському районі м.Донецька: ПП «Донекспрес» зареєстровано платником податку на додану вартість 21.08.2003 року (свідоцтво №075931055); директором ПП «Донекспрес» являється ОСОБА_8. Станом на час перевірки ПП «Донекспрес знаходиться в стані припинення (рішення суду №2а-7767/07 від 03.12.2007р.) (т.1 а.с. 79-80).

Виходячи із вказаного, як в ході судового розгляду справи, так і в своїх запереченнях представники відповідача наголошували на тому, що зазначені договори поставки №04-01 та №5 є нікчемними, оскільки не могли укладатись між субєктами господарювання, так як директором контрагента являлась на момент укладення договору інша особа тобто ОСОБА_8, а не ОСОБА_6, підписи та прізвище якого зазначено в цих договорах.

Зазначені твердження є безпідставними, оскільки згідно наданого в судове засідання Наказу №15-к від 21 грудня 2005 року ПП «Донекспрес» за підписом ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з 1 січня 2006 року звільнено з посади директора ОСОБА_8 та призначено на цю посаду ОСОБА_6, а тому вказані вище договори були укладені зі сторони ПП «Донекспрес» належною особою в той час коли підприємство було діючим (до часу припинення юридичної особи), і у встановленому порядку було зареєстровано платником ПДВ (т.2а.с.).

Так само спростовуються посилання представників відповідача в тій частині, що станом на 13.11.2009 року згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних підприємців головою ліквідаційної комісії ПП «Донекспрес» призначено ОСОБА_8, оскільки визначення особою голови ліквідаційної комісії не спростовує факту укладення ОСОБА_6 вказаних вище договорів на той час коли підприємство було діючим, і останній являвся його директором.

Відповідно до ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 15.05.2003 року №755-ІV (далі Закон №755), в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З вказаного вище вбачається, що станом на час укладення договорів поставки товарів і комплектуючих, в Єдиному державному реєстрі були відсутні будь-які відомості, щодо припинення ПП «Донекспрес». Посилання представниками відповідача на порушення ПП «Донекспрес» вимог ст.4, ст.17 та ст.18 Закону України №755 в частині визначення цих обставин у вину позивачу при нарахуванні податку та штрафних санкцій є безпідставні, оскільки відсутні будь-які докази, які б підтверджували той факт, що позивач під час здійснення господарської діяльності володів та усвідомлював про наявність будь-яких недостовірних відомостей в Єдиному державному реєстрі стосовно контрагента (яких і не було), що також не зобовязувало останнього законодавчо в тому випадку коли контрагент діє на підставі наявного свідоцтва платника ПДВ.

Необґрунтованим та безпідставним також є посилання представників відповідача в частині відсутності доказів (відсутність товарно-транспортних накладних) у проведенні господарських операцій (продажу-отримання товару) з врахуванням вимог Наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», оскільки цей нормативний акт розроблено з метою - забезпечення збереження пально-мастильних матеріалів (преамбула), і ніяк для визначення податкового боргу і штрафних санкцій при відсутності товарно-транспортної накладної на ту чи іншу поставку товару. Окрім того згідно підпункту 3.2 пункту 3 умов договору №04-01 та №5, доставка товару проводилась транспортом постачальника, а не покупця. В даному випадку, якщо постачальником ПП «Донекспрес» не дотримано вимог Наказу N488/346, до нього можуть застосовуватись виключно адміністративні методи реагування, і ці порушення останнього ніяк не є підставою для визначення податкових зобовязань для позивача.

Щодо недотримання вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, Затвердженої Постановами Державного арбітражного Союзу РСР №П-6 від 15.06.1965 року та №П-7 від 25.04.1966 року, судом зазначається наступне.

Вказані Інструкції застосовуються в тих випадках, коли стандартами і технічними умовами, основними і особливими умовами поставки або іншими обовязковими правилами не встановлений інший порядок отримання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вживання по кількості, комплектації, а також тари під продукцією чи товарами.

Частиною 1 ст.628 Цивільного Кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього Кодексу визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 4 договорів №04-01 та №5 укладених між КП «Укртехснаб» та ПП «Донекспрес» передбачені і визначені умови, які є волевиявленням сторін, визначені і погоджені на власний розсуд в розумінні вимог ст.628 Цивільного Кодексу України, та виконувались з врахуванням норм ст.629 цього Кодексу. Посилання представників відповідача про недотримання вимог Інструкцій Затверджених Наказами №П-6 та П-7 є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, так як порядок отримання продукції позивачем та контрагентом дотримано у відповідності до укладених умов, спір з даного приводу між ними відсутній, а стандарти, технічні умови, особливості, і т.і. влаштовувало сторін. Що в свою чергу підтверджує доводи позивача про отримання товарно-матеріальних цінностей, та спростовує заперечення представників відповідача в цій частині.

Щодо недотримання порядку ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а також ненадання для перевірки документів, які мають юридичну силу та доказовість, судом зазначається наступне.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі Положення №88), це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п.2.4. розділу 2 цього Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Частиною1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16 липня 1999 року (далі Закон №996), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих в ході судового розгляду справи документів (видаткових накладних та податкових накладних) вбачається, що субєктами господарювання КП «Укртехснаб» та ПП «Донекспрес» зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання складення документів, які обумовлені вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88. В тому числі в цих документах зазначено особисті підписи представників підприємств та печатки за допомогою чого їх можна ідентифікувати, що є основною вимогою цих норм (т.2 а.с. 2-207).

В ході судового розгляду справи не доведено і не підтверджено будь-яким доказом іншого, ніж то, що подані вказані бухгалтерські документи складені і підписані директором КП «Укратехснаб» - ОСОБА_7 та директором ПП «Донекспрес» - ОСОБА_6, а тому посилання представників відповідача про відсутність юридичної сили цих документів є безпідставні та побудовані виходячи із припущень. В ході господарської діяльності позивачем правомірно включено до бухгалтерського обліку видаткові та податкові накладні, оскільки не було підстав які б забороняли у відповідності до п.2.15 та п.2.16 Положення №88, приймати ці документи до виконання.

Щодо поданих заперечень представників позивача в частині нікчемності правочинів (укладених договорів на поставку товарів (№04-01, №5) судом зазначається наступне.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із вказаних норм суд приходить до висновку, що правочин, в даному випадку договори (№04-01, №5) не можуть бути визнані в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемні, так як: їх зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства; укладені виходячи із волевиявлення і відповідають внутрішній волі його учасників; спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними що також встановлено актом податкової перевірки і не заперечувалось представниками відповідача в тій частині, що проведеною перевіркою встановлено і враховано податковим органом у валові доходи суми отриманої виручки від реалізації товарів які в то же час стверджували представники відповідача ПП «Укртехснаб» не отримував від контрагента.

Суд звертає увагу також на те, що правовий наслідок у вигляді оплати, отримання товару від контрагента і реалізації цього товару позивачем, а також отримання від цього доходу не спростований відповідачем жодним доказом, а припущення в цій частині щодо можливості отримання цього товару в іншого контрагента суд вважає необґрунтованим належними доказами.

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно у відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334 включено до складу валових витрат, витрати обумовлені договірними відносинами по продажу-отримання товарів, що підтверджено належно оформленими документами, обовязковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також включення сум від господарської діяльності в податковий кредит.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. А тому заперечення представників відповідача стосовно факту розслідування кримінальної справи, згідно постанови від 29 червня 2010 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 14 грудня 2009 року не може розцінюватись як доказ протиправних діянь позивача з урахуванням того, що вказана кримінальна справа порушена по факту вчинення злочину, а не у відношенні особи, а для скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи послужило підставою відібрання і дослідження експериментальних зразків підпису директора ПП «Донекспрес» - ОСОБА_6, а не посадових осіб КП «Укртехснаб». Наданий представниками відповідача в судове засідання лист вих. № 385/ВИ/26-34 від 30.06.10р., про те, що у відношенні ОСОБА_6 порушено кримінальну справу за ч.3 ст.212 КК України і останній перебуває в розшуку в черговий раз підтверджує правомірність дій позивача, а ухилення від сплати податків контрагентом, виходячи із того, що в даному випадку умисел на ухилення від сплати податків був у контрагента, а не позивача (т.2 а.с. 232).

Заперечення відповідача в тій частині, що у контрагента ПП «Донекспрес» відсутні трудові ресурси з необхідним рівнем знань, виробниче й транспортне обладнання, складські приміщення є такі, що не ґрунтуються на вимогах Закону і викладені у вигляді припущень. Пунктом 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірні рішення прийняті в супереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказане рішення як протиправні підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2009р. № 0002010231/0 та № 0002030231/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства "УКРТЕХСНАБ" судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апе ляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанову в повному обсязі виготовлено 06 липня 2010 року.

Суддя О.В. Боднарюк