Ухвала суду № 102656379, 14.01.2022, Токмацький районний суд Запорізької області

328/39/22

14.01.2022

2/328/235/22

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 січня 2022 року м. Токмак

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Петренко Л.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи № 328/39/22 (номер провадження 2/328/235/22) за позовною заявою ОСОБА_1 до структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним, скасування наказу про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

11 січня 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», направлена поштою 06 січня 2022 року, що підтверджується відтиском штемпелю «Укрпошти», який міститься на конверті, в якій просив визнати незаконним та скасувати наказ структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 09 грудня 2021 року № 706/ос про відсторонення його ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати до дня щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о). Зобов`язати структурний підрозділ «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» виплатити середню заробітну плату за вимушений прогул, починаючи з 09 грудня 2021 року до дня поновлення на роботі. Усі витрати покласти на відповідача.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

Дослідивши позовну заяву з додатками, суддя вважає, що подана позовна заява не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому згідно зі ст. 185 ЦПК України, її належить залишити без руху, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено спеціальним законом - ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 5 цього Закону встановлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №910/4518/16, що є обов`язковими для врахування судом до спірних правовідносин у відповідності до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Питання щодо форми, змісту та порядку подання позовної заяви та доказів врегульовані статтями 83,95,175-177 ЦПК України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

В роз`ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України N2 від 12.06.2009р.«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Вимоги до змісту позовної заяви визначені ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Зокрема, позовна заява, повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається із змісту позовної заяви, визначаючи позовні вимоги, позивач не зазначив, яку саме суму невиплаченої заробітної плати просить зобов`язати відповідача стягнути на його користь. До позову не додано довідку з місця роботи про нараховану або виплачену заробітну плату, довідку про середньоденний заробіток, тощо, додано лише довідку про нараховану заробітну плату за період з червня 2021 року по листопад 2021 року.

Позовна заява не містить інформації щодо ціни позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується.

Однак, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, що, в свою чергу, впливає на визначення ціни позову. Грошової суми, яку позивач просить стягнути також не зазначено.

Позивач у резолютивній частині позовної заяви заявляє вимогу майнового характеру про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середню заробітку плату за вимушений прогул починаючи з 09 грудня 2021 року до дня поновлення на роботі.

Суддя звертає увагу, що абзацом 3 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100(100-95-п) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348). (Абзац третій пункту 32 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України N 18 ( v0018700-95 ) від 26.10.95).

Також варто зауважити, що як середня заробітна плата, так і середній заробіток стягуються у судовому порядку, а не зобов`язуються до виплати відповідачем, а тому позивачем визначено не передбачений законом чи договором спосіб захисту його права у вигляді зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу, чим порушено вимоги пункту четвертого частини другої статті 175 ЦПК України.

В позовній заяві позивач вказує, що відсторонення працівників від роботи на підставі незаконних нормативно-правових актів є незаконним. Проте не зазначено, чим підтверджується те, що його було відсторонено на підставі незаконних нормативно-правових актів, яким чином встановлено, що вони незаконні.

Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Позивачем заявлено дві вимоги майнового та немайнового характеру. До позову додано квитанцію про сплату судового збору 992,40 грн. За яку вимогу він сплачений не зазначено.

За змістом позовної заяви та наведених позивачем мотивів, ним оспорюється наказ про відсторонення від роботи та фактично порушується питання про допуск до роботи, адже позивач не звільнений, а лише відсторонений.

Предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання ним своїх трудових обов`язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В своїй постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Із положень приписів ст. 94,116,117 КЗпП України та ст. 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який просить стягнути позивач, за своєю суттю, не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах.

Таким чином, за подання позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає сплаті судовий збір відповідно до пункту 1.1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, що складає 992,40 грн. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому суд зазначає, що позивач, заявляючи вимогу про зобов`язання відповідача виплатити середню заробітну плату за вимушений прогул ОСОБА_1 починаючи з 09.12.20221 року до дня поновлення на роботі, не вказує суму середнього заробітку, від якої визначається сума судового збору, а також ціну позову з посиланням на обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, тому суд позбавлений можливості самостійно визначити суму судового збору за зверненням позивача до суду з вимогою майнового характеру.

Належним доказом сплати судового збору є фінансовий документ: платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Також, фінансовий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплено печаткою установи з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 481 грн.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто позивачці за вимогу немайнового характеру щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, необхідно сплатити 992,40 грн.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставки судового збору: за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, позивачу необхідно визначити ціну позову, та відповідно до її суми доплатити судовий збір доплати судовий збір за вимогу майнового характеру та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору, який необхідно сплатити на користь держави за наступними реквізитами: (отримувач коштів ГУК у Зап.обл/ТГ м. Токмак/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA188999980313191206000008507, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір, (Державна судова адміністрація України, 0,50).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до положень п. 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Вказані судом недоліки перешкоджають прийняттю позовної заяви до судового розгляду, у зв`язку з чим її слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з вимогами ч 1, 2, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним, скасування наказу про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу – залишити без руху.

Надати позивачу строк п`ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: