Вирок № 102652130, 18.01.2022, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/457/20

Номер провадження № 1-кп/315/11/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 рокум. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючої судді: Романько О.О.

за участю секретарів судового засідання: Атрошенко Я.В., Помилуйко Л.В.,

прокурора: Нєфьодова В.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника: адвоката Кісєльова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080000000523 від 19.12.2019 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мовсес Шамшадинського району Вірменії, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не працює, інвалід ІІІ групи, пенсіонер, одружений, на утриманні неповнолітніх осіб та осіб похилого віку не має, невійськовозобов`язаний, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З 18 вересня 2019 року наказом №378 о/с, начальником Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Лушпієнком М.М. , на посаду заступника начальника слідчого відділення Гуляйпільського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області) призначено капітана поліції ОСОБА_3 , який відповідно до п.2 примітки до ст.368 КК України, як заступник начальника структурного підрозділу органу державної влади є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно з п.6 ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію» на поліцію покладено одне з таких повноважень - здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Відповідно до вимог ст.39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування та уповноважений: визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування; ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора; вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим; погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом; здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Статтею 40 КПК України визначено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим кодексом; проводити слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом; звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Положеннями п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено (далі - Закону), що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів, як письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Поряд з цим, ч.ч. 1, 2 ст.53 Закону передбачено, що особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою. Особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вишу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Так, 19 грудня 2019 року СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 12019080220000437 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев у лісах, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев.

На причетність до вчинення зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано перевірявся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 17 грудня 2019 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, знаходячись у лісосмузі між селом Копані та селом Верхня Терса Гуляйпільського району Запорізької області, здійснив випилювання чотирьох дерев акації та клену, після чого був зупинений працівниками Сектору реагування патрульної поліції ГУНП в Запорізькій області і запрошений до СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області для дачі пояснень і проведення подальшої перевірки.

При цьому, ОСОБА_1 , маючи на меті ухилення від передбаченої законом кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, протиправно став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.

Так, 02 січня 2020 року в ОСОБА_1 виник умисел на оголошення пропозиції та подальшого надання службовій особі, яка займає відповідальне становище - заступнику начальника СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітану поліції ОСОБА_3 , неправомірної вигоди за вчинення ним, як службовою особою, в його інтересах, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме у винесенні постанови про закриття кримінального провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080220000437 від 17.12.2019 року.

В цей же день, о 15 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 , реалізуючи вказаний злочинний намір, будучи обізнаним в тому, що СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019080220000437 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, з метою вирішення питання про винесення постанови про закриття даного кримінального провадження, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 займає посаду заступника начальника слідчого відділення зайшов до його службового кабінету №23, який розташований у адміністративній будівлі Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика буд.11, перебуваючи у якому звернувся до ОСОБА_3 з пропозицією надати йому неправомірну вигоду за вирішення питання щодо закриття кримінального провадження №12019080220000437 від 17.12.2019 року.

На оголошену пропозицію неправомірної вигоди ОСОБА_3 відповів відмовою та роз`яснив ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність, передбачену ст.369 КК України, за пропозицію і надання неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення або не вчинення нею в інтересах особи, що пропонує або надає таку неправомірну вигоду дій, з використанням наданих службових повноважень, так як вважав, що ОСОБА_1 пропонував такі дії через свою юридичну необізнаність.

Не зупинившись на цьому, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, залишив ОСОБА_3 свій номер мобільного телефону, при цьому зазначив, що буде чекати його телефонного дзвінка, як факт прийняття оголошеної ним пропозиції неправомірної вигоди, а у випадку, якщо ОСОБА_3 не зателефонує йому, то він передзвонить йому самостійно, після чого пішов.

Усвідомлюючи факт оголошення пропозиції неправомірної вигоди, безпосередньо після розмови з ОСОБА_1 , відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_3 письмово доповів про вказану подію начальнику слідчого управління ГУНП в Запорізькій області у формі рапорту, який в подальшому долучено до кримінального провадження №12019080000000523 від 19.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, з вказаного дня ОСОБА_3 діяв підконтрольно, з метою викриття та припинення злочинної діяльності ОСОБА_1

16 січня 2020 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на надання неправомірної вигоди заступнику начальника СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітану поліції ОСОБА_3 , як службовій особі, що займає відповідальне становище, перебуваючи у службовому кабінеті №23, який розташований у адміністративній будівлі Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика буд.11, діючи умисно, в особистих інтересах, на виконання єдиного злочинного наміру, надав ОСОБА_3 неправомірну вигоду у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень за вчинення ним, як службовою особою, в його інтересах дій із використанням наданої йому влади та службового становища, а саме винесення постанови про закриття кримінального провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080220000437 від 17.12.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав повністю, суду пояснив, що 17.12.2019 року він приїхав додому з м. Гуляйполе, до нього підійшов знайомий та повідомив, що є сухе дерево, а до цього його знайомий поліцейський ОСОБА_4 говорив йому, що якщо дерево сухе, то можна його пиляти. Коли він пиляв сухі дрова, то приїхали працівники поліції, спіймали його та почали проводити слідчі дії, йому виписали штраф, дали чек, привезли до поліції, арештували автомобіль, взяли відбитки пальців. До нього підійшов ОСОБА_5 та сказав, щоб він підійшов у кабінет, бо є розмова. 02.01.2020 року ОСОБА_5 зателефонував йому та сказав приїхати о 14:00 до поліції, якщо йому потрібен його автомобіль. Вийшов слідчий Капустін С. та сказав, що він його не викликав, але потім вийшов ОСОБА_5 та повів у кабінет до ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_5 сказав, що останній хороший чоловік, щоб він з ним говорив вільно та спокійно. Він зайшов і сказав, що ОСОБА_4 сказав сплатити 5000 грн.. На це ОСОБА_3 відповів, що не розуміє про що він і сказав прийти завтра. Він пішов геть. Затим, через деякий час, до нього додому приїхали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кричали на нього, казали, що автомобіль він не отримає. ОСОБА_4 сказав, що буде адміністративний суд, будуть слідчий та лісник, записав номер телефону та сказав на наступний день в 13:00 приїхати до відділку. Він приїхав о 12:50, сам зателефонував ОСОБА_7. Пройшов до нього у службовий кабінет. Також йому казали покласти гроші у конверт та принести, тому він поклав їх на стіл. При цьому, ОСОБА_3 вийшов з кабінету, потім зайшли слідчі, пізніше його забрали до м. Запоріжжя у тюрму. Того дня, 16.01.2020 року, ОСОБА_3 особисто вийшов його зустрічати. Коли зайшли до кабінету, то він сів на диван, а ОСОБА_7 сів за стіл, та запитав у нього, що він хоче. На це він відповів, що прийшов платити штраф, дістав кошти і поклав йому конверт на стіл. Він відкрив, глянув, що там та запитав скільки. Затим сказав, що це, звелів чекати, пішов кликати чергового. Він все робив так, як йому раніше говорив ОСОБА_11 .. Злякався та не знав, що казати. Знає, що завжди треба платити в банк, але ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сказали принести гроші ОСОБА_7 , він так і зробив, але останній говорив, що не розуміє, що він від нього хоче. Вважає, що якби не працівники поліції, яких він вважав своїми друзями, він би не прийшов туди, прохав винести справедливе рішення.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого: адвокат Кісєльов О.М. вважав, що свідки - працівники поліції при допиті в суді не казали правду, власником автомобіля не є ОСОБА_1 , цей автомобіль ніхто не арештовував та до слідчого судді з відповідним клопотанням не звертався, в провадженні слідчого ОСОБА_3 кримінальна справа щодо дров не знаходилась, оскільки слідчим був Капустін С.В .. Після того як працівники поліції приїжджали додому до ОСОБА_13 він пішов до слідчого ОСОБА_14 , вважає, що докази отримані з порушенням порядку, встановленого ст.87 КПК України, зокрема ОСОБА_1 не було роз`яснено право на захист, його статус не був визначений.

В судовому засіданні прокурор Нєфьодов В.С. вважав, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.3 ст.369 КК України, обвинувачений не визнав свою вину, однак його вина підтверджується матеріалами НСРД, протоколами огляду та показаннями свідків. Свідчення обвинуваченого про підбурювання до вчинення дій також спростовуються вказаними доказами, вважає, що слідчий ОСОБА_3 будь-яких дій щодо підбурювання не вчиняв.

Судовий розгляд кримінального провадження проведено відповідно до ст. 337 КПК України в межах пред`явленого обвинувачення та дослідженні відповідні докази.

Так, свідок ОСОБА_15 , суду пояснив, що в січні 2020 року під час виконання службових обов`язків він знаходився в с. Воздвижівка Гуляйпільського району Запорізької області з приводу викрадення ялинок. Разом з ним на виїзді також був поліцейські ОСОБА_16 та ОСОБА_5 .. ОСОБА_16 хтось подзвонив, розмови він не чув. Коли вони поверталися на своєму службовому автомобілі до м. Гуляйполе, то в с. Верхня Терса Гуляйпільського району Запорізької області ОСОБА_4 попросив його зупинитися. Потім ОСОБА_16 зустрівся з ОСОБА_1 , якого він на той час не знав. Останній сам підійшов до їх автомобіля. ОСОБА_4 сидів на задньому сидінні. Він з ОСОБА_17 про щось розмовляли, будь-яких провокаційних висловів з боку ОСОБА_18 чи ОСОБА_19 не було. Про надання ОСОБА_3 неправомірної вигоди взагалі розмова не йшла і йому про це нічого не відомо. ОСОБА_21 під час розмови також сидів на задньому сидінні їхнього службового автомобіля. Останній запитував ОСОБА_18 щодо кримінального провадження відносно нього за порубку дерев. Що саме йому пояснював ОСОБА_16 він не пам`ятає, оскільки до їх розмови не прислухався. Чув тільки те, що ОСОБА_4 сказав, що не може нічого сказати бо справа знаходиться у слідчого. Після того як ОСОБА_21 вийшов з автомобіля, його речей в ньому не лишалося.

Свідок ОСОБА_3 , суду пояснив, що він на час події займав посаду заступника начальника слідчого відділення. Того часу, майже в кінці грудня 2019 року співробітниками СРПП було встановлену особу ОСОБА_1 , який випилював дерева. Заведено було кримінальне провадження, яке знаходилося у слідчого Капустіна С.В. , який і вносив відомості до ЄРДР. У ОСОБА_1 було вилучено автомобіль «ВАЗ», бензопилу та причеп. Так як, на той час він займав посаду заступника начальника слідчого відділу Гуляйпільського ВП, то його було включено до групи слідчих, які працювали по цій справі. В перших числах січня 2020 року до нього прийшов ОСОБА_1 , який хотів, щоб його не притягували до відповідальності і почав пропонувати йому неправомірну вигоду, на що він пояснив йому, що за це передбачена кримінальна відповідальність. Тоді це була усна пропозиція і грошей ніхто не надавав. Також ОСОБА_1 залишив йому свій номер телефону. Зі свого боку він склав рапорт на ім`я керівництва та повідомив Департамент внутрішньої безпеки. Через кілька днів після цього ОСОБА_1 прийшов повторно, щоб поговорити, знову почав пропонувати гроші щоб закрити кримінальне провадження. Він не погодився та повторно йому все роз`яснив. Третього разу, 16.01.2020 року, ОСОБА_1 знову прийшов до нього і знову пропонував гроші, дістав конверт і поклав його на стіл, далі з цим працювали слідчі. Чому ОСОБА_1 до нього звернувся не знає. Допускає, що останній можливо знав, що він входить до групи слідчих. У відділенні ведеться журнал запису відвідувачів. Спочатку ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_19 , який повідомив, що не має стосунку до цих матеріалів. ОСОБА_1 пропонував вирішити питання, сказав, що не хоче тяганини, бо раніше притягувався до кримінальної відповідальності, почав натякати на гроші, сказав, що може дати десь 5000 грн. Далі було розпочато кримінальне провадження, його самого було допитано як свідка. Допитував його слідчий, інструктажу щодо подальших дій не проводилося, конкретно як себе поводити йому не говорили. Знає, що були негласні слідчі розшукові дії, контроль напевно. Чи використовувався номер телефону, який йому залишив обвинувачений, йому невідомо. Було проведено огляд кабінету, встановлено прослуховування. Провокаційних висловів не було, лише правомірні пояснення, на що ОСОБА_1 говорив, що давайте якось вирішимо. Після того, як ОСОБА_1 пішов, затим він повторно телефонував йому і сказав, що прийде. Потім прийшов, і знову повторилося те саме, лише цього разу він дістав конверт і поклав на стіл. Хто супроводжував ОСОБА_1 до його службового кабінету не пам`ятає. В кабінеті під час його розмови з ОСОБА_17 не було нікого. Згоди на проведення незаконних дій він ОСОБА_22 не надавав. ОСОБА_1 дістав конверт з внутрішньої кишені і поклав на стіл. Він не торкався конверта руками, не підіймав і нічого з ним не робив. Запитав ОСОБА_13 , чи розуміє він, що за це передбачено кримінальну відповідальність. ОСОБА_1 став казати, що він може організувати стіл щоб добре поїсти. Надалі зайшли слідчий ГУНП, працівники ДВБ та поняті. ОСОБА_1 злякався, розгубився, коли питали, що це, сказав, що це штраф. Чому ОСОБА_1 звернувся саме до нього не знає, допитувати його він не міг, так як він не перебував у статусі підозрюваного чи свідка. За три зустрічі ОСОБА_1 жодного разу не казав, що прийшов сплачувати штраф. З ним ОСОБА_23 висловлювався чітко, та казав, що гроші за закриття справи.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він на той час був т.в.о. заступника начальника Гуляйпільського ВП та начальником СРПП. Рік назад, зимою 2019-2020 року він був відповідальним. На службу 102 надійшло повідомлення, що хтось випилює дерева. На вказаний виклик виїхала група, в складі якої був і він. З ним також був поліцейський ОСОБА_24 та ще хтось третій, якого він не пам`ятає. Приїхавши на вказане місце було виявлено автомобіль «Нива» та свіжоспиляні дерева. Власник автомобіля відразу став казати, що давайте якось це вирішимо на місці. При цьому, він відразу повідомив на 102 і викликали слідчу групу. Останні з`явилися на місце події та стали проводити слідчі дії. Вони ж своєю групую поїхали назад до ВП. Знає, що за даним фактом були внесені відомості до ЄРДР. Також, свідок вказав на те, що він зі свого боку звертався з заявою до ДВБ щодо пропозиції йому неправомірної вигоди з боку ОСОБА_1 відразу на місці події. Він особисто попереджав ОСОБА_1 , що такі його дії щодо пропозиції є кримінально караними. Після цих подій він через два дні пішов у відпустку. Після того як вийшов з відпустки, то йому розказали, що ОСОБА_21 дав хабара ОСОБА_3 .. До відпустки ОСОБА_21 сам прийшов до нього на роботу. Про нього йому повідомив черговий, який його і провів до кабінету. ОСОБА_21 тоді пояснив, що запам`ятав його і хоче сплатити кошти. Будь-яких відомостей про ОСОБА_14 він ОСОБА_22 не давав, номеру телефона ОСОБА_13 він не брав. Також пам`ятає, що одного разу, коли він був на виїзді, вже після відпустки, з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , останній йому казав, що йому телефонував ОСОБА_21 та просив заїхати до нього. Вони заїхали, і у ОСОБА_13 була розмова саме з ОСОБА_16 .. Щоб він їхати до ОСОБА_1 цілеспрямовано, то такого не було.

Свідок ОСОБА_16 , суду пояснив, що він на час подій займав посаду заступника превенції. ОСОБА_1 він знає давно з 2006 року, оскільки був дільничним в селі, де мешкає обвинувачений. Йому стало відомо, що ОСОБА_1 випиляв 5 дерев в лісосмузі, після чого арештували його автомобіль та доставили до райвідділку. ОСОБА_1 звертався до нього з приводу того, як і коли можна забрати автомобіль та питав, що йому буде. Він йому відповів, зі свого досвіду роботи, що на нього буде накладено штраф. Проте, після того, як відкрили кримінальне провадження, він порадив ОСОБА_1 звернутися до слідчого, який веде його справу. Щодо суми збитку в розмірі 5000 грн. він дізнався від самого ОСОБА_1 . За хабар не було сказано ані слова, йшлося лише про суму штрафу, передбаченого за адміністративне правопорушення. Приблизно 15 січня 2020 року він зустрічався з ОСОБА_17 в с. Верхня Терса Гуляйпільського району Запорізької області. Того дня він був на виїзді в сусідньому селі та поверталися через с. Верхня Терса до м. Гуляйполе. В службовому автомобілі того дня з ним також були ОСОБА_15 та ОСОБА_5 .. ОСОБА_21 знову питав у нього про те, як забрати автомобіль. Він відповів ОСОБА_1 , що буде штраф, який треба сплатити в дохід держави, чому він поніс гроші до слідчого, йому не відомо, можливо, він невірно його зрозумів. Він дав ОСОБА_22 номер телефону слідчого ОСОБА_14 та надалі не цікавився цією справою. Пізніше довідався, що заведено кримінальну справу за пропозицію неправомірної вигоди. Скільки взагалі разів ОСОБА_21 ходив тоді до райвідділу йому не відомо. Точно у якого слідчого було в провадженні кримінальне провадження відносно ОСОБА_23 йому відомо не було, тому він не міг його направити до когось конкретно. Сам ОСОБА_21 сказав йому, що у нього слідчий ОСОБА_3. ОСОБА_1. сам його знайшов, і тому відомості як про дерева, так і про арештований автомобіль йому були відомі зі слів останнього. До жодних слідчих дій у даному кримінальному провадженні він не залучався.

Свідок ОСОБА_26 , суду пояснив, що був початок 2020 року, він йшов по центру міста Гуляйполе, неподалік відділку поліції, до нього підійшов працівник поліції та сказав, що треба свідок, і він погодився. Його привели в райвідділок, черговий записав його на пропускному пункті, він трішки почекав, а потім його завели в кабінет. В цьому кабінеті на дивані сидів обвинувачений, та був працівник ОСОБА_27 . На столі лежав конверт, але він не був заклеєний. В конверті були гроші, приблизно було 5 тисяч гривень, здійснювався відеозапис, та при ньому їх перераховували і описували. Далі їх запечатали. Він як понятий був не один, з ним був присутній ще один чоловік. ОСОБА_21 говорив, що хотів заплатити штраф за автомобіль. Також останній казав, що це все вони самі зробили, працівники поліції йому говорили, що це не каса щоб платити, а він казав, що хотів домовитися заплатити штраф. Також ОСОБА_1 сам діставав з карманів куртки гроші, картки і ці речі також описували. Він як понятий був увесь час там, ставив свої підписи.

Судом у кримінальному провадженні також були досліджені письмові докази та документи:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12019080000000523 від 19.12.2019 року, відповідно до якого невстановлена особа надала пропозицію службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірну вигоду, для вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища (а.с.160 т.1);

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12020080000000005 від 13.01.2020 року, відповідно до якого невстановлена особа надала пропозиція службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірну вигоду, для вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища (а.с.165 т.1);

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12019080000000523 від 19.12.2019 року, відповідно до якого невстановлена особа надала пропозиція службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірну вигоду, для вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища (а.с.172-173 т.1);

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12019080220000437 від 17.12.2019 року, відповідно до якого 17.12.2019 року близько 15.00 години, в лісосмузі між с. Копані та В.Терса Гуляйпільського району Запорізької області невстановлена особа здійснила порубку 4 дерев акації та клену та матеріалами зазначеного провадження (а.с.201, 202-214 т.1);

При цьому, суд враховує те, що 09.09.2020 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №761/28347/15-к (провадження №51-500км18) дійшов висновку, що згідно ч.2 ст.84 КПК України витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру. Разом з тим, суд приймає до уваги наявність таких витягів з ЄРДР для підтвердження того, що слідчі дії були проведені в межах відкритого кримінального провадження та строку досудового розслідування.

- постанови про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 19.12.2019 року, від 13.01.2020 року (а.с. 161-162, 166-167 т.1);

- постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 20.12.2019 року, від 14.01.2020 року, від 16.01.2020 року (а.с.163-164, 168-169, 174-175 т.1);

- постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 14.01.2020 року (а.с.170-171 т.1);

- заява ОСОБА_19 від 18.12.2019 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , який пропонує йому неправомірну вигоду за вирішення питання щодо не притягнення останнього до кримінальної відповідальності (а.с.177 т.1);

- посадові обов`язки заступника начальника ВП Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_19 , відповідно до яких останній у межах своїх повноважень дає обов`язкові для виконання працівниками поліції та державними службовцями ВП вказівки та розпорядження. Є відповідальною особою у Гуляйпільському ВП, зокрема за стан дисципліни та законності, у тому числі транспортної дисципліни. Координує та контролює діяльність: сектора кримінальної поліції, сектора превентивної діяльності та сектора реагування патрульної поліції (а.с.179-180 т.1);

- копія графіку добових нарядів Гуляйпільського ВП на грудень 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_5 17.12.2019 року перебував в наряді (а.с.181-183 т.1);

- копія журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Гуляйпільського ВП, відповідно до запису у якому ОСОБА_1 перебував у ВП 17.12.2019 року з 17.30 до 18.37 год. та був туди доставлений слідчим Капустіним С.В. в каб. № 24 як запрошений. Правильність ведення цього журналу було перевірено ОСОБА_28 18.12.2019 року, що підтверджується відповідним записом в ньому (а.с.186-189 т.1);

- копія книги нарядів Гуляйпільського ВП, ведення якої розпочато 02.08.2019 року та відповідно до якої ОСОБА_28 заступив в наряд та отримав зброю о 8.05 год. 17.12.2019 року під особистий підпис та само як і ОСОБА_29 (а.с.190-193 т.1);

- копія журналу реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю розпочатого 26.07.2019 року, відповідно до якого інструктажі були проведені т.в.о. заступника начальника ВП майором поліції Ніколаєнком С.М. (а.с.194-197 т.1);

- протокол огляду від 17.01.2020 року, відповідно до якого слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області Качан О.С. провів огляд матеріалів кримінального провадження № 12019080220000437 від 17.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, наданих СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області на підставі запиту СУ ГУНП в Запорізькій області від 20.12.2020 року № 6/611-500: витяг з ЄРДР; рапорт пом. чергового СРПП № 4 Гуляйпільського ВП Ведмідь В.М. про те, що отримано повідомлення та зареєстровано в ЄО за № 962 від 17.12.2019 року як злочин проти довкілля, за обставин: 17.12.2019 року о 15.30 год. до Гуляйпільського ВП надійшло повідомлення від ДОП Гуляйпільського ВП Кириченка про те, що 17.12.2019 року о 15.20 год. в лісосмузі між селами Верхня Терса та с. Копані гр. ОСОБА_1 пиляє дерева; протокол огляду місця події від 17.12.2019 року, складений слідчим Капустіним С.В. з 16.20 год до 17.20 год., відповідно до якого об`єктом огляду була ділянка місцевості, яка знаходиться в лісосмузі між с. Копані та с. Верхня Терса Гуляйпільського району Запорізької області. З місця події було вилучено: автомобіль «ВАЗ 2121», р.н. НОМЕР_1 , автомобільний причеп р.н. НОМЕР_2 , відрізки стовбурів, що знаходилися в даному причепі, бензопила «Зенит Профі», сокира; пояснення від 17.12.2019 від імені ОСОБА_1 , згідно з якими останній 17.12.2019 приблизно о 15 год. 30 хв., перебуваючи в лісосмузі між с. Копані та с. Верхня Терса він разом зі своїм знайомим ОСОБА_30 , він спиляв 2 дерева акації та 2 дерева клену, де і були виявлений працівниками поліції; пояснення від 17.12.2019 від імені ОСОБА_30 , згідно з якими останній 17.12.2019., перебував в лісосмузі між с. Копані та с. Верхня Терса разом із своїм знайомим ОСОБА_17 , який спиляв 2 дерева акації та 2 дерева клену, де і були виявлений працівниками поліції; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , відповідно до якого власником причепу «ММЗ 81021» синього кольору, р.н. НОМЕР_2 , є ОСОБА_31 ; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , відповідно до якого власником «ВАЗ 2121» жовтого кольору, р.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_32 ; копія посвідчення водія НОМЕР_5 на імя ОСОБА_1 „ виданого Пологівським ВРЕ УДАІ УМВС України в Запорізькій області 14.05.2008р.; запит слідчого СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Капустіна С.В. від 18.12.2019 № 10224/71/01 до ДП «Пологівське лісомисливське господарство» шодо розрахунку шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки 4 дерев; лист директора ДП «Пологівське лісомисливське господарство» ОСОБА_33 від 18.12.2019 щодо розрахунку шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки 4 дерев та розрахунок до нього, відповідно до якого шкода становить 5609,74 грн.; супровідний лист до клопотання про арешт майна слідчому судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 18.12.2019 № 10199/71/01-2019; клопотання про арешт майна від 18.12.2018 по кримінальному провадженню за № 12019080220000437 від 17.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, відповідно до якого слідчий СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Капустін С.В. за погодженням із прокурором Гуляйпільського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Шрамко Ю.О. звернувся до Гуляйпільського районного суду Запорізької області з проханням накласти арешт на наступне майно; автомобіль «ВАЗ 2121», р.н. НОМЕР_1 , автомобільний причеп р.н. НОМЕР_2 , відрізки стовбурів, шо знаходяться у вказаному причепі, бензопила «Зенит Профі», сокира; ухвала про арешт майна від 20.12.2020, видана слідчим суддею Гуляйпільського районного суду Запорізької області Ярошем С.О. (а.с.198-214 т.1);

- доручення старшого слідчого Сіроуха Р., в порядку ст.40 КПК України співробітникам ЗУ ДВБ НП України, щодо встановлення осіб, яким відомо про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК відомості про яке внесені до ЄРДР від 20.12.2019 року (як в дорученні) (а.с.215 т.1);

- рапорт ст. слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Р.І. Сіроуха про те, що 09.01.2020 року в межах кримінального провадження допитано в якості свідка ОСОБА_14 , який надав свідчення щодо пропозиції, яка йому надійшла від ОСОБА_1 щодо надання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто пропонує, будь-якої дії з використанням службового становища (а.с.216 т.1);

- запит слідчого Качана О.С. про надання йому копії журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Гуляйпільського ВП та копії наказу про призначення на посаду заступника начальника СВ Гуляйпільського ВП ОСОБА_14 (а.с. 217 т.1);

- копія журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Гуляйпільського ВП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був запрошений ОСОБА_3 14.01.2020 року та 16.01.2020 року до каб. №23, в якому останній здійснює службову діяльність як заступник начальника СВ Гуляйпільського ВП (а.с.219-225 т.1);

- протокол огляду місця події від 14.01.2020 року, предметом огляду якого є службовий кабінет №23 Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика, 11, в якому здійснює службову діяльність заступник начальника СВ Гуляйпільського ВП ОСОБА_3 , в ході огляду кабінету будь-яких грошових коштів на столах, сейфі, інших предметах не виявлено, як пояснив ОСОБА_3 будь-які грошові кошти у будь-якій валюті при ньому та в приміщенні кабінету взагалі відсутні. Також, суд звертає увагу на те, що відомості про понятих з даного протоколу містяться і в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Гуляйпільського ВП (а.с.226-229 т.1);

- протокол огляду місця події від 16.01.2020 року розпочато 12.34 год. та завершено о 12.50 год., предметом огляду якого є службовий кабінет №23 Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика, 11, в якому здійснює службову діяльність заступник начальника СВ Гуляйпільського ВП ОСОБА_3 , в ході огляду кабінету встановлено, що прямо від входу в кабінет понад вікном розташовані два письмових столи, на яких знаходяться комп`ютерні монітори та канцелярські прилади. Понад лівою стіною від входу розташовані: платтяна шафа та металевий сейф. Під час огляду будь-яких грошових коштів не виявлено. Як пояснив ОСОБА_3 будь-які грошові кошти у будь-якій валюті при ньому та в приміщенні кабінету взагалі відсутні. Також, суд звертає увагу на те, що відомості про понятих з даного протоколу містяться і в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Гуляйпільського ВП (а.с.230-233 т.1);

- протокол огляду місця події від 16.01.2020 року розпочатий о 13.10 год. та завершений о 15.10 хв., з відеофіксацією, за участю ОСОБА_1 , об`єктом огляду якого є службовий кабінет №23 Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика, 11, в якому здійснює службову діяльність заступник начальника СВ Гуляйпільського ВП ОСОБА_3 . Оглядом кабінету встановлено, що прямо від входу в кабінет, поряд з вікном, розташовані два письмові столи. За правим від входу столом перебуває ОСОБА_3 . Перед зазначеним столом знаходиться громадянин, який назвався ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На столі, який розташований між ОСОБА_3 та ОСОБА_17 , знаходиться паперовий поштовий конверт, в якому виявлені грошові кошти в сумі 5000 грн. у кількості 10 купюр номіналом 500 грн. кожна з наступними серіями та номером: МА 1027906; ЛЗ 1677213; ХЖ 9393977; ФД 9348844; ЦА 6400063; ЛА 9586215; ЦА 4022397; ВЖ 3165455; ХЕ 3829252; ЦА 4475792. Як пояснив ОСОБА_3 зазначені грошові кошти йому передав ОСОБА_1 в якості неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження №12019080220000437 від 17.12.2019 року за ч.1 ст.246 КК України. Як пояснив ОСОБА_1 , вказані грошові кошти в сумі 5000 грн. він передав ОСОБА_3 як штраф за повернення раніше вилученого у нього майна та за закриття кримінального провадження. Під час огляду каб. 23 Гуляйпільського ВП був проведений обшук ОСОБА_1 за участі тих самих понятих самим слідчим Качаном О.С.. Під час обшуку ОСОБА_1 було виявлено та вилучено: 1) мобільний телефон «Samsung- J 320 H» НОМЕР_13, Imei 1: НОМЕР_6 , Imei 2: НОМЕР_7 , в якому вставлені дві сім-карти з абонентськими номерами: а) НОМЕР_8 ; б) НОМЕР_9 ; 2) грошові кошти в загальній сумі 1259 грн. купюрами по 200, 50, 20, 10, 5, 1 гривні; 3) платіжна карта «ПриватБанк. Для виплат» № НОМЕР_10 ; 4) платіжна карта «ПриватБанк. Універсальна» № НОМЕР_11 . Зауважень та доповнень до протоколу від учасників не надійшло (а.с.234-239 т.1);

- клопотання слідчого Крокосюк А.В. про надання дозволу на проведення обшуку від 16.01.2020 року ОСОБА_1 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення (а.с.240-243 т.1);

- ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В. від 17.01.2020 року про задоволення вищезазначеного клопотання слідчого та надання дозволу на обшук ОСОБА_1 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речей та документів, що мають значення по кримінальному провадженню за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (а.с.244-245 т.1);

- протокол огляду від 17.01.2020 року, предметом якого є наступні документи: витяг з наказу №378 о/с від 18.09.2019 року, згідно з яким капітана поліції ОСОБА_14 (0086061) призначено на посаду заступника начальника слідчого відділення Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області; затверджена належним чином копія посадових обов`язків заступника начальника слідчого відділення Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, затверджені заступником начальника відділення - начальником СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області майором поліції ОСОБА_35 18.09.2019 року, з яким ознайомлений ОСОБА_3 18.09.2019 року (а.с.246 т.1);

- витяг з наказу № 378 о/с від 18.09.2019 року про призначення ОСОБА_14 з зазначеної дати на посаду заступника начальника СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП (а.с.247 т.1);

- посадові обов`язки заступника начальника слідчого відділення Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_14 , з якими останній ознайомлений 18.09.2019 року під підпис. Відповідно до посадових обов`язків останній, зокрема: розглядає заяви та повідомлення про злочини, що надходять у слідчий відділ (відділення), а також матеріали про злочини і забезпечує прийняття в них рішень відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Здійснює контроль за, зокрема: станом розслідування кримінальних справ, у яких закінчився двомісячний термін, уживає заходів щодо завершення в них досудового слідства в максимально стислі строки, обґрунтованістю порушення кримінальних справ та інше (а.с.248-249 т.1);

- протокол огляду від 20.01.2020 року, відповідно до якого були оглянуті речі ОСОБА_1 , які в нього було вилучено, під час його обшуку, в службовому кабінеті № 23 в адміністративній будівлі Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика, 11, а саме: грошові кошти в загальній сумі 1259 грн. купюрами по 200, 50, 20, 10, 5, 1 гривні; платіжна карта «ПриватБанк. Для виплат» № НОМЕР_10 ; платіжна карта «ПриватБанк. Універсальна» № НОМЕР_11 , які знаходяться в прозорому поліетиленовому файлі опечатаному биркою з пояснювальним текстом та завірені підписами понятих. Останні відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.01.2020 року були визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с.250, 251 т.1);

- постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 20.01.2020 року з квитанціями про передачу на зберігання (а.с.251-256 т.1);

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.01.2020 року (технічні засоби фіксації не застосовувалися), складений 16.01.2020 року о 18.30 год. слідчим Качаном О.С., відповідно до якого фактично затриманий 16 січня 2020 року о «13» годині «10» хвилин, в приміщенні службового кабінету №23 СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика, 11, відповідно до ст. ст. 40, 104, 131,132, 208-211, 213 КПК України затримав особу, підозрювану у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КПК України: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Мовсес Шамшадинського району, вірменина, громадянина України. Підстави затримання: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. Затриманому ОСОБА_1 згідно з ч. 4 ст. 208 КПК України повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснено, що він має право: отримувати медичну допомогу, негайно повідомити близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб (за вибором) про своє затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК України та інші процесуальні права, передбачені КПК України: про своє затримання ОСОБА_1 повідомив дружину ОСОБА_36 . Органу (установі), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги повідомлено про затримання: повідомлення прийняв ОСОБА_37 . Крім того, згідно з ч. 3 ст. 42 КПК України затриманому ОСОБА_1 роз`яснені права, зокрема: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють; бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК України, а також отримати їх роз`яснення у разі необхідності; на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК України та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату; не говорити нічого з приводу підозри проти нього або в будь-який момент відмовитися відповідати на запитання та інші.

Ознайомившись з підставами затримання та правами і обов`язками затриманого, підозрюваний ОСОБА_1 пояснив, що підстави затримання йому зрозумілі, з правами та обов`язками ознайомлений в повному обсязі. Захисник Мамедова Олена Володимирівна, яка діяла на підставі доручення РЦ БВПД від 16.01.2020 № 028-0000289, відобразила в протоколі свої зауваження (а.с.257-259 т.1);

- постанова про доручення призначення адвоката від 16.01.2020 року, відповідно до якої керівнику Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях доручено призначити адвоката для участі у кримінальному провадженні № 12019080000000523 в якості захисника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та забезпечити його прибуття на 16.00 год. 16.01.2020 року до слідчого Качана О.С. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29. Відповідно до доручення № 028-0000289 від 16.01.2020 року ОСОБА_1 було призначено захисника Мамедову О.В., час видачі доручення 15.07 год. (а.с.260, 261-263 т. 1);

- лист РСЦ МВС в Запорізькій області про реєстрацію за ОСОБА_17 транспортного засобу «ВАЗ 21114», р/н НОМЕР_12 (а.с.265 т.1);

- ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В. від 04.03.2020 року про арешт майна: транспортного засобу «ВАЗ 21114», р/н НОМЕР_12 , який належить ОСОБА_1 (а.с.266-267 т.1);

- постанова про збереження інформації, отриманої під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16.03.2020 року прокурора відділу прокуратури Запорізької області Мірзоян Т. (а.с.4-6 т.2);

- письмова згода на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні ОСОБА_14 від 14.01.2020 року (а.с.10 т.2);

- клопотання від 24.12.2019 року про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії із втручанням у приватне спілкування: аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів (а.с.11-12 т.2);

- ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я. від 26.12.2019 року про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії із втручанням у приватне спілкування: аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів (а.с.14 т.2);

- доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.01.2020 року старшого слідчого Сіроуха Р. начальнику Запорізького управління ДВБ НП України (а.с.15 т.2);

- протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 15.01.2020 року та від 25.01.2020 року з технічними носіями до протоколів, відповідно до яких відбулася розмова між ОСОБА_3 та ОСОБА_17 в службовому кабінеті № 23 Гуляйпільського ВП (а.с. 16-23, 24-27 т.2);

- постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 14.01.2020 року (а.с.28-30 т.2);

- доручення про проведення негласних (слідчих) розшукових дій (у порядку ст.ст. 36, 40, 246, 271 КПК України) від 14.01.2020 року (а.с.31-32 т.2);

- протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 27.01.2020 року з технічним носієм (а.с.33 т.2);

- клопотання від 24.12.2019 року про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, строком на 60 днів (а.с.34-35 т.2);

- ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я. від 26.12.2019 року про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, строком на 60 днів (а.с.37 т.2);

- доручення (в порядку ч.1 ст.253 КПК України) у кримінальному провадженні (а.с.38 т.2);

- повідомлення згідно ст.253 КПК України у кримінальному провадженні про проведення негласних слідчих (розшукових дій) від 16.03.2020 року (а.с.39 т.2);

- постановою від 16.03.2020 року про уточнення анкетних даних щодо правильного по батькові підозрюваного - « ОСОБА_38 » (а.с.40 т.2);

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного злочину в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Суд вважає, показання обвинуваченого є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані безпосередньо судом за процедурою згідно з положеннями ст. 351 КПК України, вони вказують на факти, що у своїй сукупності з іншими доказами не усувають вчинення ним пропозиції службовій особі надати йому неправомірну вигоду та надання такої неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, дані покази не відповідають об`єктивній дійсності та викликають у суду сумнів, оскільки покликані на ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Зокрема, обвинувачений не логічно та не послідовно вказує на обставини вчинення кримінального правопорушення, вказуючи, на його погляд, на неправомірність дій слідчого, висловлюється з контексту власного одностороннього аналізу поведінки слідчого, не вказуючи про їх сукупний зміст зі словами обох сторін їхнього діалогу, що дає підстави для висновку про бажання обвинуваченого приховати саме його ініціативу на перемовини з приводу закриття кримінального провадження.

Таким чином, аналізуючи покази обвинуваченого, які отримані у відповідності до вимог КПК України, суд відхиляє їх, і приходить до висновку, що вони не можуть бути доказом відсутності у діях останнього фактів вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується такими доказами.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що на час подій він працював заступником начальника СВ Гуляйпільського ВП, цю посаду зайняв з 18.09.2019 року. Він займає службовий кабінет № 23 в адміністративній будівлі Гуляйпільського ВП за адресою: вул. Велика, 11, м. Гуляйполе. Він входив до групи слідчих, яка здійснювала досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019080220000437 від 17.12.2019 року щодо порубки дерев в лісосмузі між с. Копані та с. Верхня Терса Гуляйпільського району Запорізької області. Підозра на той час нікому не повідомлялася. Безпосередньо кримінальне провадження перебувало у слідчого СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Капустіна С.В.. На початку січня 2020 року до нього звернувся ОСОБА_1 з пропозицією щодо неправомірної вигоди, про що він склав відповідний рапорт своєму керівництву. Хто дав ОСОБА_1 номер його телефону, то йому не відомо. Вже після того як він повідомив керівництво про поведінку ОСОБА_1 , він надав згоду на участь в супроводі злочину. До відділку поліції ОСОБА_1 приходив декілька разів, а саме тричі і жодного разу він йому не говорив, що має намір сплатити штраф, зокрема і 14.01.2020 року та 16.01.2020 року. Перед зустріччю 14.01.2020 року останній сам йому зателефонував та повідомив, що хоче до нього прийти. ОСОБА_1 прагнув закриття кримінального провадження № 12019080220000437 від 17.12.2019 року та того щоб йому повернули арештований автомобіль. Під час розмови 14.01.2020 року він роз`яснював обвинуваченому як положення КПК України щодо підстав закриття кримінального провадження, так і те, що надання пропозиції щодо неправомірної вигоди є кримінально караним діянням. Розмова того дня з ОСОБА_17 закінчилася тим, що останній пішов, але вказав на те, що ще прийде на наступний день, при цьому він його особисто більше до себе не викликав та зустрічі з ним не шукав.

Такі показання свідка є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані за процедурою згідно з положеннями КПК України, вони вказують про дійсні обставини, які мали місце за указаний період, чого не спростовував сам обвинувачений, та мають значення для цього кримінального провадження.

Наведені покази свідчать про те, що ОСОБА_3 , почувши натяки, пропозиції від ОСОБА_1 , не погодився на них, відреагувала негативно, що свідчить про його відмову від пропозиції, у силу своєї службової діяльності останній міг здійснювати контроль щодо прийняття рішень у кримінальному провадженні, зокрема його підлеглими. Вказав обвинуваченому, що він був опитаний та у нього були відібрані пояснення, майно арештоване на підставі ухвали слідчого судді і підстав наразі для закриття провадження не має, після чого не мав з обвинуваченим жодних контактів, і ці обставини не заперечувалися ОСОБА_17 .. При цьому ОСОБА_3 у відповідності до ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку із надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, невідкладно вжив наступних заходів, а саме: ідентифікував особу, яка зробила пропозицію; письмово повідомив про пропозицію своє керівництво та ДВБ.

Отже, із показів ОСОБА_14 вбачається, що він вчинив усі залежні від нього дії, які передбачені ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції».

Щодо цих обставин ОСОБА_3 був допитаний під час досудового розслідування в якості свідка 09.01.2020 року, тобто ще до його зустрічей з ОСОБА_17 від 14.01.2020 року та 16.01.2020 року, який сам виступив їх ініціатором.

У подальшому, за необхідності та у разі не припинення свого злочинного наміру зі сторони ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у відповідності до вимог ст. 43 КК України, надав письмову згоду на попередження та розкриття злочинної діяльності ОСОБА_1 14.01.2020 року.

Таким чином, аналізуючи показання цього свідка, які отримані у відповідності до вимог КПК України, суд бере їх до уваги, і приходить до висновку, що вони повністю відповідають та узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, стосуються фактів, які мали місце і є предметом дослідження судом.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснив, що на той час був т.в.о. заступника начальника Гуляйпільського ВП та начальником СРПП. Зимою 2019-2020 року він був відповідальним. На службу 102 надійшло повідомлення, що хтось випилює дерева. На вказаний виклик виїхала група, в складі якої був і він. З ним також був поліцейський ОСОБА_24 та ще хтось третій, якого він не пам`ятає. Приїхавши на вказане місце було виявлено автомобіль «Нива» та свіжоспиляні дерева. Власник автомобіля відразу став казати, що давайте якось це вирішимо на місці. Він знав ОСОБА_1 , бо той раніше вже притягався до кримінальної відповідальності. При цьому, він відразу повідомив на 102 і викликали слідчу групу. Останні з`явилися на місце події та стали проводити слідчі дії. Вони ж своєю групую поїхали назад до ВП. Знає, що за даним фактом були внесені відомості до ЄРДР. Також, свідок вказав на те, що він зі свого боку, на наступний день після цієї події, звертався з заявою до ДВБ щодо пропозиції йому неправомірної вигоди з боку ОСОБА_1 відразу на місці події. Він особисто попереджав ОСОБА_1 , що такі його дії щодо пропозиції є кримінально караними. Після цих подій він через два дні пішов у відпустку. Після того як вийшов з відпустки, то йому розказали, що ОСОБА_21 дав хабара ОСОБА_3 .. До відпустки ОСОБА_21 сам прийшов до нього на роботу. Про нього йому повідомив черговий, який його і провів до кабінету. ОСОБА_21 сказав, що запам`ятав його і хоче сплатити кошти. Будь-яких відомостей про ОСОБА_14 він ОСОБА_22 тоді не давав, номеру телефона ОСОБА_13 він не брав. Також пам`ятає, що одного разу, коли він був на виїзді, вже після відпустки, з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , останній йому казав, що йому телефонував ОСОБА_21 та просив заїхати до нього. Вони заїхали, і у ОСОБА_13 була розмова саме з ОСОБА_16 .. Щоб він їздив до ОСОБА_1 цілеспрямовано, то такого не було.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_28 , які отримані у відповідності до вимог КПК України, суд бере їх до уваги, і приходить до висновку, що вони повністю відповідають та узгоджуються з показами інших свідків, зокрема свідка ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а так само і з матеріалами кримінального провадження. Також вони стосуються фактів, які мали місце і є предметом дослідження судом, у своїй сукупності спростовують покази ОСОБА_1 про те, що суму, яку необхідно принести та покласти у конверт йому назвав ОСОБА_28 , а також, що своєю поведінкою саме ОСОБА_3 його провокував на якісь неправомірні дії.

Також, свідок ОСОБА_16 суду вказав на те, що дійсно давно знає ОСОБА_1 , оскільки тривали час був дільничним інспектором в с. Верхня Терса Гуляйпільського району Запорізької області, де мешкає обвинувачений. Повідомив також те, що у нього був номер телефону обвинуваченого. Останній йому сам телефонував після того як його спіймали на місці події, де той пиляв дерева. Ці обставини йому відомі стали саме від ОСОБА_1 , який цікавився, що йому буде. За цих обставин, він спираючись на свій досвід та ті відомості, які йому повідомив сам обвинувачений сказав, що за ці дії може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Так як мова йшла про 5 дерев, то припустив, що сума штрафу може скласти 5000 грн. Затим, він дізнався, що за фактом порубки дерев ОСОБА_17 було порушено кримінальне провадження, але хто в ньому слідчий його не повідомляли та він цим і не цікавився. Про те, що досудове розслідування ведеться слідчим ОСОБА_3 йому сказав сам обвинувачений, тому він йому і дав номер телефону цієї особи. Яка між ними відбувалася розмова йому не відомо. Про те, що сталося щодо неправомірної винагороди наданої ОСОБА_17 . ОСОБА_3 він дізнався вже пізніше, коли повернувся з відрядження.

З витягу з ЄРДР вбачається, що ОСОБА_3 не здійснював безпосередньо досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019080220000437 від 17.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, короткий виклад обставин: невстановлена особа здійснила порубку 4 дерев акації та клену в лісозмізі між с. Копані та с. Верхня Терса Гуляйпільського району Запорізької області.

З пояснень свідка ОСОБА_14 встановлено, що він входив до групи слідчих за вказаним кримінальним провадженням. А так само, відповідно до своїх посадових обов`язків, останній міг здійснювати контроль щодо нього, що підтверджується і матеріалами даного провадження.

За своїм змістом, витяг про внесення відомостей до ЄРДР у відповідності до вимог ст. 214 КПК України є приводом для початку досудового розслідування, а факти, викладені у повідомленні про вчинення злочину, підлягають перевірці та відповідно до вимог ст. 91 КПК України доведенню.

Керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки та заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслідувань, заступник директора територіального управління Державного бюро розслідувань, керівник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів органу Бюро економічної безпеки України, керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, а також заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень (п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК).

Згідно ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування. Керівник органу досудового розслідування уповноважений: 1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; 2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування; 3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора; 4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим; 5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом; 6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого; 7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Керівник органу досудового розслідування зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Отже, указаний витяг з ЄРДР підтверджує підстави для виконання ОСОБА_3 своїх посадових обов`язків, зокрема як контролю за розслідуванням кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, так і безпосередньої участі при його розслідування як одного з групи слідчих, тому суд вважає його доказом фактів службового становища останнього під час досліджуваної події злочину.

Відповідно до витягу з наказу № 378 о/с від 18.09.2019 року ОСОБА_14 призначено з зазначеної дати на посаду заступника начальника СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП (а.с.247 т.1). Суду надані були відомості про посадові обов`язки заступника начальника слідчого відділення Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_14 , з якими останній ознайомлений 18.09.2019 року під підпис. Відповідно до посадових обов`язків останній, зокрема: розглядає заяви та повідомлення про злочини, що надходять у слідчий відділ (відділення), а також матеріали про злочини і забезпечує прийняття в них рішень відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Здійснює контроль зокрема за: станом розслідування кримінальних справ, у яких закінчився двомісячний термін, уживає заходів щодо завершення в них досудового слідства в максимально стислі строки, обґрунтованістю порушення кримінальних справ та інше (а.с.248-249 т.1).

Таким чином, відповідно до примітки ст. 368 КК України, ОСОБА_3 на час події був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Цей наказ у відповідності до приписів ст. ст. 84, 85, 86, 91 КПК України суд відносить до доказів наявності у ОСОБА_14 статусу службової особи, яка займає відповідальне становище.

Інформація надана в заяві ОСОБА_28 від 18.12.2019 року та потім з боку ОСОБА_14 щодо пропозиції їм неправомірної вигоди з боку ОСОБА_1 стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР. Затим вказані кримінальні провадження були об`єднані та продовжено досудове розслідування за правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 369 КК України.

Приписами ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

14 січня 2020 року ОСОБА_3 надав письмову згоду на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 14.01.2020 року, предметом огляду якого є службовий кабінет №23 Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика, 11, в якому здійснює службову діяльність заступник начальника СВ Гуляйпільського ВП ОСОБА_3 , в ході огляду кабінету будь-яких грошових коштів на столах, сейфі, інших предметах не виявлено, як пояснив ОСОБА_3 будь-які грошові кошти у будь-якій валюті при ньому та в приміщенні кабінету взагалі відсутні. Також, суд звертає увагу на те, що відомості про понятих з даного протоколу містяться і в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Гуляйпільського ВП (а.с.226-229 т.1);

Згідно з протоколом огляду місця події від 16.01.2020 року розпочато 12.34 год. та завершено о 12.50 год., предметом огляду якого є службовий кабінет № 23 Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика, 11, в якому здійснює службову діяльність заступник начальника СВ Гуляйпільського ВП ОСОБА_3 , в ході огляду кабінету встановлено, що прямо від входу в кабінет понад вікном розташовані два письмових столи, на яких знаходяться комп`ютерні монітори та канцелярські прилади. Понад лівою стіною від входу розташовані: платтяна шафа та металевий сейф. Під час огляду будь-яких грошових коштів не виявлено. Як пояснив ОСОБА_3 будь-які грошові кошти у будь-якій валюті при ньому та в приміщенні кабінету взагалі відсутні. Також, суд звертає увагу на те, що відомості про понятих з даного протоколу містяться і в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Гуляйпільського ВП (а.с.230-233 т.1);

Відповідно до протоколу огляду місця події від 16.01.2020 року розпочатий о 13.10 год. та завершений о 15.10 хв., з відеофіксацією, за участю ОСОБА_1 , об`єктом огляду якого є службовий кабінет №23 Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика, 11, в якому здійснює службову діяльність заступник начальника СВ Гуляйпільського ВП ОСОБА_3 . Оглядом кабінету встановлено, що прямо від входу в кабінет, поряд з вікном, розташовані два письмові столи. За правим від входу столом перебуває ОСОБА_3 . Перед зазначеним столом знаходиться громадянин, який назвався ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На столі, який розташований між ОСОБА_3 та ОСОБА_17 , знаходиться паперовий поштовий конверт, в якому виявлені грошові кошти в сумі 5000 грн. у кількості 10 купюр номіналом 500 грн. кожна з наступними серіями та номером: МА 1027906; ЛЗ 1677213; ХЖ 9393977; ФД 9348844; ЦА 6400063; ЛА 9586215; ЦА 4022397; ВЖ 3165455; ХЕ 3829252; ЦА 4475792. Як пояснив ОСОБА_3 зазначені грошові кошти йому передав ОСОБА_1 в якості неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження №12019080220000437 від 17.12.2019 року за ч.1 ст.246 КК України. Як пояснив ОСОБА_1 , вказані грошові кошти в сумі 5000 грн. він передав ОСОБА_3 як штраф за повернення раніше вилученого у нього майна та за закриття кримінального провадження. Під час огляду каб. 23 Гуляйпільського ВП був проведений обшук ОСОБА_1 за участі тих самих понятих самим слідчим Качаном О.С.. Під час обшуку ОСОБА_1 було виявлено та вилучено: 1) мобільний телефон «Samsung- J 320 H» НОМЕР_13, Imei 1: НОМЕР_6 , Imei 2: НОМЕР_7 , в якому вставлені дві сім-карти з абонентськими номерами: а) НОМЕР_8 ; б) НОМЕР_9 ; 2) грошові кошти в загальній сумі 1259 грн. купюрами по 200, 50, 20, 10, 5, 1 гривні; 3) платіжна карта «ПриватБанк. Для виплат» № НОМЕР_10 ; 4) платіжна карта «ПриватБанк. Універсальна» № НОМЕР_11 . Зауважень та доповнень до протоколу від учасників не надійшло (а.с.234-239 т.1);

Суд вважає, що зазначені слідчі дія проведені відповідно до вимог ст. 237 КПК України та містить усі реквізити, передбачені ст. 104 КПК, у тому числі відомості про місце і час вчинення процесуальної дії, із зазначенням відповідно до ст. 107 КПК України характеристик технічних засобів фіксації. Процесуальних порушень порядку збирання, дослідження та оцінки вказаної процесуальної дії, які б могли свідчити про її недопустимість, не вбачається.

Також, суд при цьому відкидає посилання сторони захисту, що кабінет ОСОБА_14 оглядався тільки 14.01.2020 року, а тому до 16.01.2020 року (за два дні) будь-хто міг залишити конверт з грошима на столі у нього.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 16.01.2020 року фактично о 13.10 год. ОСОБА_1 затримано у приміщенні кабінету № 23 Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: вул. Велика, 11, м. Гуляйполе, безпосередньо після вчинення злочину.

Так, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу; уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою, серед іншого, підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника.

Положеннями ч. 5 ст. 236 КПК України встановлено, що за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи здійснюється особами тієї самої статі у присутності адвоката, представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участі у проведенні обшуку особи протягом трьох годин не перешкоджає проведенню обшуку. Хід і результати особистого обшуку підлягають обов`язковій фіксації у відповідному протоколі.

З відеозапису від 16.01.2020 року встановлено, а так само в протоколі огляду місця події від 16.01.2020 року розпочатий о 13.10 год. та завершений о 15.10 хв., вбачається, що особою однієї статі було проведено обшук ОСОБА_1 .. Останньому роз`яснювалося на зрозумілій мові (оскільки останні досить тривалий час мешкає в Україні та є її громадянином) мати захисника за першою вимогою. Таких клопотань з боку ОСОБА_1 не надійшло. Відповідно до положень ст. 52 КПК України не було виявлено обставин для обов`язкової участі захисника. Затим останньому було забезпечено право на захист шляхом призначення захисника з відповідного центру надання безоплатної правової допомоги.

При обшуку були присутні двоє понятих. Також, відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2020 року було задоволено клопотання слідчого про проведення обшуку від 16.01.2020 року та надано дозвіл на проведення обшуку як службового кабінету № 23 в Гуляйпільському ВП, так і на проведення обшуку ОСОБА_1 (а.с. 240-245 т.1).

За таких обставин, суд вважає, що під час проведення цієї процесуальної дії наведені вимоги КПК України дотримані у повному обсязі, тому слідча дія у виді затримання та особистого обшуку ОСОБА_1 визнається судом належним та допустимим доказом.

З матеріалів провадження вбачається, що на підставі клопотань слідчого Сіроуха Р.І. погоджених з прокурором Крошкою Т.В. про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24 грудня 2019 року ухвалами слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 26 грудня 2019 року надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо- та відеоконтролю відносно ОСОБА_1 та спостереження за ним з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів спостереження.

Прокурором в порядку ст. ст. 36, 271 КПК України були видані відповідні процесуальні документи на виконання ухвал слідчого судді, зокрема постанову від 14.01.2020 року.

На виконання доручення прокурора складені протоколи про результати контролю за вчиненням злочину, зокрема від 27.01.2020 року.

Стороною захисту заявлено клопотання про недопустимість як доказу протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14.01.2020 року та 16.01.2020 року, оскільки фіксація ходу процесуальної дії не відображає поведінку ОСОБА_14 , не вказує на його пасивні дії.

Суд не погоджується з такими аргументами сторони захисту з наступних підстав.

Частина 1 ст. 89 КПК України передбачає, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення

Вирішуючи питання про застосування правил ч. 1 ст. 89 КПК до наданого стороною обвинувачення протоколу, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних засад кримінального провадження, визначених статтею 7 КПК України.

Для визнання доказу недопустимим відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК, необхідною умовою є встановлення порушення суттєвих умов, за яких процесуальна дія не може вважатися такою, що отримана з дотриманням порядку, встановленому КПК України.

Задля розв`язання завдань, визначених ст. 2 КПК, зміст та форма кримінального провадження, яким відповідно до п. 10 ч. 1 ст.3 КПК є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого КК, повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначених в ст. 7 КПК, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність. В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України та положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Тобто зазначена конституційна норма та процесуальна норма, передбачена ст. 17 КПК, на відміну від ст. 86 КПК, передбачають неможливість використання недопустимих доказів саме для обґрунтування обвинувачення.

Так, ч. 3 ст. 252 КПК визначено, що протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору. Допущене органом досудового слідства порушення чітко визначеного кримінальним процесуальним законом строку, порушує форму кримінального процесу, невід`ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НСРД. Проте таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного (обвинуваченого), зокрема й на захист і, з огляду на це, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону внаслідок цього. Допущене порушення може впливати на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення. Сторона захисту може висловити свої зауваження з приводу цієї НСРД та врахувати її результати під час підготовки захисту лише за умови відкриття стороною обвинувачення відповідних протоколів та додатків як доказів в порядку ст. 290 КПК, на що не впливає дотримання органом досудового розслідування строку, визначеного частиною 3 ст. 252 КПК.

Стороною обвинувачення у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, цей протокол відкритий, що і забезпечило стороні захисту право на висловлення своїх зауважень, тому з цих підстав протокол не підлягає визнанню недопустимим доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання.

Стаття 104 КПК України регламентує, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.

Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.

Протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

За своїм змістом протокол процесуальної дії є письмовим актом, у якому слідчий, прокурор зазначає послідовність дій, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, у тому числі виявлені або надані речі та документи. У ньому фіксуються відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Досліджувані судом протоколи містить усі наявні реквізити, передбачені ст. 104 КПК України, та у них зафіксовані відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У той же час у них зазначено про фіксацію процесуальної дії за допомогою аудіо, відеозаписів процесуальної дії, які у відповідності до ст. 105 КПК України є додатками до нього та які у повному обсязі досліджені судом.

Як зазначено вище, доказ може бути визнаний недопустимий, якщо він отриманий з порушенням порядку, передбаченого КПК України.

У даному випадку суд не вбачає порушення правил складання протоколів і засвідчення протоколів слідчої дії як підстави для сумніву у вірогідності викладених у них відомостей, що могло б потягти за собою недопустимість використання цих доказів у кримінальному провадженні.

Сторона захисту, заперечуючи право суду використовувати ці протоколи як доказ, для встановлення фактичних обставин справи, не навела переконливих аргументів, які б свідчили про такі порушення процесуального закону, які б виключали ці докази, і як наслідок інші докази. За відсутності такого обґрунтування посилання у даному випадку на ст. ст. 104, 252 КПК України для визнання доказу недопустимим є непереконливим.

Суд також зазначає, що тлумачення частини 1 статті 89 КПК в частині визнання недопустимими похідних доказів призводить до висновку, що це правило може бути застосовано до похідних доказів лише у разі, якщо первісні докази визнані недопустимими на підставі частин 1 статті 89 КПК.

Суд зазначає, що для того, щоб можна було вважати, що певний доказ був отриманий завдяки доказу, визнаному недопустимим, інформація, що міститься у недопустимому доказі, має доводити обставини, що необхідно встановити для здійснення такої процесуальної дії. Таким чином, у цьому випадку інформація в протоколах за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії доводить обставини, що дають підстави для встановлення фактів вчинення злочину.

За наведеного обґрунтування, суд не вбачає правових підстав для визнання протоколів за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії недопустимими доказами, як наслідок відомостей, які зафіксовані за допомогою цих протоколів та технічних засобів, а також похідних доказів, а саме: доручення, постанови прокурора.

Також стороною захисту заявлялося, що у даному випадку відбулося підбурювання до вчинення злочину з метою його викриття (провокація злочину) зі сторони ОСОБА_14 , як наслідок з цих підстав наполягала визнати ОСОБА_1 невинуватим та виправдати.

Прокурор у судовому засіданні заперечував факт провокації злочину, аргументуючи тим, що у даному випадку дії ОСОБА_14 були пасивними, а орган досудового розслідування лише спостерігав за вчиненням злочину, і саме обвинувачений вчиняв активні дії щодо передачі неправомірної вигоди останньому.

Так, для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би вчинений злочин без втручання правоохоронних органів.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Так, проводячи аналіз представлених доказів, суд приходить до висновку, що вони не містять наявність ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину.

З часу першої пропозиції ОСОБА_17 - 02 січня 2020 року надати неправомірну вигоду слідчому, де він був ініціатором пропозиції, та до дня його допиту (надання неправомірної вимоги) - 16 січня 2020 року правоохоронний орган не вчиняв жодних активних дій, не проявляв жодних ініціатив у контактах з останнім, а сам слідчий ОСОБА_3 не мав з ним жодного контакту.

Поведінка слідчого ОСОБА_14 під час зустрічей з ОСОБА_17 , що зафіксовано відеозаписом, його висловлювання щодо незаконності та неправильності пропозицій останнього, спростовують позицію сторони захисту щодо провокації надання хабара. Натомість сам обвинувачений наполегливо намагався схилити слідчого до не притягнення його до відповідальності та пропонував за це неправомірну вигоду. Зокрема, зазначене підтверджується його словами: « Я тобі вказав суму, яку можу дати, якщо мало, то так і скажи. Я хочу щоб зі мною розмовляли з відкритою душею. Я вмію тримати язик за зубами. Не бійся, я не той, хто піде та розкаже про все. Не хочу зв`язуватися з судом. Минулого разу, по ДТП, мене ваш слідчий обманув і передав справу до суду. Не хочу платити в суд, краще я тобі сплачу, і справу закриємо». Також, саме ОСОБА_1 закликав слідчого бути з ним відвертим та назвати суму винагороди, завіряв та запевнявав, що це залишиться між ними.

При цьому, з боку слідчого ОСОБА_14 не було жодних перемовин про розмір неправомірної вигоди, підвищення ціни з його боку. Не містять матеріали справи будь-яких даних, які б свідчили про наполегливі нагадування зі сторони слідчого щодо отримання неправомірної вигоди. Навпаки, усі дії ОСОБА_1 свідчать про його бажання ухилитися від кримінальної відповідальності за ст. 246 КК України у спосіб надання слідчому неправомірної вигоди, тобто саме його дії були активними. Навіть, якщо його до такої поведінки привело те, що він мав товариські відносини з іншими поліцейськими, зокрема ОСОБА_16 , та міг помилково зробити свої невірні висновки щодо наданих йому роз`яснень останнім. Але сам по собі даний факт не перешкоджав ОСОБА_1 взагалі відмовитися від подальших дій та тричі не шукати зустрічі зі слідчим ОСОБА_3 .

Відсутність сукупності наведених умов та наявність активних дій зі сторони ОСОБА_1 виключає доводи сторони захисту про провокацію злочину.

При цьому, за період часу з першого спілкування зі слідчим і надалі ОСОБА_1 мав не тільки обов`язок, а й об`єктивну можливість повідомити правоохоронні органи (Державне бюро розслідувань) про вимагання у нього неправомірної вигоди, але доказів на підтвердження своєї позиції суду не надав.

При цьому, останній при складенні відносно нього досудової доповіді органом пробації вказав на те, що причиною такої його поведінки стало виключно невчасне осмислення ним негативних наслідків його дій (а.с.47 т. 1).

Покази ОСОБА_1 судом визнані такими, що покликані на ухилення від кримінальної відповідальності, а його аргументи, що йому саме співробітники поліції роз`яснили та повідомили про можливість домовитися зі слідчим шляхом надання останньому і вигоди не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Також, сторона захисту посилалася на те, що автомобіль, який перебував у користуванні обвинуваченого не було арештовано в межах кримінального провадження № 12019080220000437 від 17.12.2019 року за ч. 1 ст. 246 КК України, тому ОСОБА_1 не було ніякої перешкоди його самостійно забрати.

Вказане спростовується тим, що в зазначеному вище кримінальному провадженні слідчим суддею Гуляйпільського районного суду Запорізької області ОСОБА_39 20.12.2019 року було постановлено ухвалу про арешт майна, зокрема автомобілю ВАЗ «2121», р/н НОМЕР_1 та автомобільного причепу р/н НОМЕР_2 .

Таким чином, зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ стосовно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що доводи сторони захисту про те, що органи досудового розслідування діяли в активний спосіб та підбурювали обвинуваченого до вчинення злочину, є безпідставними.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена «поза розумним сумнівом» і зібраних доказів достатньо для визнання його винним, адже винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується вищепроаналізованими доказами, які є належними та допустимими, узгоджуються між собою, послідовні та безспірно доводять винуватість ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні.

Суд вважає, що вказані докази сумнівів у їх достовірності не викликають та відповідно до ст. ст. 85, 86, 94 КПК України визнаються і оцінюються судом як належні та допустимі.

Ці докази свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, за обставин, що02 січня 2020 року в нього виник умисел на оголошення пропозиції та подальшого надання службовій особі, яка займає відповідальне становище - заступнику начальника СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітану поліції ОСОБА_3 , неправомірної вигоди за вчинення ним, як службовою особою, в його інтересах, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме у винесенні постанови про закриття кримінального провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080220000437 від 17.12.2019 року.

В цей же день, о 15 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 , реалізуючи вказаний злочинний намір, будучи обізнаним в тому, що СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019080220000437 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, з метою вирішення питання про винесення постанови про закриття даного кримінального провадження, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 займає посаду заступника начальника слідчого відділення зайшов до його службового кабінету №23, який розташований у адміністративній будівлі Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика буд.11, перебуваючи у якому звернувся до ОСОБА_14 з пропозицією надати йому неправомірну вигоду за вирішення питання щодо закриття кримінального провадження №12019080220000437 від 17.12.2019 року.

На оголошену пропозицію неправомірної вигоди ОСОБА_3 відповів відмовою та роз`яснив ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 369 КК України, за пропозицію і надання неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення або не вчинення нею в інтересах особи, що пропонує або надає таку неправомірну вигоду дій, з використанням наданих службових повноважень, так як вважав, що ОСОБА_1 пропонував такі дії через свою юридичну необізнаність.

Не зупинившись на цьому, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, залишив ОСОБА_3 свій номер мобільного телефону, при цьому зазначив, що буде чекати його телефонного дзвінка, як факт прийняття оголошеної ним пропозиції неправомірної вигоди, а у випадку, якщо ОСОБА_3 не зателефонує йому, то він передзвонить йому самостійно, після чого пішов.

Усвідомлюючи факт оголошення пропозиції неправомірної вигоди, безпосередньо після розмови з ОСОБА_1 , відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_3 письмово доповів про вказану подію начальнику слідчого управління ГУНП в Запорізькій області у формі рапорту, який в подальшому долучено до кримінального провадження №12019080000000523 від 19.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, з вказаного дня ОСОБА_3 діяв підконтрольно, з метою викриття та припинення злочинної діяльності ОСОБА_1

16 січня 2020 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на надання неправомірної вигоди заступнику начальника СВ Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітану поліції ОСОБА_3 , як службовій особі, що займає відповідальне становище, перебуваючи у службовому кабінеті № 23, який розташований у адміністративній будівлі Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика буд.11, діючи умисно, в особистих інтересах, на виконання єдиного злочинного наміру, надав ОСОБА_3 неправомірну вигоду у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень за вчинення ним, як службовою особою, в його інтересах дій із використанням наданої йому влади та службового становища, а саме винесення постанови про закриття кримінального провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080220000437 від 17.12.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.

Таким чином, відповідальність за діяння вчиненні ОСОБА_1 передбачено ч.3 ст.369 КК України, а його дії необхідно кваліфікувати як пропозицію надати службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища та надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд виходить з наступного.

Згідно ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, а саме: він вчинив злочин у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, який відповідно до Примітки до ст.45 КК України є корупційним кримінальним правопорушенням та відповідно до положень ст.12 КК України є тяжким злочином.

З даних про особу обвинуваченого вбачається, що він народився в с. Мовсес Шамшадинського району Вірменії, є громадянином України, має середньо-спеціальну освіту, не працює, є інвалідом ІІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, одружений, на утриманні неповнолітніх осіб та осіб похилого віку не має, невійськовозобов`язаний, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, за місцем проживання характеризується добре. Відомостей про його тяжкий стан здоров`я суду не надано. Даних про його перебування на обліку лікарів нарколога чи психіатра не здобуто.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст.66 КК України відсутні.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому відповідно до ст.67 КК України не встановлено.

Також, відносно обвинуваченого органом пробації була складена досудова доповідь від 13.05.2020 року, відповідно до якої взявши до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення (при середньому рівні ризику), орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високу небезпеку для суспільства (у тому числі для окремих осіб). На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме: проведення індивідуально-профілактичної роботи на запобігання виникнення конфліктних ситуацій. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням орган пробації вважає доцільним покладання на нього обов`язку, який визначений п.2 ч.2 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (т.1 а.с.46-47).

Однак, висновок органу пробації не має для суду наперед встановленої сили, оскільки досудова доповідь органу пробації складається лише з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує особу обвинуваченого, а у кожному кримінальному провадженні така інформація повинна враховуватися з іншими обставинами, які досліджуються у повному обсязі.

Так, санкція ч.3 ст.369 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_1 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Таким чином, з урахуванням відсутності обставин, які пом`якшують покарання, та відсутності обставин, які його обтяжують, ступеня тяжкості вчиненого злочину, форми вини, враховуючи особу обвинуваченого, зокрема його вік та інвалідність, також наведених вище характеризуючих даних щодо останнього, суд, керуючись ст. ст. 50, 65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.3 ст.369 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння ним нових злочинів.

Щодо можливості призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до Примітки до ст. 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так як ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, та з огляду на неможливість в даному випадку застосувати ст. ст. 69, 75 КК України, то суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирішуючи долю речових доказів суд керується ст.100 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

У п. 1 ч. 2 ст. 96-1 КК України зазначається, що спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Згідно з вимогами п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація підлягає застосуванню у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, вилучені під час огляду місця події 16 січня 2020 року грошові кошти в сумі 5000 грн., надавалися в якості неправомірної вигоди, відтак, вони підлягають спеціальній конфіскації.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Під час судових дебатів прокурор заявив клопотання про застосування до набрання вироком законної сили домашнього арешту як запобіжного заходу, при цьому будь-яких доводів щодо такої необхідності та наявності ризиків, які визначені у ст. 177 КПК України не зазначив. За таких обставин, суд вважає, що підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст. ст. 96-1, 96-2, 174, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його фактичного затримання на виконання цього вироку.

Скасувати арешт майна ОСОБА_1 , який був накладений відповідно до ухвал слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2020 року, а саме транспортного засобу - автомобілю ВАЗ 21114, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_12 .

На підставі ст. 96-1 ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до предмету кримінального правопорушення: - грошових коштів номіналом 500 гривень у кількості 10 одиниць на загальну суму 5000 гривень з серією та номерами: МА 1027906, ЛЗ 1677213, ХЖ 9393977, ФД 9348844, ЦА 6400063, ЛА 9586215, ЦА 4022397, ВЖ 3165455, ХЕ 3829252, ЦА 4475792, які упаковано до поліетиленового файлу прозорого кольору та опечатані пояснювальною биркою, що передані на відповідальне зберігання до банку через відповідальну особу УФЗБО ГУНП в Запорізькій області, та звернути в дохід держави.

Речові докази:

- грошові кошти в загальній сумі 1259 гривень купюрами номіналом по 1, 5, 10, 20, 50, 200 гривен, які упаковано до поліетиленового файлу прозорого кольору та опечатані пояснювальною биркою, та передані на відповідальне зберігання до банку через відповідальну особу УФЗБО ГУНП в Запорізькій області, - повернути власнику ОСОБА_1 за належністю;

- мобільний телефон «Samsung-J320H», НОМЕР_13, IMEI1 - НОМЕР_6 , IMEI2 - НОМЕР_7 , в якому вставлені сім-карти операторів мобільного зв`язку з номерами НОМЕР_8 та НОМЕР_9 , який 16.01.2020 року був виявлений та вилучений у ОСОБА_1 та упаковано до поліетиленового файлу прозорого кольору та опечатані пояснювальною биркою, та передано до камери зберігання речових доказів ГУНП в Запорізькій області, - повернути власнику ОСОБА_1 за належністю;

- платіжні картки: 1) «Приватбанк Для виплат» № НОМЕР_10 , 2) «Приватбанк Універсальна» № НОМЕР_11 , які упаковано до поліетиленового файлу прозорого кольору та опечатані пояснювальною биркою, та передано до камери зберігання речових доказів ГУНП в Запорізькій області, - повернути власнику ОСОБА_1 за належністю.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: О. О. Романько