Ухвала суду № 102651010, 13.01.2022, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/12450/21

1-кп/310/373/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурора Кривцун О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Полозюка Ю.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду клопотання прокурора Кривцун Ольги Андріївни про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу покримінальному провадженню, внесеному 21 листопада 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082130001502 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,

встановив:

30 грудня 2021 року з Бердянської окружної прокуратури Запорізької області до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082130001502 від 21 листопада 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, яке мотивувала наступним. 23 листопада 2021 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 січня 2022 року. Підставою застосування до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу є наявність пред`явленого обґрунтованого обвинувачення та ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років, не має постійного місця проживання, стабільного заробітку, покинув місце злочину, з метою не встановлення його місця знаходження викинув сім-картку з телефону та знаряддя вчинення злочину, до затримання проживав разом із свідком ОСОБА_2 та йому відомо місце проживання потерпілого. Зазначене свідчить про можливість невиконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а саме - перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може вчинити активні дії щодо переховування від суду внаслідок тяжкості злочину, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення з метою отримання доходу, а також незаконно впливати на потерпілого та свідка з метою зміни ними свідчень на свою користь. З метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю, а також встановленню істини у кримінальному провадженні, просила продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.

Потерпілий, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Обвинувачений просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, пояснив, що він зобов`язується виконувати всі покладені на нього процесуальні обов`язки.

Захисник обвинуваченого зазначив, що прокурором не доведено існування вказаних у клопотанні ризиків, оскільки ОСОБА_1 має місце проживання, не має наміру переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків. Просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 листопада 2021 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 січня 2022 року.

Згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана обвинуваченому ОСОБА_1 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, даних про його особу, а також наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема – обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд враховує підвищену соціальну небезпеку інкримінованого обвинуваченому злочину, наявність ризиків ухилення від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків та знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, обвинуваченого ОСОБА_1 в подальшому належить утримувати під вартою, оскільки саме цей вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для продовження запобіжного заходу – тримання під вартою, встановлені відповідною ухвалою суду з цього приводу, не відпали, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із зазначенням визначеного строку.

Також суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, який визнав, що саме особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу (справа «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року та справа «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314, 372 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів по 13 березня 2022 року включно.

Відкласти підготовче судове засідання 09 год. 45 хвил. 17 лютого2022 року.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.М. Вірченко