Постанова № 10264866, 02.07.2010, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2010 р. № 2а-7881/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кравчука В.М.

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

представників позивачаКоссака С.М., Собка В.Б.,

представників відповідача Сугака В.В., Горака Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Львівська обласна державна адміністрація

до Львівська обласна рада

пропро визнання рішення недійсним , ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2009 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівської обласної державної адміністрації до Львівської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення від 22.09.2009р. № 996 «Про окремі питання функціонування комунального виставкового комплексу «Львівський палац мистецтв»(надалі Рішення № 996). Зазначеним рішенням реорганізовано комунальний виставковий комплекс «Львівський палац мистецтв»шляхом перетворення в комунальне підприємство Львівської обласної ради «Львівський палац мистецтв»та призначено директором Пітка Я.М.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що оскаржуваним рішенням відповідач припинив неприбутковий заклад культури «Львівський палац мистецтв»шляхом перетворення його в комунальне комерційне підприємство, і при цьому позбавив заклад культури належного йому приміщення виставкового залу по вул. Коперніка, 17 в м. Львові. Вважає, що оскаржуване рішення порушує положення Указу Президента України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури і духовності в Україні»від 12.01.2009 р., Постанові Верховної Ради України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки закладів культури в період економічної кризи»від 05.03.2009 р., якими передбачено збереження існуючої мережі закладів культури.

Окрім того, позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням Регламенту Львівської обласної ради, затвердженого рішенням Львівської обласної ради від 22.05.2006р. № 24, з наступними змінами і доповненнями (надалі Регламент), та норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки воно не розглядалося і не вносилося постійними комісіями обласної ради, прийняте внаслідок переголосування, без попереднього розгляду кандидатури особи, яка пропонувалася до призначення постійної комісією.

Позивач вважає, що проект статуту комунального підприємства Львівської обласної ради «Львівський палац мистецтв»та статут, який був затверджений Рішенням № 996, не є тотожними; затверджений статут містить суперечності та неповно відображає мету та предмет діяльності підприємства, а тому не відповідає дійсному волевиявленню депутатів обласної ради. Окрім того, він не погоджений постійною комісією з питань комунального майна та приватизації, та постійною комісією з питань культури, духовного відродження, засобів масової формації та туризму обласної ради.

В судовому засіданні представники позивача Коссак С.М. та Собко В.Б. позовні вимоги підтримали.

Відповідач проти позову заперечив та просить у позові відмовити. В обґрунтування заперечень покликається на те, що Львівська обласна рада є власником майна та приміщень по вул. Коперніка, 17 у м. Львові, а тому має право приймати рішення щодо свого майна. Внаслідок прийняття Рішення № 996 не відбулося скорочення культурного закладу, оскільки комунальне підприємство має ту саму мету і завдання. Статут комунального підприємства було прийнято після обговорення на засіданні постійної комісії з питань комунального майна та приватизації.

В судовому засіданні представники відповідача Сугак В.В. та Горак Я.П. наведені вище заперечення підтримали.

В попередньому судовому засіданні до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, було залучено комунальний виставковий комплекс «Львівський палац мистецтв»(надалі - КВК «ЛПМ»). Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав. Проте в судові засідання 22.06.2010 р. і 02.07.2010р. не зявився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, заперечень по суті спору та доказів на їх обґрунтування не надав, причини неявки суду не повідомив. Оскільки процесуальні права третьої особи на участь у судовому засіданні були забезпечені, суд розцінює її неявку як небажання користуватися процесуальними правами.

Ухвалою суду від 12.02.2010р. було частково задоволено клопотання про забезпечення позову: заборонено державним реєстраторам Львівської міської ради (м. Львів, площа Ринок, 1) вносити запис про державну реєстрацію комунального підприємства Львівської обласної ради «Львівський палац мистецтв»та запис про державну реєстрацію припинення комунального виставкового комплексу «Львівський палац мистецтв»(ідентифікаційний код 23958316) до набрання рішенням суду законної сили.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

25 жовтня 2000р. перереєстровано статут КВК «ЛПМ»(а.с 36 42), затверджений управлінням майном комунальної власності Львівської облдержадміністрації 17 серпня 2000р.

Відповідно до довідки № 2377 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 26.10.2004р. КВК «ЛПМ»включено до згаданого реєстру з організаційно-правовою формою «комунальна організація (установа, заклад)»(а.с. 44).

Рішенням Львівської обласної ради № 798 від 23.12.2008р. «Про окремі питання функціонування комунального виставкового комплексу «Львівський палац мистецтв», серед іншого, вирішено управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради і управлінню культури та туризму Львівської облдержадміністрації підготувати проект Статуту комунального підприємства Львівської обласної ради «Львівський палац мистецтв»(а.с. 54).

27.08.2009р. відбулося засідання постійної комісії з питань культури, духовного відродження, ЗМІ та туризму (протокол № 95), на якому вирішено виносити на розгляд чергової сесії обласної ради проект рішення «Про внесення змін до рішення обласної ради № 798 від 23.12.2008р. «Про окремі питання функціонування комунального виставкового комплексу «Львівський палац мистецтв», вилучивши з нього пункти 2 і 3. У разі, якщо не буде проголосоване попереднє рішення про зміни, - виносити на розгляд проект рішення «Про затвердження статуту комунального виставкового комплексу Львівської обласної ради «Львівський палац мистецтв»(а.с. 82-83)

04.09.2009р. відбулося засідання постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, на якому було вирішено відхилити запропоновані комісією з питань культури, духовного відродження, ЗМІ та туризму проекти рішень та внести на розгляд сесії обласної ради більш ширший альтернативний проект рішення «Про окремі питання функціонування комунального виставкового комплексу «Львівський палац мистецтв», в якому передбачається також і затвердження статуту комунального підприємства. Зазначене підтверджується витягом з протоколу від 04.09.2010р. № 57 (а.с. 53).

Рішенням Львівської обласної ради від 22.09.2009р. № 996 «Про окремі питання функціонування комунального виставкового комплексу «Львівський палац мистецтв»(а.с. 9) реорганізовано комунальний виставковий комплекс «Львівський палац мистецтв»шляхом перетворення в комунальне підприємство Львівської обласної ради «Львівський палац мистецтв», затверджено статут (а.с. 10 14) та призначено директором Пітка Я.М.

Львівська обласна державна адміністрація зазначене рішення вважає незаконним. Право власності на майно Палацу чи право Львівської обласної ради приймати рішення про перетворення не оспорюється. Майнових чи господарських спорів у звязку із прийняттям оскаржуваного рішення між сторонами немає. Спір виник щодо компетенції Львівської обласної ради примати рішення про перетворення КВК «ЛПМ»у комунальне підприємство. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) до компетенції адміністративних судів належать спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо організаційно-правової форми «Львівського Палацу мистецтв». Відповідно до ст. 83 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

Законом не визначено поняття «організаційно-права форма юридичної особи». Водночас у Державному класифікаторі України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004»(чинний від 01.01.2008 р.) зазначено, що організаційно-правова форма господарювання - форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо (п. 2.1.).

У п. 3.4.1 Класифікатора зазначено, що організація (установа, заклад) - організаційна структура, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів організацій, закладів, установ встановлюються законом. Водночас, комунальна організація (установа, заклад) - утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (п. 3.4.5.). Таким чином, для цілей класифікації поняття організації, установи та закладу ототожнюються і не вважаються різними організаційно-правовими формами юридичних осіб.

Як вбачається з довідки статистики від 26.10.2004 р. КВК «ЛПМ»внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з кодом 430 «Комунальна організація (установа, заклад)». Водночас ці відомості не є вирішальними для визначення організаційно-правової форми, оскільки така визначається законом та установчими документами конкретного субєкта.

Аналізуючи правовий статус Львівського палацу мистецтв, Суд дійшов висновку, що він є юридичною особою з невизначеною організаційно-правової формою. Відповідно до статуту КВК «ЛПМ», затвердженого Управлінням майном комунальної власності Львівської облдержадміністрації (наказ № 83 від 17.08.2000р.) та перереєстрованого 25.10.2000 р., КВК «ЛПМ»створений шляхом реорганізації (перетворення) державно-комунального підприємства «Львівський Палац мистецтв»(виставочний зал художників). Як вбачається з статуту, розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 16..11.1995 р. № 927 виставковий зал включено до переліку обєктів комунальної власності.

У п. 1.3. статуту зазначено, що Палац є установою культури з частковим фінансуванням за рахунок коштів обласного бюджету. Палац заснований управлінням майном комунальної власності (надалі Засновник) і перебуває у власності Львівської обласної ради (надалі Власник). Натомість у п. 1.4. і 5.1. статуту зазначено, що Палац є неприбутковою організацією.

Відповідно до п. 5.2. майно Палацу є комунальною власністю Львівської обласної ради і належить палацу на правах оперативного управління.

У п. 8.1. зазначено, що реорганізація Палацу здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Порядок реорганізації статутом не визначено.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України (надалі ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 52 ГК України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

У ст. 53 ГК України зазначено, що некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 54 ГК України на суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є, зокрема господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Таким чином, Суд вважає, що за сукупністю ознак, що характеризують організаційно-правову форму, КВК «ЛПМ»є субєктом господарювання установою, що здійснює некомерційну господарську діяльність.

Щодо поняття «заклад культури». Відповідно до ст. 12 Основ законодавства України про культуру від 14.02.1992 р. діяльністю у сфері культури є створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та мистецтва; збереження та використання культурних цінностей; естетичне виховання; організація спеціальної освіти, відпочинку і дозвілля громадян.

Як вбачається з п. 2.1. статуту КВК «ЛПМ», основною метою Палацу є створення умов для розвитку української культури, образотворчого мистецтва, реалізації творчого потенціалу митців, популяризація досягнень у галузі мистецтва. За метою, напрямками та характером діяльності КВК «ЛПМ»діє у сфері культури.

Відповідно до ст. 12 Основ законодавства України про культуру суб'єктами діяльності у сфері культури є професійні творчі працівники, професійні творчі колективи, працівники культури, окремі громадяни; державні і приватні заклади, підприємства, організації і установи, що діють у сфері культури; творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об'єднання, їх підприємства; держава в особі її органів влади та управління. Діяльність у сфері культури здійснюється на професійній чи аматорській основі у порядку, визначеному цими Основами, законодавством України про підприємства, підприємницьку діяльність, некомерційні організації та об'єднання, а також законодавством, що регулює конкретні види діяльності у сфері культури.

Відповідно до ст. 21 Основ законодавства України про культуру в Україні гарантується розвиток мережі різних за видами діяльності та формою власності закладів, підприємств та організацій культури: театрів, філармоній, професійних творчих колективів, кіностудій, організацій телебачення, радіомовлення, кіновідеопрокату, видавництв, редакцій, музеїв, художніх галерей (виставок), бібліотек, архівів, клубних закладів, кінотеатрів, цирків, парків культури та відпочинку, навчальних закладів і наукових установ, позашкільних закладів естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва, дизайнерських, реставраційних центрів і майстерень, історико-культурних, архітектурних заповідників, заповідних територій тощо.

У зазначеній нормі не використовується поняття «установа», проте йдеться про «заклад». Враховуючи традиційне для української мови значення цих слів, Суд вважає, що поняття «заклад»та «установа»є тотожними, а отже КВК «ЛПМ»є закладом культури, що здійснює діяльність у сфері культури.

Щодо зменшення мережі закладів культури. Указом Президента України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури і духовності в Україні»від 12.01.2009 р. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям постановлено ужити в установленому порядку невідкладних заходів, зокрема щодо збереження існуючої мережі закладів культури, зокрема заповідників, музеїв, бібліотек, театрів, видавництв, книгарень тощо.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки закладів культури в період економічної кризи»від 05.03.2009 р. зважаючи на те, що в період економічної кризи заклади культури (підприємства, установи та організації всіх форм власності) гостро потребують невідкладної підтримки та захисту, а також з метою забезпечення відповідних умов для їх повноцінного функціонування, Верховна Рада України постановила центральним та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування в установленому порядку: вжити невідкладних заходів для збереження існуючої мережі закладів культури: театрів, філармоній, клубних закладів, музеїв, бібліотек, архівів, художніх галерей (виставок), майстерень членів національних творчих спілок, позашкільних закладів естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва, кінотеатрів, організацій, що об'єднують професійні та аматорські колективи за різними напрямами всіх вікових груп, тощо.

Суд звертає увагу, що в наведеній Постанові Верховної Ради поняття «заклади культури»вживається як родове, що включає у себе підприємства, установи та організації всіх форм власності; вони зазначені у дужках і розкривають зміст поняття «заклад культури». Аналогічне тлумачення поняття «заклад» висловлене у листі Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України від 27.05.2003 р. № 07/6-291.

Слово «мережа»у зазначених нормативних актах вживається у значенні «сукупність закладів культури, розташованих на певній території».

Таким чином, встановлюючи заходи для збереження мережі закладів культури, законодавчий орган виходив з необхідності збереження саме їх кількості та складу, що утворюють мережу, а не їх організаційно-правових форм.

Суд враховує й те, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та у випадку його виконання мережа закладів культури у м. Львові не зміниться, оскільки Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Львівський палац мистецтв»за характером мети та завдань, зазначених у статуті, теж відповідає ознакам субєкта у сфері культури. Зміна організаційно-правової форми з закладу на підприємство не впливає за зміст діяльності у сфері культури. Тим більше, що Палац здійснював таку діяльність в організаційній формі підприємства з 1996 року до його перетворення в установу культури у 2000 р.

В судовому засіданні представники позивача не навели доказів чи фактів, які б свідчили, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення кількість чи склад закладів культури зменшився. Не було надано доказів, що позивач має намір в майбутньому припинити діяльність палацу у сфері культури та перепрофілювати його. Відтак, твердження про зменшення мережі закладів культури внаслідок прийняття оскаржуваного рішення грунтується на припущеннях та помилковому тлумаченні Указу Президента України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури і духовності в Україні»від 12.01.2009 р. та Постанови Верховної Ради України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки закладів культури в період економічної кризи»від 05.03.2009 р.

Щодо права Львівської обласної ради приймати рішення про перетворення. Власником виставкового залу будівлі, що знаходиться по вул. Коперніка, 17 у м. Львові є Львівська обласна рада. Зазначений факт в судовому засіданні сторони визнали і щодо цього немає спору.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 135 ГК України власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.

Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Власник має право здійснювати організаційно-установчі повноваження також на основі належних йому корпоративних прав відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ст. 21 Основ законодавства України про культуру в Україні створення, реорганізація та ліквідація закладів, підприємств і організацій культури здійснюються відповідно до чинного законодавства України. Такий порядок передбачено Господарським кодексом. Відповідно до ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Відповідно до ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

З наведених приписів чинного законодавства Суд дійшов висновку, що Львівська обласна рада, як власник майна, має організаційно-установчі повноваження, які включають й право на припинення субєкта господарювання, яким є КВК «ЛПМ»шляхом перетворення.

Водночас, у ст. 21 Основ законодавства України про культуру в Україні передбачено, що не допускається ліквідація закладів, підприємств і організацій культури у зв'язку з позбавленням їх приміщень, які передаються у власність чи безплатне користування релігійним організаціям, а також їх перепрофілювання з іншою метою. Оцінюючи оскаржуване рішення на відповідність цій нормі, Суд вважає, що відповідач її не порушив, оскільки не зважаючи на зміну організаційно-правової форми юридичної особи, будівля палацу і надалі залишається у підприємства, яке є правонаступником, і перепрофілювання теж не мало місця.

Щодо порушення регламенту. Покликання позивача на порушення норм регламенту Суд вважає необґрунтованим з наступних підстав. За своєю сутністю Регламент є рішенням Львівської обласної ради, що визначає процедуру ухвалення рішень ради.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 р. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Передбачена цим Законом процедура прийняття оскаржуваного рішення була дотримана.

Відповідно до п. 10 ст. 59 цього Закону акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Позивач не покликається на порушення Закону, а порушення норм Регламенту, само по собі, не може бути підставою для визнання рішення незаконним, якщо при цьому не було порушено норм Закону.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити. Підстав для зміни чи скасування заходів забезпечення позову Суд не вбачає.

Відповідно до ст. 94 КАС України не передбачено відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 22 вересня 2009 року № 996 «Про окремі питання функціонування комунального виставкового комплексу «Львівський палац мистецтв»- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 06 липня 2010 р.

Суддя Кравчук В.М.