Рішення № 102645599, 19.01.2022, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/4952/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Саржевської І.В.,

за участю секретаря Олійник С.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 до суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Воронов Артем Ігорович, з позовом до Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 не прибули, проте надали суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача Лиманської міської ради Донецької області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, просить справу розглянути без його участі, про що надав відповідну заяву.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає можливим розглянути справу без особистої участі позивача та представника відповідача, оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 29 від 25.09.2015.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,04 га, кадастровий номер 1423056600:04:000:0896 площею 0,8000 га та кадастровий номер 1423056000:02:000:0491 площею 3,2400 га, розташованої на території Лиманської міської ради (колишня Дробишевська селищна рада) Донецької області, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ДН № 143536, виданого Краснолиманською міською радою 14.09.2000, що підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1409435042021 та № НВ- 1409435152021 від 08.10.2021.

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1217 ЦК України передбачені види спадкування. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

За життя 21.03.2011 ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до змісту якого, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,04 га, яка розташована на території Дробишевської селищної ради, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ДН № 143536, виданого Краснолиманською міською радою 14.09.2000, вона заповідала ОСОБА_1 , позивачу у справі. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Ярівської селищної ради Козацькою Н.А. 23.03.2011 за реєстровим № 3, на теперішній час є чинним, що підтверджується повідомленням Лиманської державної нотаріальної контори від 23.12.2021.

На цей час, державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на ім`я спадкодавця, а саме державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ДН № 143536, виданий Краснолиманською міською радою 14.09.2000 на ім`я ОСОБА_3 , розірваний на дві окремі частини.

Таким чином позивач позбавлений права на спадщину та в позасудовому порядку не має можливості вирішити це питання.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.12.2021 № 980/309-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 76252,64 грн. (3,2400 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництвата, розташованої на території Лиманської міської ради.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.12.2021 № 979/309-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 4518,42 грн. (0,8000 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництвата, розташованої на території Лиманської міської ради.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Так відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). У відповідності зі ст. 1218 до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частина 1 статті 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Так, згідно із ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції). Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Будченко проти України», «найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним».

Нормами статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вказані роз`яснення мають на увазі, що спадкоємець повинен звернутися до суду у порядку позовного провадження з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищою Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютою 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином встановлені судом обставини вказують на можливість застосування до спірних відносин положень ст. 392 ЦК України, а тому позов ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, ґрунтується на законі, його вимоги щодо визнання права власності підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 223, 263-265 ЦПК України, ст. 15-16, 25, 316, 328 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на спадкове майно за заповітом, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складається із земельної ділянки загальною площею 4,04 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1423056600:04:000:0896 площею 0,8000 га та кадастровий номер 1423056000:02:000:0491 площею 3,2400 га, розташованої на території Лиманської міської ради (колишня Дробишевська селищна рада) Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст рішення виготовлений 19.01.2022 року.

Головуючий суддя -