Рішення № 1026454, 27.02.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-2392/07 Головуючий у 1 інстанції Дудар І.О.

Категорія 21 Доповідач Соломаха Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2007р. Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого Зубової Л.М.

суддів Соломахи Л.І., Барсукової О.І.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди з апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 16 січня 2007р., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1. 21 грудня 2006р. звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що з 01 червня 1978р. до 13 грудня 2003р. працював на шахті ім.А.І.Гайового на підземних роботах, внаслідок чого отримав два професійні захворювання - хронічний бронхіт та вібраційну хворобу. Рішенням МСЕК від 18 квітня 2003р. йому вперше за цими професійними захворюваннями була встановлена втрата професійної працездатності: за хронічним бронхітом - 25%, за вібраційною хворобою - 15%, а за їх сукупністю - 40%, він визнаний інвалідом 3 групи. При повторному огляді 05 травня 2004р. йому встановлена втрата працездатності за двома професійними захворюваннями - 45%, а рішенням МСЕК від 03 травня 2006р. - 55%. Через ушкодження здоров'я на виробництві йому заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 80000грн.

Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 16 січня 2007р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області стягнуто на користь ОСОБА_1. на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я

на виробництві 18000грн., на користь держави - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1грн. 50коп.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду змінити, задовольнивши його позовні вимоги повністю, тобто стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 80000грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд не врахував, що стан його здоров'я з часом погіршується, що він визнаний інвалідом, що постійно відчуває фізичний біль в суглобах рук, одишку, внаслідок чого вимушений регулярно звертатися за медичною допомогою.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що з 01 січня 2007р. дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік" зупинена, тому підстави для задоволення позову відсутні. Позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, а саме, висновку МСЕК про встановлення йому факту заподіяння моральної шкоди. Суд не врахував, що ст.237-1 КЗпП України не виключає відповідальності роботодавця по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення законних прав працівника. Фонд не є винним в заподіянні позивачу моральної шкоди. Суд дав завищену оцінку глибині моральних страждань позивача, не врахував, що в зв'язку з професійними захворюваннями йому щомісяця виплачуються страхові виплати, виплачено одноразову допомогу, йому відшкодовуються витрати на лікування. Суд не врахував, що згідно Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд відшкодовує моральну шкоду лише в випадку, якщо потерпілому не встановлена втрата працездатності, в той час як позивачу втрата працездатності встановлена і права на відшкодування моральної шкоди він не має. Суд не врахував, що позивачем пропущено трьохмісячний строк для звернення до суду.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1. доводи своєї апеляційної скарги підтримав, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував, просив рішення суду змінити, збільшивши розмір компенсації за завдану йому моральну шкоду.

Представник відповідача Пшенична Т.О. доводи апеляційної скарги відповідача підтримала, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечувала, просила рішення суду скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1., представника відповідача Пшеничну Т.О., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий час з 13 вересня 1982р. до 13 грудня 2003р. працював на шахті ім.А.І.Гайового. Внаслідок несприятливих умов праці отримав два професійні захворювання - хронічний бронхіт та вібраційну хворобу, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 19 березня 2003р. Рішенням МСЕК від 18 квітня 2003р. йому вперше

за цими професійними захворюванням встановлена стійка втрата професійної працездатності: за хронічним бронхітом - 25%, за вібраційною хворобою - 15%, а за їх сукупністю - 40%, він визнаний інвалідом 3 групи на строк до 01 травня 2004р. При повторному огляді 05 травня 2004р. йому встановлена втрата працездатності за двома професійними захворюваннями - 45% на строк до 05 травня 2006р., а рішенням МСЕК від 03 травня 2006р. - 55%, з них за хронічним бронхітом - 40%, за вібраційною хворобою - 15%, він визнаний інвалідом 3 групи безстроково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р., який на час розгляду справи не скасовано. Внаслідок професійних захворювань позивачу заподіяна моральна шкода, тому він має право на її відшкодування. Зупинення на 2007 рік Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" дії окремих статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти зворотної дії у часі не мають. Відповідно до частини 3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

З такими висновками суду погодитися не можливо, оскільки до них суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно ст.13 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Підставою для проведення потерпілому страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння).

З матеріалів справи встановлено, що професійні захворювання позивача були розслідувані в 2003р., що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 19 березня 2003р. (а.с. 16).

Стійка втрата працездатності за встановленими професійними захворюваннями позивачу вперше була встановлена також в 2003 році, що підтверджується висновком МСЕК від 18 квітня 2003р. (а.с. 13-15).

Тобто страховий випадок, який підпадає під дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" настав відносно позивача в 2003 році.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а саме, п/п "е" п.1 частини 1 ст.21 та частиною 3 ст.28 передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Проте п.22 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" на 2007 рік зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої

статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Цей Закон набув чинності з 01 січня 2007р., але йому надана зворотна дія в часі, а саме, в Законі зазначено, що дія положень Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим зупинена незалежно від часу настання страхового випадку, тобто він розповсюджується і на страхові випадки, які сталися до 01 січня 2007р.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999р. №1-рп/99 надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що зупинення дії закону не дає підстав для його застосування.

Положення ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), Конституційним Судом України на теперішній час не визнані.

За таких обставин ухвалене по справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову на підставі п.22 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік".

В зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову інші доводи апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позову, його апеляційна скарга про збільшення розміру грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди підлягає відхиленню.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст.81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, покладаються на сторони після розгляду справи судом.

Оскільки апеляційна скарга відповідача задоволена, в задоволенні позову позивачу відмовлено, при зверненні до суду з позовною заявою та з апеляційною скаргою позивач витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не сплачував, відповідач з апеляційної скарги такі витрати також не сплачував, вказані витрати і з позовної заяви і з апеляційних скарг відповідно до ст.88 ЦПК України покладаються на позивача в загальній сумі 3грн. (по 1грн. 50коп. з позовної заяви та з апеляційної скарги), що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів".

Відповідно до п.4 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. „Про державне мито" позивачі - за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, від сплати судового збору звільнені.

Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області задовольнити.

Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 16 січня 2007р. скасувати.

ОСОБА_1 відмовити в задоволені позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 3 (три) гривні (на розрахунковий рахунок 31216259700004, одержувач - УДК у м.Донецьку, банк - ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34686537).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.