Ухвала суду № 102642481, 19.01.2022, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

19.01.2022 227/3821/21

У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2022 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

судді Здоровиці О.В.,

за участю

секретаря с\з Сисенко Ю.В.

представника позивача Макєєва О.В.

розглянуви у підготовчому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Добропільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Добропільської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якого діє адвокат Макєєв О.В., звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Добропільської міської ради від 25.05.2021 року №8/9-46 «Про припинення договору оренди землі від 05.05.2006 №4АА007249040617400098 ОСОБА_1 ».

Ознайомившись з матеріалами справи, враховуючи пояснення представника позивача – адвоката Макєєва О.В., який не заперечував, що позивач, укладаючи договір оренди землі був і є на теперішній час фізичною особою-підприємцем, суд вважає, що вказаний спір не може розглядатися в порядку цивільного судочинства з огляду на таке.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

За змістом частини 1 статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Для забезпечення якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який має на меті розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 2 ст.4 ГПК України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В порядку цивільного судочинства відповідно до приписів ст.19 ЦПК України можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору.

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у цій справі оспорює правомірність винесення Добропільською міською радою рішення від 25.05.2021 року №8/9-46 «Про припинення договору оренди землі від 05.05.2006 №4АА007249040617400098 ОСОБА_1 », яка є власником земельної ділянки, яка була передана в оренду ОСОБА_1 для розміщення автостоянки для легкових автомобілів, який укладав вказаний договір як фізична особа-підприємець, про що свідчать матеріали справи, а саме: договір оренди землі, який підписаний орендарем ФОП ОСОБА_1 , на якому мається відбиток печатки фізичної особи-підприємця(а.с.19-23); акт визначення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 для розміщення автостоянки для легкових автомобілів в АДРЕСА_1 (а.с.27), акт приймання-передачі об`єкта оренди (а.с.28), додаткова угода до договору оренди землі від 05.05.2006 року № 4АА007249040617400098 (а.с.32), на яких також мається відбиток печатки орендаря – ФОП ОСОБА_1 .

Тобто з доданих до позову матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 , укладаючи вищевказаний договір оренди землі діяв як фізична-особа підприємець, який мав намір використовувати орендовану земельну ділянку в своїй підприємницькій діяльності.

Крім того слід зазначити, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доступ до яких є загальнодоступним, ОСОБА_1 є ФОП з 09.02.2004 року і до теперішнього часу, основним видом діяльності якого є надання в оренду автомобілів та легкових автотранспортних засобів.

Відповідно до статті 93 ЗК України, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Враховуючи наведене, те, що договір оренди землі для розміщення автостоянки, укладався між Добропільською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар), і позивач не погоджується з рішенням про припинення договору оренди за згодою сторін, оскільки не звертався до орендодавця з заявою про припинення дії договору оренди, тобто позивач фактично не погоджується на розірвання договору, в силу наведених положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підвідомчий господарському суду, оскільки між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з наведеного, вказана справа підлягає закриттю.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», він може звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої ним суми судового збору.

Керуючись ст.255, 259-261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Добропільської міської ради – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали буде складено 18 січня 2022 року.

Суддя О.В.Здоровиця

13.01.2022