Ухвала суду № 102642320, 14.01.2022, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

14.01.2022 227/3163/21

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2022 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Здоровиця О.В.

за участю

секретаря с/з Сисенко Ю.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник – адвокат Макєєв Олександр Володимирович про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану в їх інтересах представником – адвокатом Макєєвим Олександром Володимировичем, до Добропільської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Возрождение», про витребування з чужого незаконного володіння та повернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельної ділянки площею 5,8700 га, з цільовим призначенням – ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області , кадастровий номер 1422081100-01-000-0299; про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.07.2018 року, укладеного між Ганнівською сільською радою та СТОВ «Возрождение»; про скасування відомостей про державну реєстрацію щодо права оренди земельної ділянки договору оренди землі від 06.08.2018 року, який було зареєстровано за № 42396360 державним реєстратором Добропільської районної державної реєстрації Бровко І.М.

В судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Від представника позивачів до суду надійшла заява про розгляд підготовчого засідання та заяви про забезпечення позову без його участі.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з такого.

Позивачами подана заява про забезпечення позову, в якій останні просять:

накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 1422081100:01:000:0299, загальною площею 5,870 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Покровського (Добропільського) району Донецької області,

заборонити СТОВ «Возрождение» та будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам підприємцям користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 1422081100:01:000:0299 шляхом заборони обробляти землю, засівати, збирати врожай;

заборонити СТОВ «Возрождение» та Добропільській міській раді вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки або передачею її у заставу, оренду, суборенду, емфітевзис, користування іншим особам.

Обгрунтовуючи вказану заяву про забезпечення позову позивачі зазначають, що рішення Добропільського міськрайонного суду від 25.05.2015 року про визнання спадщини відумерлою було скасоване постановою Донецького апеляційного суду 03.02.2021 року, тобто був скасований перехід права власності на земельну ділянку до Ганнівської сільської ради, внаслідок чого позивачі вважають, що договір оренди земельної ділянки, який був укладений між Ганнівською сільською радою та СТОВ «Возрождение» є недійсним. Зазначають, що на теперішній час користатися власною земельною ділянкою вони не мають можливості, адже 24.07.2018 року Ганнівська сільська рада передала земельну ділянку з кадастровим номером 1422081100:01:000:0299 в оренду на сім років СТОВ «Возрождение» і добровільно розривати укладений договір ні рада, ані СТОВ «Возрождение» не бажають, оскільки вважають, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. На сьогоднішній день, відповідач СТОВ «Возрождение», ігноруючи звернення позивачів продовжує обробляти вищезазначену земельну ділянку, має намір засіяти земельну ділянку озимою пшеницею, та користуватися нею до збору врожаю в наступному році, що позбавляє права позивачів на власний розсуд розпоряджатися належним їм майном. Отже, внаслідок протиправних дій третьої особи позивачі позбавлені права обробляти земельну ділянку, посіяти сільськогосподарські культури, зібрати врожай і в подальшому отримати прибуток. У зв`язку з чим просять задовольнити їх заяву, оскільки вважають, що незабезпечення позову призведене до засівання відповідачем земельної ділянки, що у разі задоволення позову призведе до необхідності відшкодування завданих збитків. Крім того заявники вважають, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів заявників у разі задоволення заявленого позову вподальшому.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За приписами ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі Постанова Пленуму ВСУ № 9), забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що заявники фактично просять суд накласти арешт на власну земельну ділянку та заборонити СТОВ «Возрождение» та будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам підприємцям користуватися цією земельною ділянкою, а також вчиняти дії щодо її оброблення, засівання та збирання з неї врожаю. Крім того заявники просять заборонити СТОВ «Возрождение» та Добропільській міській раді вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки або передачею її у заставу, оренду, суборенду, емфітевзис, користування іншим особам.

Разом з тим, суд зауважує, що накладення арешту на земельну ділянку унеможливить користування цією земельною ділянкою не лише інших осіб, а й самих заявників. Забезпечення позову у такий спосіб не узгоджується з метою вжиття заходів забезпечення позову, яка закріплена у ч. 2 ст. 149 ЦПК України запобігти ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Також суд звертає увагу, що заява не містить обґрунтовання, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку шляхом заборонити користуватися нею та заборони вчиняти дії щодо її оброблення, засівання та збирання з неї врожаю може зашкодити виконанню рішення суду у справі, предметом якої є розірвання договору оренди.

Порушуючи питання про заборону СТОВ «Возрождение» та Добропільській міській раді вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки або передачею її в заставу, оренду, емфітевзис, користування іншим особам, заявник не наводить жодних обставин, які б могли слугувати підставою для висновку про можливість вчинення СТОВ «Возрождение» та Добропільській міській раді таких дій.

Отже, твердження заявників про істотне ускладнення або неможливість в майбутньому виконати судове рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову, зводяться до припущень заявників.

Крім того, зі змісту заяви вбачається, що заявники шляхом вжиття заходів забезпечення позову фактично намагаються позбавити СТОВ «Возрождение» можливості здійснити обробіток та засівання спірної земельної ділянки, якою вказане товариство користується на підставі договору оренди, який на теперішній час не є розірваним.

Крім того, з матеріалів справи (а.с.42) вбачається, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка наразі перебуває у зареєстрованому користуванні СТОВ «Возрождение».

Таким чином, наслідки вжиття тих заходів, про які просять заявникм, - позбавлення СТОВ «Возрождение» можливості використовувати земельну ділянку у господарській діяльності - будуть ідентичними наслідкам, які б настали у разі вирішення судом спору на користь заявника.

З огляду на викладене, запропоновані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із предметом спору, який у даному випадку виник між сторонами, і за своїм змістом і способом фактично є вирішенням спору по суті, що відповідно до наведеної норми ч. 10 ст.150ЦПК України є неприпустимим.

Отже, дослідивши заяву про забезпечення позову, слід дійти висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний ним спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а вжиття заходів, про які просить заявник, фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник – адвокат Макєєв Олександр Володимирович про забезпечення позову – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Дану ухвалу направити для відома заявникам.

Суддя О.В.Здоровиця

14.01.22