Ухвала суду № 102629437, 20.01.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/496/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Головко Ю.Г.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Д.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката Чумаченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Чумаченка А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту з майна, накладеного у кримінальному провадженні №1202112000000186 від 16.07.2021 ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.08.2021 на статутний капітал (корпоративні права) ФГ «Прибужське», код ЄДРПОУ 22213995.

В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки не враховано відсутність належної правової підстави для арешту майна та можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, оскільки як підставу для накладення арешту зазначено саме п.1 ч.2 ст.170 КПК України: з метою збереження речових доказів; не враховано розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Разом з тим, адвокат зазначає, що з обставин які встановлені під час досудового розслідування даного кримінального провадження вбачається, що ФГ «Прибужське» є об`єктом злочинного посягання, але саме по собі не містить жодних речових доказів вчинення кримінального правопорушення, доцільно вважати, що речовими доказами в конкретному випадку є договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ФГ «Прибужстке» від 13.07.2021 та акт приймання-передачі частки у статуному капіталі ФГ «Прибужстке» від 13.07.2021 в яких був підроблений підпис ОСОБА_1 .

У судове засідання слідчий/прокурор не з`явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили.

Представник власника майна, подав заяву про розгляд клопотання без його участі.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб які не з`явилися, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що у Головному слідчому управлінні Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження №1202112000000186 від 16.07.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.08.2021 накладено арешт на статутний капітал (корпоративні права) ФГ «Прибужське», код ЄДРПОУ 22213995, який складає 100 гривень, шляхом заборони вчинення реєстраційних дій по зміні засновників та керівників Господарства.

Зі змісту ухвали слідчого судді від 16.08.2021 вбачається, що арешт накладено, у зв`язку з тим, що у органу досудового розслідування є припущення, що статутний капітал (корпоративні права) ФГ «Прибужське», код ЄДРПОУ 22213995, може зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, а також може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя приймає також до уваги, висновок експерта, в якому зазначено, що підпис в графі «Продавець: ОСОБА_1 » в договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі Фермерського Господарства «ПРИБУЖСЬКЕ» від 13 липня 2021 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Разом з тим, як встановлено під час розгляду клопотання, ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного та/або обвинуваченого, також відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується.

У матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про визнання речовим доказом майна, на яке накладено арешт.

Окрім того, доказів які б вказували, що арештоване майно є предметом, засобом чи знаряддям злочину, яке розслідується у вказаному кримінальному провадженні не має.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.10.2007).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Згідно зі ст. 1 протоколу 11 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Чумаченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №1202112000000186 від 16.07.2021 ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.08.2021 - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.08.2021 на статутний капітал (корпоративні права) ФГ «Прибужське», код ЄДРПОУ 22213995 у кримінальному провадженні № 1202112000000186 від 16.07.2021.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ю. Г. Головко