Рішення № 102627401, 18.01.2022, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/5827/21

провадження у справі № 2/0285/275/22

18 січня 2022 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді………………...Літвин О. О.,

секретаря………………………..…Клечковської М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн-Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Онлайн-Фінанс» (далі – Онлайн-Фінанс) звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 12.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Манівео Швидка Фінансова Допомога” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 189961115 (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якоговінотримавкредитні кошти у розмірі 10000 грн., які у строк не повернув. У зв`язку з ухиленням відповідача від виконання своїх зобов`язань його заборгованість склала 28 515грн.

У 2019 році між ТзОВ “Манівео Швидка Фінансова Допомога” та ТзОВ “Таліон Плюс” було укладено договір відступлення прав вимоги, який в подальшому ТзОВ “Таліон Плюс” було відступлено ФК “Онлайн Фінанс”, і позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ФК “Таліон Плюс”, включно і до ОСОБА_1 .

Сторони до суду не прибули, в заявах просили справу слухати за їхвідсутності.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, на заперечення яких відповідачем 07.12.2021 подановідзив, в якому він зазначив, що відсоткинарахованіпісля закінчення строку дії кредитного договору, просив застосувати строки позовної давності. Крім того, відповідач зазначає, що розмір відсотків, нарахованих позивачем значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, жодних дій, щодо досудового врегулювання спору позивачем вчинено не було.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.

12.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Манівео Швидка Фінансова Допомога” та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Кредитний договір № 189961115 з використанням електронного підпису шляхом реєстрації на офіційному сайті www.moneyveo.ua.

Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Манівео Швидка Фінансова Допомога” надав позичальнику грошові кошти в сумі 10000 грн. (п.1.1.) на строк 30 днів (п.1.2), а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі Кредитного договору 12.02.2020 на рахунок платіжної картки відповідача шляхом безготівкового переказу було перераховано 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.02.2020.

Порядок надання Товариством з обмеженою відповідальністю “Манівео Швидка Фінансова Допомога”коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, встановлюються Правилами, які перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст.641, 644 ЦК є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Перед укладенням Кредитного договору відповідач був вільним в погодженні всіх умов кредитування, з Правилами, порядком погашення по кредиту ознайомлений.

Правовідносини у даній цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон).

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК). Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтями 1046, 1049 ЦК передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Із прийняттям Закону, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений ними в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Нормою статті 639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на наведене, суд вважає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Манівео Швидка Фінансова Допомога”та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився, погодився та не сприймав їх, як невигідні для себе.

Кредитний договір було укладено та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6, 627 ЦК, 11, 12 Закону.

28.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Манівео Швидка Фінансова Допомога”та Таліон-Плюс було укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за Кредитним договором, що був укладений між Манівео та відповідачем.

05.08.2020 між Таліон-Плюс та ФК “Онлайн Фінанс” було укладено договір факторингу №05/0820-021 і ФК “Онлайн Фінанс набуло права вимоги за вказаним договором.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із наданих позивачем письмових доказів вбачається, що станом на 09.11.2021 за позичальником обліковується прострочена заборгованість в сумі 28 515 грн., з яких: тіло кредиту – 10000 грн., та відсотки, нараховані компанією, – 18 515 грн.

31.08.2021 Онлайн Фінанс на адресу відповідача було направлено повідомлення про усунення порушення виконання зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором.

Згідно з нормою ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем не був би укладений.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми кредиту 10000 грн., є доведеною та підлягає задоволенню.

Перевіряючи вимогу позивача в частині стягнення процентів в сумі 18 515 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Тобто, припис зазначеної норми права про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору Манівео, як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі 12 березня 2020 року.

Таким чином, позивач відповідно до ст.1048 ЦК має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами тридцятиденного строку кредитування, тобто до 12 березня 2020 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Наданий суду розрахунок заборгованості не містить детального опису порядку нарахування відсотків, що свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по ним в сумі 18515 грн. включає період, який виходить за межі строку кредитування. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування позикою на зазначену вище суму є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимогв сумі (10 000 х 2 270/28 515), що складає 796 грн.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, окрім інших, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем ТзОВ “ФК Онлайн Фінанс” та АО “Альма Теміс” 19.10.2021 укладено договір про надання юридичної допомоги, надано квитанцію №734 за послуги, де вказано вартість послуг адвоката в розмірі 2500 грн., і сам акт, опис робіт, виконаних адвокатом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення від 6 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). У своєму рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» Європейський суд зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на іншу сторону покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Відповідач у своєму відзиві не обґрунтував належним чином необхідність відмови в задоволенні відшкодування судових витрат на суму 2 500 грн.

Таким чином, враховуючи норми ЦПК та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у цій справі, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Онлайн-Фінанс»

заборгованість за кредитним договором №189961115 від 12.02.2020

в розмірі 10 000грн. і судові витрати в розмірі 3 296 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Дата виготовлення повного тексту рішення – 24 січня 2022 року.

Головуючий суддя О. О. Літвин