Рішення № 102624003, 11.01.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19967/21

Провадження № 2/161/247/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Денисюка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування i протезування про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та стягнення компенсації за порушення строків виплати нарахованої, але невиплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування i протезування про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та стягнення компенсації за порушення строків виплати нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до наказу № 10 від 01.02.2013 року був прийнятий на роботу до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування в Луцький протезно ортопедичний цех на посаду лікар ортопед - травмотолог, де працював до 26 жовтня 2021 року. Щомісячно відповідач здійснював йому нарахування сум заробітної плати, а за наявності коштів виплачував. Однак починаючи з березня 2020 року по жовтень 2021 року фактична виплата заробітної плати позивачу не здійснювалась.

Згідно довідки, яка була надана позивачу за місцем роботи, за період з березня 2020 року по по жовтень 2021 року відповідачем було нараховано та не виплачено ОСОБА_1 заробітної плати на суму 47386,59 грн. Також, у зв`язку із затримкою строків виплати заробітної плати, на підставі статті 34 Закону України «Про оплату праці» позивач вказує, що має право на стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 3290,12 грн.

Враховуючи наведене, покликаючись на норми ст.115 КЗпП ст. 34 Закону України «Про оплату праці», просить стягнути з відповідача в користь позивача 47386,59 гривень нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та 3 290,12 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24 листопада 2021 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, вказує, що при зверненні з позовною заявою не було вказано заборгованість по заробітній платі за жовтень 2021 року, яка згідно довідки про заборгованість від 17.11.2021 року складає 18160,06 грн.. А тому просить стягнути з відповідача в користь позивача 65546,65 гривень нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та 3 290,12 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, що разом стновить 68836,77 грн. та судові витрати по справі.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, з урахуванням ааяви про збільшення позовних вимог, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено способи порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з копії трудової книжки, заповненої 05.09.1966 року, відповідно до наказу № 10 від 01.02.2013 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування в Луцький протезно ортопедичний цех лікарем ортопедом - травматологом вищої категорії (а.с.11,12). Також, відповідно до наказу від 25.10.2021 року ОСОБА_1 звільнений по ст.38 КЗпП України за власним бажанням,у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.11,12).

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Оскільки обов`язок своєчасної виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку покладається саме на власника підприємства або уповноваженого ним органу, тому суд вважає, що саме роботодавець повинен доводити ту обставину, що заборгованість по заробітній платі у нього перед працівником відсутня.

Як підтверджується довідкою про заборгованість по заробітній платі, яка видана керівником Львівського КЕПЗПІП Желтяковим А.А. від 17.11.2021 року відповідач, в порушення вимог ст.ст., 47, 116 КЗпП України, у день звільнення ОСОБА_1 , не виплатив останньому всіх сум, що належать йому від підприємства, а саме нараховану заробітну плату у період з березня 2020 року по жовтень 2021 року у розмірі 65546,65 гривень, яка станом на день ухвалення рішення не виплачена.

Конституція України гарантує кожному громадянину право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є Закон України «Про оплату праці» та Кодекс законів про працю України.

Конституція України гарантує право кожному громадянину на звернення до суду за вирішенням порушених прав.

Тому, у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 141 КЗпП встановлено, що обов`язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу ( ст. 94 КЗпП України).

Аналогічні положення передбачені в ЗУ «Про оплату праці».

Згідно з ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення роботодавцем законодавства про оплату праці через невиплату при звільненні позивачу ОСОБА_1 заробітної плати, в зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по виплаті заробітної плати в сумі 65546,65 гривень.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).

У відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Пунктами 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

За змістом цих нормативних актів підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Таким чином право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, у постанові від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16).

Механізм розрахунку компенсації докладно описано у п. 4 Порядку №159. Наведемо розрахунок суми компенсації у вигляді формули: Ск = (Д н/в х Приріст Іі): 100 , де: Ск - сума компенсації; Д н/в - дохід, не виплачений за відповідний період після утримання податків та обов`язкових платежів; Приріст Іі - приріст індексу інфляції у відсотках за період невиплати. Його визначають множенням місячних індексів інфляції за період невиплати доходу.

Звертаючись до суду з позовом, позивач додала обґрунтований розрахунок розміру компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати. Відповідач наявний у матеріалах справи розрахунок не спростував, власного розрахунку не надав.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що розмір компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати у період з березня 2020 року по липень 2020 року становить 2993,36 грн., а у період з березня 2021 року по серпень 2021 року становить 296,76 грн., що разом складає 3 290,12 грн. (а. с. 13,14).

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування i протезування на користь позивача слід стягнути компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 3 290,12 гривень. Зазначена компенсація є частиною заробітної плати і не обмежується позовною давністю.

Відповідно до вимог Закону України «Про судовийзбір» позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення заробітної плати, у зв`язку з чим судовий збір з відповідача у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню у дохід держави

Керуючись ст.ст.10, 12, 77, 78, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, на підставі ст.ст.115,116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування i протезування про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та стягнення компенсації за порушення строків виплати нарахованої, але невиплаченої заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування i протезування на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у період з березня 2020 року по жовтень 2021 року в розмірі 65546( шістдесят п`ять тисяч пятсот сорок шість гривень) 65 копійок.

Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування i протезування на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмір 3 290 (три тисячі двісті дев`яносто ) гривень 12 копійок.

Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування i протезування в дохід держави 992 гривні 40 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: «Львівське казенне експерементальне підприємство засобів пересування і протезування» (адреса місця знаходження: 79052, м. Львів, вул. Рудненська, 10 КОД ЄРДПОУ -03187714).

Дата складення повного тексту рішення - 14 січня 2022 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк