Рішення № 102612454, 10.01.2022, Оболонський районний суд міста Києва

10.01.2022 Справа № 756/13984/21

Справа № 756/13984/21

Провадження № 2/756/1398/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Тихої О.О.,

секретаря судових засідань Кренджеляк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (далі - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.»), ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 23.12.2020 року приблизно о 10 год. 20 хв., в м. Києві по вул. Софіївська,16/16, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Skoda Oktavia», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.02.2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення. На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» відповідно до Полісу № 200594617.

23.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

03.03.2021 позивач звернулась з заявою про виплату страхового відшкодування до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.».

09.03.2021 представник ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» звернувся до позивача та повідомив, що у вказаній заяві помилково зазначені реквізити, у зв`язку з чим, цього ж дня позивачем на адресу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» була повторно направлена заява про виплату страхового відшкодування.

Проте, на сьогоднішній день страхове відшкодування позивачу не сплачено.

У зв`язку з наведеним, позивач просить позов задовольнити, стягнути з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на її користь страхове відшкодування у розмірі 31943,72 грн.; 3% річних у розмірі 570,00 грн.; інфляційні витрати станом на день ухвалення рішення у справі у розмірі 967,96 грн.; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування - 3132,23 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 15000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у сумі 18000,00 грн., оскільки, у зв`язку з тим, що вона не отримала виплати страхового відшкодування, була змушена протягом тривалого часу шукати грошові кошти для здійснення ремонту свого автомобіля, а також була позбавлена можливості користуватися ним, що викликало суттєві незручності та призвело до пригніченого стану останньої.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. позивач просила стягнути з відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Ухвалою судді від 24.09.2021 було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.

19.11.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Конюшко Д.Б. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з останнього на її користь моральної шкоди у розмірі 18000,00 грн. з наступних підстав. Зазначає, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була забезпечена за полісом ОСЦПВВНТЗ №200594617, виданого ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.». При цьому, статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. При цьому, при визначенні розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_2 , розмір страхового відшкодування дорівнював би вартості відновлювального ремонту , оскільки при розрахунку мав бути застосований коефіцієнт фізичного зносу рівний нулю. Таким чином, вся заподіяна шкода позивачу у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу мала бути відшкодована саме ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» та ОСОБА_2 не зобов`язаний був відшкодовувати шкоду у позасудовому порядку. Із змісту позовної заяви вбачається, що моральна шкода, заявлена позивачем, спричинена не діями ОСОБА_2 , а невиплатою ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» страхового відшкодування у встановлений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк, а тому стягнення суми моральної шкоди з ОСОБА_2 є необґрунтованим. Крім того, вважає, що заявлений розмір моральної шкоди є значно завищеним, що також суперечить вимогам вказаного вище закону.

Позивач надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явилися, від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача.

Представник ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.»у судове засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За вимогами Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 23.12.2020 року приблизно о 10 год. 20 хв., в м. Києві по вул. Софіївська,16/16, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Skoda Oktavia», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.02.2021 року у справі №761/3391/21, яка набрала законної сили 22.02.2021 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.02.2021, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до яких відповідача визнано винуватим у дорожньо-транспортній пригоді.

На момент ДТП транспортний засіб «Skoda Oktavia», номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований в ТДВ«СК «Ю.Ес.Ай.», відповідно до полісу ОСЦПВ № 200594617.

23.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

09.03.2021 позивачем на адресу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» була направлена заява про виплату страхового відшкодування.

Згідно з відповіддю ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» вих. №51-5617 від 04.08.2021, страхова компанія повідомила, що позивачу буде виплачена сума страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також пеня у разі прострочення виплати.

Відповідно до ремонтної калькуляції вартість ремонту автомобіля «Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_2 , складає 31943,72 грн.

З листа ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» вих. №51-5949 від 18.08.2021 вбачається, що погоджена сума страхового відшкодування становить 31943,72 грн.

Таким чином, спір між сторонами виник з приводу невиплати ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» позивачу, як потерпілій від ДТП, страхового відшкодування в порядку ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв`язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.

Разом з тим, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Як визначено ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» 29.12.2020 проведено огляд транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_2 , та 04.01.2021 складено калькуляцію ремонту вказаного автомобіля, згідно з якою вартість ремонту пошкодженого автомобіля складає 31943,72 грн.

Листом за вих. №51-5949 від 18.08.2021 ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» повідомило ОСОБА_1 про те, що страховою компанією прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування останньому у розмірі 31943,72 грн., про що було складено відповідний страховий акт від 19.03.2021.

Отже, сторонами погоджено розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті відповідачем (страховиком) на користь позивача.

Станом на день ухвалення рішення у справі ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» не надано доказів виплати на користь позивача вказаної суми страхового відшкодування.

З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТДВ «Ю.Ес.Ай.» на користь позивача 31943,72 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування.

Крім того, позивач просить суд стягнути з ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» на свою користь 3% річних у розмірі 570,00 грн.; інфляційні витрати у розмірі 967,96 грн.; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування - 3132,23 грн., у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам надано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, тому до спірних правовідносин може застосовуватись положення статті 625 ЦК України.

За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Беручи до уваги те, що відповідач ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» узяті на себе грошові зобов`язання перед позивачем не виконав, з нього на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 967,96 грн. та 3 % річних у розмірі 570,00 грн. за період з 07.06.2021 по 10.01.2022.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17), відповідно до якого при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.09. 2019 року у справі № 757/26834/15-ц, зважаючи на особливу юридичну природу правовідносин сторін у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором страхування, нарахування пені за несвоєчасне виконання договору страхування узгоджується з положеннями статті 992 ЦК України, відповідно до яких у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що термін для виплати страхового відшкодування, передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», закінчився, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені в розмірі 3132,23грн. за період з 07.06.2021 по 10.01.2022 у зв`язку із порушенням відповідачем сплати грошового зобов`язання є такими, що підлягають задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем не спростований.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до такого.

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно п.3 вищезазначеної постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 5 вказаної постанови, передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 9 зазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вже було з`ясовано судом, на момент ДТП транспортний засіб «Skoda Oktavia», номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» відповідно до полісу ОСЦПВ № 200594617.

Таким чином, відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик повинен був відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Згідно із ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказаного Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що розмір відновлювального ремонту транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 , співпадає з сумою страхової виплати, узгодженою ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.», жодних вимог до ОСОБА_2 щодо відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, позивачем не заявлено.

У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що оскільки вона не отримала виплати страхового відшкодування, вона протягом тривалого часу була змушена шукати грошові кошти для здійснення ремонту свого автомобіля, була позбавлена можливості користуватися транспортним засобом, що викликало суттєві незручності та призвело до пригніченого стану останньої. Таким чином, підставою моральних страждань ОСОБА_1 є саме затримка у виплаті страхового відшкодування ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.», при цьому бездіяльність страхової компанії не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з діями ОСОБА_2 .

Крім того, позивачем не надано доказів перенесених моральних страждань, в чому вони виразилися та чим доводиться визначений позивачем розмір.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку у необхідності відмови у задоволенні позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання про судові витрати, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних в розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи.

За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 24.12.2020 року було укладено Договір про надання правової допомоги №б/н з адвокатом Маляренко Т.С., відповідно до п.3.2 якого за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 15000,00 грн.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також беручи до уваги те, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку про доведеність позивачем суми понесених витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, відповідно до якої розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Крім того, суд враховує позиції Верховного Суду, викладені у його постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20, відповідно до яких діюче законодавство передбачає нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Тобто, на законодавчому рівні встановлена можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. А отже, ненадання позивачем відповідної квитанції, на підтвердження оплати вказаних послуг не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення суми правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 10056,00 грн. = 15000,00 х 67,04 %.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, а нею при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., то у порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню: 54613,91 грн. х 100% : 36613,91 грн. ціни позову = 67,04%, тобто 67,04 % від суми сплаченого судового збору (67,04 % х 908,00 грн. : 100 %), що складає 608,72 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Ю.Ес.Ай.», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 31 943 (тридцять одна тисяча дев`ятсот сорок три) гривні 72 копійки; три відсотки річних у розмірі 570 (п`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок; інфляційні втрати у розмірі 967 (дев`ятсот шістдесят сім) гривень 96 копійок; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 3 132 (три тисячі сто тридцять дві) гривні 23 копійки; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 056 (десять тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 608 (шістсот вісім) гривень 72 копійки.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», код ЄДРПОУ 32404600, місцезнаходження: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О.Тиха