Вирок № 102611622, 14.01.2022, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1372/20

№ провадження 1-кп/646/209/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.2022 м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Шелест І. М.,

за участю секретарів судових засідань – Саламахи В. О., Коммунарової А. О.,

прокурорів – Красилі І. І., Артюх Г. С., Копейченко О. А.,

захисника – Конюшенко І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12019220000001652 від 13.11.2019 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, має на утриманні 2 малолітніх дитини – доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тимчасового не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

потерпілого – ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

12.11.2019 о 18:50 годині ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ?2108» р. н. НОМЕР_1 , рухався по проспекту Московському зі сторони площі Захисників України в сторону вул. Богдана Хмельницького м. Харкова зі швидкістю 50 км/год. Під час руху в районі будинку 86?а по проспекту Московському в м. Харкові ОСОБА_4 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи і перед пішохідним переходом зупинилися автомобілі, які рухалися по сусідніх смугах, проігнорував зменшення швидкості та зупинку транспортних засобів, що рухалися в крайній правій смузі та лівій смузі, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, маючи таку можливість, та не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив свій рух, чим грубо порушив вимоги п. 18.1 та 18. 4 Правил дорожнього руху України.

В результаті порушень вимог п. 18.1 та 18. 4 Правил дорожнього руху України ОСОБА_4 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який в цей час рухався по нерегульованому пішохідному переходу з права на ліво по ходу руху його автомобіля під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за тривалістю розладу здоров`я у виді закритого перелому верхньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вищевказаному кримінальному провадженні фактично визнав, пояснив, що в день дорожньою?транспортної пригоди були сутінки. По проспекту Московському в обидві сторони рухалися автомобілі. Був сильний затор. Розривів між автомобілів не було. ОСОБА_4 побачив вільне місце для проїзду по трамвайним коліям та виїхав на них, щоб проїхати невелику дистанцію повз затор. З права від нього автомобілі повільно рухалися у два ряди. Пішохідний перехід не освітлювався, знак пішохідного переходу знаходився далеко на тротуарі. Було погане освітлення та видимість дороги була погана. ОСОБА_4 зазначив, що швидкість руху була не більше 50 км/год. На пішохідному переході розривів між автомобілів не було, тому обвинуваченому було важко зрозуміти, що автомобілі пропускали пішоходів. Автомобіль, на якому рухався ОСОБА_4 був з «шипованою» гумою. Коли ОСОБА_4 побачив пішохода він вжив заходів екстреного гальмування, шлях гальмування був близько 15 м, шум гальмів був дуже гучний. ОСОБА_4 виїхав на пішохідний перехід близько на 20?30 см і одразу здійснив наїзд на пішохода. Вважає, що потерпілий не проявив уважність, не впевнився в своїй безпеці. Пішоходи, що йшли позаду призупинилися, оскільки почули шум гальмів. Син потерпілого викликав поліцію та швидку. ОСОБА_4 пояснив, що одразу після дорожньо?транспортної пригоди телефонував сину потерпілого, але вони не дуже охоче йшли на контакт і вимагали в якості компенсації спочатку 4, потім 6 тисяч доларів США за компенсацію витрат на лікування та моральної шкоди, який у ОСОБА_4 не було.

ОСОБА_4 визнав цивільний позов частково, зазначив, що має можливість компенсувати потерпілому 20 000,00 грн., оскільки на його утриманні маленька дитина, іншій дитині сплачує аліменти.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення доводиться наступними доказами:

Показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив, що 12.11.2019 повертався додому, переходив дорогу по пішохідному переходу по проспекту Московському з права на ліво по ходу руху автомобіля. Було 2 смуги автомобілів зі сторони потерпілого, які пропускали пішоходів. Автомобілі зустрічного напрямку руху також пропускали пішоходів. Перед виходом на пішохідний перехід потерпілий переконався, що автомобілі пропускають пішоходів. Перед потерпілим та після нього рухалися пішоходи. Коли потерпілий дійшов по пішохідному переходу до центру дороги та пройшов трамвайну колію, то відчув удар в ліву зі сторони автомобіля ногу. Потерпілий до наїзду не помітив автомобіля під керуванням ОСОБА_4 , який виїхав на трамвайну колію. Автомобіль ОСОБА_4 з`явився неочікувано та дуже різко та здійснив наїзд на потерпілого. Коли потерпілий підійшов до центру дороги, пішоходи, що переходили дорогу перед ним вже встигли перейти дорогу та знаходилися на тротуарі. У зв`язку з отриманими в результаті дорожньо?транспортної пригоди травмами потерпілий тривалий час лікувався, проходив реабілітацію та був вимушений припинити роботу, переніс 2 операції.

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що 12.11.2019 близько 19:00 години вони з батьком – ОСОБА_5 переходили дорогу на Московському проспекті по пішохідному переходу. В сторону дому – будинку 88?А по проспекту Московському. Дорога була дуже завантажена, утворилися затори, але посередині дороги були трамвайні колії, через які можна було проїхати, об`їжджаючи затор. Дорога була добре освітлена, автомобілі перших двох смух зі сторони свідка зупинилися та пропускали пішоходів. Свідок не бачив, що на трамвайні колії виїхав автомобіль під керуванням ОСОБА_4 . Батько свідка – ОСОБА_5 йшов попереду свідка, випереджаючи на крок. Коли батько перейшов трамвайну колію в центрі дороги його збило авто під керуванням ОСОБА_4 , який з`явився неочікувано, після чого вони викликали швидку допомогу.

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що у вечері восени 2019 року керував автомобілем та рухався по проспекту Московському зі сторони площа Захисників України в сторону вул. Б. Хмельницького у м. Харкові біля магазину «Вина Світу» в крайній правій смузі. Автомобілі рухалися у двох смугах. Напроти магазину був нерегульований пішохідний перехід. На дорозі були затори. Перед ним до пішохідного переходу зупинилися одна або дві машини. Свідок також зупинився, оскільки автомобілі двох смуг, що були попереду, пропускали пішоходів. По крайній лівій «третій» смузі, в одному напрямку руху з напрямком руху свідка по трамвайним коліям рухався автомобіль «ВАЗ», який на пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода. Гальмівний шлях автомобіля «ВАЗ» був досить великим. Свідок бачив зіткнення, після якого пішохода відкинуло. Автомобіль вдарив потерпілого передньою частиною. На момент дорожньо?транспортної пригоди були сутінки.

Даними протоколу огляду місця події дорожньо?транспортної пригоди від 12.11.2019 та схеми до нього, відповідно до яких місце дорожньо?транспортної пригоди знаходиться в районі будинку 86?А по проспекту Московському у м. Харкові на елементі дороги – пішохідний перехід, покриття – асфальтне, стан покриття – сухе. Дорожнє покриття для двох напрямків руху, шириною 16,4 м, число смуг в напрямку огляду – 2, шириною 5,75 м, для руху назустріч напрямку огляду – 2, шириною 6,05 м. Тобто дорога має по дві смуги руху в кожному напрямку, між якими є трамвайні колії для проїзду трамваїв в обох напрямках.

Місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожнього знаку «пішохідний перехід». Ділянка дороги в момент огляду (з 20::00 до 21:10 години) освітлена міським електроосвітленням. Загальний стан видимості дороги та елементів проїжджої частини з робочого місця водія близько 100 м. Видимість конкретної перешкоди з кабіни водія на смузі руху не обмежена. Автомобіль «ВАЗ?2108» р. н. НОМЕР_1 розташований на пішохідному переході на трамвайних коліях у напрямку вул. Б. Хмельницького. На проїжджій частині розміщені поверхневі сліди шин. Сліди гальмування спарені. Довжива від лівого переднього колеса 17,9 м, довжина сліду від заднього лівого колеса 15,6 м, від переднього правого колеса – 19,1 м, від заднього правого колеса – 16,3 м. Шини не пошкоджені, зимові, шиповані. На дорозі уламки скла від правої передньої фари автомобіля. Автомобіль «ВАЗ?2108» р. н. НОМЕР_1 має пошкодження у вигляді часткового розтрощення скла передньої правої фари, деформації кришки капоту.

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 10.12.2019, з якого вбачається що в ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_6 на місці дорожньо транспортної пригоди розповів і показав обставини наїзду автомобіля «ВАЗ?2108» р. н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 на його батька ОСОБА_5 , який переходив проріджу частину по нерегульованому пішохідному переходу з права на ліво по ходу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_4 .

Даними висновку судової автотехнічної експертизи № 7/1370/1371СЕ?19 від 21.12.2019, відповідно до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ?2108» р. н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.4, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідності вимогам п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною дорожньо?транспортною пригодою.

Таким чином суд вважає доведеним, що вже після повної зупинки автомобілів у двох смугах руху зі сторони майдан Захисників України в сторону вул. Б. Хмельницького міста Харкова в районі будинку проспект Московський 86А ОСОБА_5 разом с сином ОСОБА_8 вийшли на проїжджу частину на дорожню розмітку «зебра» - пішохідний перехід та розпочали рух з права на ліво по ходу руху автомобілів, які зупинилися перед пішохідним переходом, щоб їх пропустити і наїзд відбувся вже після того, як ОСОБА_5 пройшов дві смуги руху, коли його пропустили автомобілі та вийшов на трамвайні колії. Тому суд вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що автомобілі зупинилися, тому що був затор, а не для того, щоб пропустити пішоходів спростовується наведеними доказами.

Таким чином, суд вважає доведеним, що наїзд на потерпілого ОСОБА_5 відбувся в результаті невиконання ОСОБА_9 п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України.

Даними висновку судово?медичного експерта № 12?14/812?А/19 від 13.12.2019, підтверджується, що у ОСОБА_5 мав місце закритий перелом верхньої третини обох кісток лівої гомілки із зміщенням, який спричинив за собою тривалий розлад здоров`я понад 3?х тижнів (21 дня), і за цією ознакою належить до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Вищевказане ушкодження утворилося від ударної травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні особливості травматичної поверхні якого в ушкодженнях не відобразилися, не виключено, що в умовах дорожньо?транспортної події. Враховуючи локалізацію та характер травм лівої нижньої кінцівки, можна припустити, що у момент первинного контакту із транспортним засобом ОСОБА_5 знаходився у вертикальному положенні і був звернений до транспортного засобу лівою переднє?боковою поверхнею тіла.

Відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду від 12.11.2019 у ОСОБА_4 ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння виявлено не було.

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що вину обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведено під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Судом вивчено дані, що характеризують особу обвинуваченого, відповідно до яких він раніше не судимий, офіційно не працює, розлучений, на даний час у зареєстрованому шлюбі не перебуває, має на утриманні 2 малолітніх дітей – доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Суд вважає, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 , як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду не свідчила про наявність щирого каяття.

Виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 не вжив реальних заходів для відшкодування майонової шкоди, у судовому засіданні намагався виправдати допущене порушення ним Правил дорожнього руху України погодними умовами та заторами на дорозі, в його поясненнях відсутня негативна оцінка вчиненого ним злочину і те, що він готовий понести заслужене покарання, що об`єктивно не підтверджує його щире каяття, на яке посилався захисник

Таким чином, обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання як на досудовому розслідуванні так і судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, що він раніше не судимий, має на утриманні малолітніх дітей, що обвинувачений фактично визнав свою вину.

Зважаючи на вищевикладене, з метою виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень суд вважає необхідним і достатнім призначити йому основне покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті.

Враховуючи відсутність пом`якшуючих обставин, характер допущених ОСОБА_4 порушень Правил дорожнього руху України та місце вчинення кримінального правопорушення – на пішохідному переході, ту обставину, що обвинувачений у добровільному порядку не вжив достатніх заходів щодо відшкодування шкоди потерпілому, суд вважає правильним призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Зважаючи, що обвинувачений визнав свою вину, враховуючи, що обвинувачений має на утриманні двох малолітніх дітей, що дане кримінальне правопорушення вчинене ним з необережності, суд вважає, що не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою. Тому суд прийшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання з визначенням іспитового строку.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Судові витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.

Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов на загальну суму з урахуванням уточнень 196 511,20 грн, в тому числі 54 781,20 грн майнової шкоди; 41 730,00 грн компенсації за тимчасову втрату працездатності та 100 000,00 грн моральної шкоди.

Суд зауважує, що цивільний позов розглядається з урахуванням вимог ЦПК Україні, принципів змагальності сторін і самостійності у подання ними доказів.

Розмір майнової шкоди у сумі 54 781,20 грн підтверджується квитанціями про придбання ліків, лікарських засобів та засобів обслуговування, датованими 12.11.2019?22.11.2019, 10.02.2020?24.02.2020, квитанціями від 16.12.2019 та від 29.01.2020 про здійснення комп`ютерної томографії; товарним чеком на придбання милиць від 21.11.2019; квитанціями від 15.11.2019 на придбання набору для остеосинтезу гомілки та від 11.02.2020 на придбання набору імплантів.

Всі вищевказані витрати на лікування потерпілого на загальну суму є майновою шкодою, завданою в результаті ДТП та підлягають стягненню з обвинуваченого.

З тим, суд зауважує, що заявлені потерпілим до відшкодування та підтверджені квитанціями витрати на придбання туалетного паперу на суму 63,30 грн, та вологих серветок «Ромашка» на суму 15,00 грн, туалетного паперу та пастилок на суму 47,80 грн, а також про внесення благодійного внеску на суму 210,00 грн не є витратами потерпілого на лікування та не є майновою шкодою, заподіяною в результаті ДТП, тому у стягненні витрат в цій частині на загальну суму 336,10 грн слід відмовити.

Таким чином, в рахунок відшкодування майнової шкоди на лікування потерпілого підлягають стягненню 54 445,10 грн.

На підтвердження розміру доходу, втраченого потерпілим у зв`язку з ушкодженням здоров`я потерпілим надано до суду копію виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_5 від 11.03.2020, з якої вбачається, що з 12.11.2019 ОСОБА_5 проходив стаціонарне лікування, 18.11.2019 йому була проведена відкрита репозиція кістки, 11.02.2020 декортикація кістки та встановлено пластину. Після виписки 11.03.2020 ОСОБА_5 рекомендована хода на милицях протягом 6 місяців та повторний огляд 11.09.2020. Таким чином, заподіяні в результаті ДТП ушкодження здоров`я призвели до втрати та зменшення у період з 12.11.2019 по 11.09.2020 працездатності потерпілого ОСОБА_5 .

Доказів того, що ОСОБА_5 на момент ДТП працював за трудовим договором або мав інші офіційні джерела доходу матеріали справи не містять, тому за правилами ч. 2 ст. 1195 ЦК України, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у вищевказаний період (4 173,00 грн у 2019 році та 4 723,00 грн у 2020 році) на користь ОСОБА_5 підлягають стягненню 41 730,00 грн відшкодування втрати та зменшення працездатності потерпілого в результаті ушкодження здоров`я, в межах заявлених позовних вимог, що не перевищує розміру відшкодування згідно ч. 2 ст. 1195 ЦК України.

В частині стягнення моральної шкоди, суд враховує тривалість розладу здоров`я потерпілого від отриманих в ході ДТП травм, що він перелому верхньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням потерпілий безсумнівно зазнав значного фізичного болю та душевних страждань, пов`язаних в тому числі із втратою ним можливості вільно пересувалися в результаті протиправної поведінки щодо нього зі сторони обвинуваченого. Тому, враховуючи істотність вимушених змін у його повсякденному житті потерпілого, вимоги розумності і справедливості, а також майновий стан обвинуваченого, який на даний час тимчасово не працює та не має стабільних джерел доходу, має на утриманні двох малолітніх дітей, суд вважає справедливим та достатнім розмір моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн, яка підлягає стягненню з обвинуваченого.

Речові докази до матеріалів кримінального провадження не долучалися.

Керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376, 392?395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування майнової шкоди 54 445,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) відшкодування втрати та зменшення працездатності у розмірі 41 730,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в прибуток держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 7/1370/1371СЕ?19 від 21.12.2019 у сумі 1 884,12 грн.

На вирок може бути подано апеляцію до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору, учасникам судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, надіслати не пізніше наступного дня після проголошення вироку.

Суддя І. М. Шелест