Ухвала суду № 102609507, 20.01.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25025/20

Провадження № 1-кп/752/833/22

УХВАЛА

20 січня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Голосіївського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Дідика М.В.,

суддів Бойка О.В., Бушеленко О.В.,

секретаря Змаєвої К.В.,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінального провадження № 12020100010003182, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевськ, Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинувачених за ч. 3 ст. 289; ч. 4 ст. 187; п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України,

з участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора Куцолабського Б.О.;

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

захисників Бойка О.А., Приліпка О.Д.;

В С Т А Н О В И Л А :

Під час судового розгляду, прокурор до завершення строку дії попередньої ухвали суду, звернулася з клопотанням про необхідність продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у виді тримання під вартою. Зазначила, що на даний час продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за один з яких, у разі доведеності винності, передбачено можливість застосування покарання у виді довічного позбавлення волі, можуть переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. Крім того, тримання під вартою не є надмірним, враховуючи тяжкість злочину в якому обвинувачуються особи.

Враховуючи тяжкість злочинів та характер вчинених кримінальних правопорушень, як відмічає прокурор в клопотаннях, зокрема пов`язаних із умисним убивством, розбоєм та заволодінням транспортним засобом небезпечним для життя потерпілого способом, з метою забезпечення виконання покладених на нього обов`язків, враховуючи, що вчинені останнім кримінальні правопорушення створили в очах громадян та військового колективу негативне враження, безладдя та безкарності у системі функціонування ЗСУ, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію в державі, необхідно взяти до уваги положення ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно якого суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Прокурор відмічає, що загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Враховуючи наведені обставини, обґрунтованість підозри, характер і тяжкість вчиненого обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочинів, для запобігання ризикам втечі обвинувачених та можливому вчиненню ними нових злочинів, вважає за необхідне і доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник Бойко О.А. в категоричній формі заперечував щодо задоволення клопотання, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, переховуватися не буде, дав свідчення, які підтверджують про відсутність у нього будь яких умисних дій на вчинення злочинів в яких обвинувачують його. Ризики про які зазначає прокурор, бездоказові, надумані, повторяються кожних два місяці.

Захисник Приліпко О.Д. також просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 на інший, не пов`язаний з триманням під вартою. Зазначив, що ризики про які відмічає прокурор нічим не підтверджені, по суті надумані

Обвинувачені підтримали захисників.

Вислухавши сторони, керуючись вимогами ст. 331 КПК України, суд прийшов до висновку, що на даний час підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим немає, а інші запобіжні заходи визначені процесуальним законодавством, та покладенні в зв`язку з цим обов`язки, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку осіб.

Враховуючи обставини вчинення злочинів, про які відображено в обвинувальному актів та повідомив прокурор, особи обвинувачених, суд вважає, що на даний час продовжують існувати реальні ризики визначені ст. 177 КПК України. Враховуючи тяжкість обвинувачення висунутого обвинуваченим, колегія суддів не виключає, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, оскільки з врахуванням практики ЄСПЛ («Бекчиев проти Молдови») ризик втечі оцінюється у світлі факторів, пов`язаних з характером осіб, їх моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.

Підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим, суд не знаходить, оскільки, як вважає суд, застосування більш м`яких запобіжних заходів, на даному етапі судового розгляду, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відображені в обвинувальному акті обставини вчинення злочинів, його мотив та спосіб, є свідченням того, що обставини, які слугували підставою для обрання та попереднього продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали і рівень суспільної небезпеки обвинувачених є настільки високим, що на даний час унеможливлює застосування до них більш м`якого запобіжного заходу ніж існуючий, а тому суд прийшов до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд, зважаючи на посилання захисту, враховує факт дачі свідчень обвинуваченим ОСОБА_4 , щодо обставин вчинення злочинів та його персональної ролі і ступеню участі у їх у вчиненні, однак, його показання підлягають ретельному аналізу в сукупності з іншими доказами, для перевірки їх правдивості, що можливо зробити лише за результатами судового розгляду при оцінці усіх доказів в сукупності.

Підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим, зокрема на домашній арешт, на чому клопоче сторона захисту, на даний час, тобто на даному етапі судового розгляду,суд не знаходить.

Термін перебування обвинувачених під варто, на даний час, враховуючи обставини та підстави відкладення судових засідань, поведінку сторін та об`єм і тяжкість обвинувачення, як вважає колегія суддів, не виходить за межі розумних строків.

Керуючись ст. 331 КПК України, колегія постановила,

П О С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити до 21.03.2022 року, включно.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити до 21.03.2022 року, включно.

В задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити в СІЗО.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.

Судді

М.В. Дідик О.В. Бушеленко О.В.Бойко