Рішення № 102607372, 19.01.2022, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 433/1064/21

Номер провадження 2/629/145/22

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2022 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судового засідання Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 29.03.2010 року та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000 грн. В порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7760,69 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7134,82 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 625,87 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем померлої є ОСОБА_1 . На підставі викладеного, представник позивача просить стягнути з спадкоємця ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 7760,69 грн. та судові витрати у розмірі 2270 гривень.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.11.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано в установлений судом строк подати письмовий відзив на позовну заяву.

24.11.2021 року представником відповідача - адвокатом Литвиновою Г.В. надано відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначила, що позивачем не доведено факту відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняття будь-якої спадщини її донькою ОСОБА_1 . Так, 03.07.2020 року до спадкоємця за законом ОСОБА_1 позивачем було направлено лист-претензію, згідно з яким банк пред`явив свої вимоги до неї. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» скористалось своїм правом заявити про вимогу до спадкоємця, однак, доказів про те, що спадкодавець на час смерті мала будь-яке майно, що підлягало спадкуванню, позивачем не надано. Зазначила, що спадкоємиця померлої ОСОБА_2 із заявою про прийняття чи відмови від спадщини до нотаріальної контори не зверталася, і спадкова справа не заводилась, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк».

08.12.2021 року представник позивача Меркулова В.В. надала до суду відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Вказала, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємицею померлої ОСОБА_2 , так як постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19.01.2021 року до спадкоємців позичальника ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. При цьому представник позивача посилалася на норми закону, зокрема, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Проте, на даний час відповідачем належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконано.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяву про відкладення справи чи розгляд справи за присутності представника позивача суду не надано.

Відповідач та її представник - адвокат Литвинова Г.В. в судове засідання не з`явилися, але представник відповідача надав до суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності та відсутності її довірителя. Проти задоволення позовних вимог заперечують.

За змістом ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасника справі у судове засідання.

Зокрема, згідно з частиною 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Відповідно до частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Крім того, заяви про відкладення розгляду справи представником позивача, який був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, суду не надано.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.03.2010 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав останній кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами Банку» становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області 25 травня 2015 року.

Станом на дату смерті позичальника перед Банком за кредитним договором №б/н від 29.03.2010 року заборгованість становить 7760,69 грн., яка складається з наступного: 7134,82 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 625,87 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

З вимогою про повернення кредитної заборгованості банк за життя ОСОБА_2 до останньої не звертався.

06.04.2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК»була направлена претензія кредитора до Троїцької державної нотаріальної контори Луганської області, на яку 04.05.2020 року отримана відповідь, за змістом якої, Троїцька державна нотаріальна контора повідомила, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у Троїцькій державній нотаріальній конторі не заводилась, строки подачі заяви для прийняття спадщини минули.

За твердженням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де адресою їхньої реєстрації зазначено: Луганська область, Троїцький район, с. Привілля.

03.07.2020 року позивачем до спадкоємців померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 було направлено лист-претензію про погашення кредитної заборгованості, яку залишено без виконання.

Відповідач ОСОБА_1 12 травня 2020 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 в зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Верхньоторецької селищної ради Ясинуватського району Донецької області.

Позивач, посилаючись на ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань по задоволенню вимог кредитора, звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України щодо договірних правовідносин та спадкування, а правовідносини, що виникли між банком і боржником, який помер, після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцем боржника, що вирішуються в порядку положень ст. 1282 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту ст. ст. 526, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст. 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 та 1282 ЦК України.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, визначеному ст. 1282 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Як визначено ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Згідно з принципом диспозитивності, визначеним у ст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Приймаючи до уваги положення наведених норм, суд зазначає, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 померла, то відповідати перед позивачем на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця мають спадкоємці у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Як вбачається з листа Троїцької державної нотаріальної контори Луганської області за вих.№10/01-09 від 10.01.2022 року та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №68034678 від 10.01.2022 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

Представник позивача у пред`явленій позовній заяві як на підставу для задоволення позову посилається на те, що спадкоємцем у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, яка постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 . На підтвердження даної обставини представник посилається на копії паспортів позичальника та відповідача, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання, а саме Луганська область, Троїцький район, с. Привілля.

З такими доводами представника позивача суд не може погодитись, оскільки сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме вона є єдиним спадкоємцем та прийняла після померлої спадщину.

Таким чином, представником позивача не доведено факту, що саме відповідач є спадкоємцем після смерті позичальника ОСОБА_2 та не надано доказів фактичного прийняття відповідачем спадщини після смерті позичальника.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Як було зазначено вище, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Представник позивача, обґрунтовуючи позовні вимоги покладенням на спадкоємця обов`язку сплатити заборгованість, не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця будь-якого спадкового майна, яке б входило до складу спадкової маси після померлого на час відкриття спадщини, його переліку та вартості, що унеможливлює стягнення, оскільки, як уже зазначалось, спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Ураховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що правові підстави для стягнення із відповідача, як спадкоємця померлої ОСОБА_2 , на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на викладене та, беручи до уваги, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача та відповідачем не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 608, 1216, 1218, 1231, 1281, 1282 ЦК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Розсипне, Троїцького району, Луганської області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача - адвокат Литвинова Ганна Віталіївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1974 від 24.02.2016 року, місцезнаходження за адресою: вул. Свято-Миколаївська, 11, офіс 4.

Суддя Наталя ЖМУД