Рішення № 102606908, 17.01.2022, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"17" січня 2022 р.

Справа №642/7749/21

Провадження № 2/642/291/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого- судді - Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря- Мананкової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лисаченко Євгена Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті», 3-і особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, і стягнення безпідставно стягнутих коштів, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Лисаченка Є.М. звернувся до суду з позовом до відповідача, просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №2965 від 20.07.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Сазоновою О.М. , про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованості в розмірі 13767, 13 грн. , також просить стягнути з ТОВ «ФК «Сонаті» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти в сумі 8821, 87 грн. , та витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 17 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження. Цією ж ухвалою за клопотанням представника позивача витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року заяву представника позивачки про забезпечення позову задоволено, зупинене стягнення у виконавчому провадженні №66514678 на підставі вказаного виконавчого напису.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що правові підстави для вчинення вказаного виконавчого напису відсутні, у приватного нотаріуса не було передбачених законодавством документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а розрахунок заборгованості таким доказом не являється. Безспірність заборгованості боржника спростовує факт перебування на розгляді суду спору щодо розміру цієї заборгованості. Нотаріус не повідомляв позивача про звернення з заявою про вчинення виконавчого напису. В ході виконання виконавчого напису приватним виконавцем Амельченком В.П. було стягнуто з позивача грошові кошти в сумі 8 821 грн. 87 коп., тому відповідно до ст. 1212 ЦК України вказані кошти слід стягнути з відповідача на користь позивача, як безпідставно набуті, оскільки виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

13 грудня 2021 року представник позивачам Лисаченко Є.М. подав заяву про стягнення з у відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у даній справі в розмірі 8 000 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача Лисаченко Є. М. подав заяву з проханням розглядати справу у їхньої відсутності.

Представник відповідача та 3-і особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Відзив на позов відповідач не надав. Пояснень по суті спору 3-ї особи не надали. Приватний нотріус на ухвалу суду надала витребувані документи, та просила справу розглядати без її участі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та правовідносини сторін, суд відповідно до ст. 223 ЦПК України вважає можливим вирішити справу на підставі наявних матеріалів, у відсутності нез`явившихся учасників справи.

Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та правовідносини сторін.

З матеріалів справи вбачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Сазонова О.М. за заявою представника ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» вчинила виконавчий напис №2965 від 20.07.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованості в розмірі 13767, 13 грн. за Кредитним договором - Договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/1156/82/0167775 від 09.03.2017, укладеним з АТ "Райффайзен Банк Аваль, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК; «Кл. Ен. Груп» на підставі Договору відступлення прав вимоги № 114/2-М-F від 09.04. 2020, відступлені до ТОВ «ФК «Сонаті» на підставі договору відступлення права вимоги № 07-12/20/S від 07.12.2020 на користь ТОВ «ФК «Сонаті».

В обґрунтування вчинення вказаного виконавчого напису приватний нотаріус послалась на ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підстави виконавчих написів нотаріусів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

На виконання вказаного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. постановою від 16.08.2021 відкрив виконавче провадження № 66514678, 16.08.2021 виніс постанову про арешт коштів боржника, та 31.08.2021 виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 за місцем роботи -ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».

З виписки по арештованому карткового рахунку позивача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 АТ «Райффайзен Банк Аваль» вбачається, що 20.10.2021 всі наявні на рахунку грошові кошти в сумі 8 821 грн. 87 коп. списано з рахунку.

Суд, оцінивши надані докази у їх сукупності, приходить до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора -заставодержателя вважається безспірною.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до п. 3.1, 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальній дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в раї порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Суду не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження безспірності заборгованості позивачки перед відповідачем, наявності нотаріально посвідченого кредитного договору, як і не надано доказів на підтвердження виникнення у відповідача права вимоги до позивача.

Крім того, суду не надано доказів направлення боржнику вимоги про погашення заборгованості із відміткою поштового відділення про вручення чи неможливість вручення боржнику такої вимоги.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Відтак вказана норма «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та на яку посилається у нотаріальному напис приватний нотаріус, застосуванню не підлягає, оскільки була визнана незаконною та нечинною.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Згідно з правовим висновком, викладеним в Постанові Велика Палата Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що сума боргу, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, яка розрахована відповідачем на дату звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, не може бути визнана безспірною, виконавчий напис вчинено за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині повернення стягнутих в примусовому порядку на підставі виконавчого напису коштів суд виходить з такого.

Відповідно дог ст. 1212 ЦК України о соба, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Виходячи з наведених положень, враховуючи, що в рамках виконавчого провадження № 66514678 з примусового виконання вказаного виконавчого напису №2965 від 20.07.2021 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» було стягнуто кошти в розмірі 8 821 грн. 87 коп., а виконавчий напис визнається судом таким, що не підлягає виконанню, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , оскільки підстава, на якій відповідачем набуто право на вказані грошові кошти, відпала.

Відповідно до ч.3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності підстав для вчинення виконавчого напису та стягнення заборгованості, надані позивачкою докази не спростовані.

Таким чином, наявні правові підстави для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги про відшкодування судових витрат суд виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2021 ОСОБА_1 уклав з адвокатом Лисаченком Євгенієм Михайловичем договір про надання правової допомоги у даній цивільній справі.

У позовній заяві представник позивача Лисаченко Є. М. зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить суму судового збору, а саме 908 грн.

Пунктами 3.1, 4.2 Договору визначено, що розмір винагороди Адвоката, умови та порядок розрахунків визначається у Додатку №1 до цього договору.

Згідно з Додатковою угодою №'1 від 11 грудня 2021 року до цього договору за правову допомогу за представництво інтересів Клієнта адвокатом в суді першої інстанції по справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 8 000 грн. Оплата провадиться після отримання Клієнтом рішення суду протягом 3-х днів з дня отримання рішення суду.

11 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 та адвокат Лисаченко Є.М. склали акт надання правової допомоги на суму 8000 грн., а саме підготовку всіх необхідних документів по справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, і стягнення безпідставно стягнутих коштів, здійснення представництва в суді першої інстанції за вказаним договором.

Адвокат Лисаченко Є.М. виписав рахунок №1 від 11.12.2021 ОСОБА_1 на оплату правової допомоги у розмірі 8 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України п ри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України р азом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України в итрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги всупереч зазначеним положенням позивач суду не надав.

Враховуючи, що позивач не подав попереднього розрахунку суми витрат на правову допомогу, не зазначив про наявність таких витрат у позовній заяві, відповідно до наведених положень ч.2 ст. 134 ЦПК України суд вважає необхідним відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу, та відповідно до положень ст. ст. 134, 141 ЦПК України присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 908,00 грн. за подачу позовної заяви та в розмірі 454,00 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, а всього у сумі 1 362,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-4, 89, 133, 137, 141, 259, 265, 263-265, 272, 274-279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення грошових коштів, стягнутих за виконавчим написом, задовольнити у повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2965 від 20.07.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю , «Фінансова компанія «Сонаті» (код ЄДРПОУ 43518172, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 8, кв. 127) заборгованості в розмірі 13 767, 13 грн. (тринадцять тисяч сімсот шістдесят сім гривень 13 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (код ЄДРПОУ 43518172, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 8, кв. 127), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти, стягнуті на підставі виконавчого напису, у розмірі 8 821 грн, 87 коп. (вісім тисяч вісімсот двадцять одну гривню 87 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (код ЄДРПОУ 43518172, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 8, кв. 127) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 362 грн. 00 коп. (одну тисячу триста шістдесят дві грн. 00 копійок).

У задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 17 січня 2022 року.

Суддя - Л.Л. Шрамко