Рішення № 102605519, 20.01.2022, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/3892/21

Провадження № 2/628/152/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Куп`янський міськрайоний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Клімової С.В.

за участю секретаря - Сухоносової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Куп`янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Альфа-Банк», Треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства « Альфа-Банк», Треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 вересня 2021 року через Єдиний державний портал послуг ДІЯ позивачу ОСОБА_1 стало відомо про відкриття 17 серпня 2021 року виконавчого провадження № 66548771 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. про примусове виконання виконавчого напису № 12926 від 22 червня 2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуБригіда В.О. про стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача АТ «Альфа-Банк». Також позивачу стало відомо про відкриття 17 серпня 2021 року виконавчого провадження № 66548857 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. про примусове виконання виконавчого напису № 12927 від 22 червня 2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача АТ «Альфа-Банк».

Позивач вказує, що оспорюванні виконавчі написи є такими, що не підлягають виконанню, оскільки були видані з порушенням вимог ЗУ « Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріусом не перевірено подані документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі та Порядку.

26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017

року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.

На сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Позивач вказує, що не отримувала від відповідача жодного листа чи повідомлення про усунення порушень, пов`язаних із виконанням кредитних зобов`язань. Також приватний нотаріус не повідомляв позивача, як боржника, про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис оскільки ним не була перевірена безспірність вимог кредитора, тому вважає, що виконавчі написи було вчинено з порушеннями, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.

02.11.2021 року на адресу суду надійшов письмовий відзив від представника відповідача по справі АТ « Альфа-Банк», в якому зазначено, що відповідач заперечує проти доводів позовної заяви та проти обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, даний позов вважає безпідставним та незаконними, поданим виключно з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань. Дана позовна заява не підлягає задоволенню з тих підстав, що позивачем не заперечується, що між сторонами укладено два кредитних договори. Взяті за кредитними договорами зобов`язання Банк виконав належним чином та у повному обсязі, кредитні кошти були отримані позивачем у повному обсязі. Позивачем умови кредитних договорів виконувалися неналежним чином, порушувалися строки повернення кредитів та сплати процентів. Неналежне виконання позивачем взятих за кредитним договором зобов`язань призвело до виникнення простроченої заборгованості.

Згідно останніх правових висновків Верховного суду голослівних посилань позивача на незгоду із заборгованістю не достатньо для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Так, у Постанові від 04 листопада 2020 року по справі № 761/17040/18 Верховний суд висловив такий правовий висновок: «Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказамитого, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчого напису (постанова Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557ЦС19))». Позовна заява взагалі не містить посилань на відсутність у позивача заборгованості або на неповноту чи неправильність здійснених кредитором розрахунків заборгованості. При поданні даної позовної заяви позивач не наводить жодних розрахунків, не доводить відсутності заборгованості чи наявності боргу у меншому розмірі, ніж визначений кредитором на час звернення до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Подання будь-яких інших документів для вчинення написів даної категорії не передбачено. Всі необхідні документи були передані стягувачем нотаріусу разом із заявою про вчинення виконавчого напису. Посилання ж позивача на нібито на відсутність вимоги в нотаріальній справі, є лише його припущенням, що не підтверджене жодними доказами. Щодо безспірності заборгованості, відповідач зазначає, що за п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172, для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.Тобто мова йде саме про документи, розрахунки, які встановлюють наявність прострочення виконання зобов`язання, визначають обставини несплати чергових платежів.

Таким чином, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Звертаю увагу суду, що мова йде саме про безспірність заборгованості, тобто самого факту наявності заборгованості або її розмірів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами) новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у виданні в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Відповідач зазначає, що вищевказане судове рішення жодним чином не обмежує нотаріуса у праві вчиненні виконавчого напису у випадку наявності достатніх документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Більше того Київський апеляційний адміністративний суд, виносячи постанову від 22.02.2017 року, яка набрала законної сили, керувався недопущенням звуженого тлумачення переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису. Це свідчить про те, що судовий розсуд був направлений на забезпечення стягувача реальною можливістю звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а не на обмеження стягувача у такому праві. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мас бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувана та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувана. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Згідно до заяви про вчинення виконавчого напису та додатків до неї, що міститься в матеріалах приватного нотаріуса - Банком були виконані зазначені умови, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, не є безспірним. Також позивачем не спростовано суму боргу за виконавчими написами.

Позивачем жодним чином не доведено, що в нього наявний інший розмір заборгованості перед кредитором, адже - не надано доказів того, що на час вчинення виконавчих написів, сума заборгованості була іншою ніжта, яка вказана нотаріусом, жодних доказів відсутності заборгованості або існування заборгованості в іншому розмірі ніжзазначено у виконавчому написі позивачем не надано,та позивачем взагалі не доведено, чим саме порушуються його права вчиненням виконавчого напису для погашення заборгованості за кредитними договорами при існуючій та не спростованій сумі боргу.

Таким чином, подання позивачем позовної заяви, за наявності заборгованості перед відповідачем, розмір якої ним не спростовано, є спробою ухилення боржника від виконання взятих на себе зобов`язань.

25.11.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_1 , в якій остання зазначила, що 26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною.Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.

На сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19)Г Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.Постановою Великої Палати Верховного суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 визначено, що кредитний договір, який не було нотаріально посвідчено, не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у розумінні положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", адже на момент звернення банку до приватного нотаріуса діяв Перелік документів у редакції постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, в якому вже не існувало чинних положень, які б передбачали можливість вчинення таких дій на укладеному в простій письмові формі договорі.

З урахуванням приписів ст. ст.15, 16, 18 ЦК, ст.ст.50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить протилежного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис; як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, враховуючи актуальну судову практику щодо визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, можна зробити висновок, що при вчиненні виконавчих написів № 12926 від 22.06.2021 року та № 12927 від 22.06.2021 року, приватний нотаріус Бригіда В.О. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була не чинною згідно з постановою суду. Зазначене є підставою для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів. Як наголосила у своєму рішенні ВП ВС - порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 05 жовтня 2021 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до судового засідання за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 05 жовтня 2021 року клопотання позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано додаткові докази по даній цивільній справі.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 05 жовтня 2021 року клопотання позивача про забезпечення позову було задоволено.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2021 року клопотання позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано додаткові докази по даній цивільній справі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує та просить суд його задовольнити.

Відповідач, АТ « Альфа-Банк» в судове засідання не з`явився, надали до суду відзив на позовну заяву згідно якого позов не визнають та просять відмовити в його задоволенні. 21.12.2021 року на адресу суду надано заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда В.О. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове відправлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою « про отримання судової повістки».

У відповідності до п.1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

З`ясувавши думку позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши письмові докази по справі суд приходить до наступного.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, судом встановлені наступні фактичні обставини.

17.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66548771 з виконання виконавчого напису № 12926 від 22.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ « Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 45 549,22 грн та направлено постанову сторонам виконавчого провадження ( а. с. 9-10).

17.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66548857 з виконання виконавчого напису № 12927 від 22.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ « Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 97 072,50 грн та направлено постанову сторонам виконавчого провадження ( а. с. 11-12).

Виконавчим написом вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда Володимиром Олександровичем за № 12926 від 22.06.2021 року, звернуто стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 630905502 від 20.04.2018 року укладеним з АТ « Альфа-Банк». Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 18.12.2020 року по 01.04.2021 року. Сума заборгованості становить 44 899,22 гривень, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 18 274, 00 гривень, прострочена заборгованість за комісією та процентами - 0,00 гривень, строкова заборгованість за сумою кредиту - 26 547,46 гривень, строкова заборгованість за комісією та процентами - 77,76 гривень. Плата за вчинення виконавчого напису - 650 гривень, загальна сума, що підлягає стягненню становить 45 549,22 гривень ( а. с. 39, 82).

З анкети - заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ « Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ « Альфа-банк» від 19.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ « Альфа-Банк» з метою отримання кредиту ( а. с. 41,84).

Офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630905502 від 20.04.2018 року, вбачається, що сторони уклали даний кредитний договір, відповідно до якого ПАТ « Альфа-Банк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, ліміт кредитної лінії 200 000 грн. ( а. с. 40, 83.)

Заявою на вчинення виконавчого напису за вихідним номером 220/2 від 18.06.2021 року, підтверджується, що представник АТ « Альфа-Банк» звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіди В.О. з заявою про вчинення виконавчого напису, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № № 630905502 від 20.04.2018 року, укладеним з АТ « Альфа-Банк». Строк платежу по Кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 18.12.2020 року по 01.04.2021 року. Сума заборгованості становить 44 899,22 гривень, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 18 274,00 гривень, прострочена заборгованість за комісією та процентами - 0,00 гривень, строкова заборгованість за сумою кредиту - 26 547,46 гривень, строкова заборгованість за комісією та процентами - 77,76 гривень. Станом на 01.04.2021 року заборгованість перед АТ « Альфа-Банк» за кредитним договором становить 44 899,22 грн та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису ( а.с. 42, 85).

Випискою з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором 500836183 від 23.07.2020 року вбачається, що заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 01.04.2021 року становить 96 422,50 грн.

Відповідно до направленої письмової вимоги ( повідомлення) ОСОБА_1 було надано строк для погашення заборгованості до 01.05.2021 року. Станом на 18.06.2021 року заборгованість не погашена ( а. с. 43, 86).

З анкети - заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ « Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ « Альфа-банк» від 15.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ « Альфа-Банк» з метою отримання кредиту ( а. с. 60-61).

Офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631223536 від 19.08.2019 року, вбачається, що сторони уклали даний кредитний договір, відповідно до якого ПАТ « Альфа-Банк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, ліміт кредитної лінії 200 000 грн. ( а. с. 59.)

З анкети - заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ « Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ « Альфа-банк» від 23.07.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ « Альфа-Банк» з метою отримання кредиту ( а. с. 63-64).

Офертою на укладення угоди про надання кредиту № 500836183 від 23.07.2020 року, вбачається, що сторони уклали даний кредитний договір, відповідно до якого ПАТ « Альфа-Банк» надав ОСОБА_1 кредит готівкою у сумі 94 104,59 грн., процентна ставка, річних 32,00%, тип ставки фіксована, строк кредиту 24 місяці ( а. с. 62).

23.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ « Альфа-Банк» з клопотанням про укладення з нею договору реструктуризації заборгованості в сумі 94 104,59 грн строком на 24 місяці ( а. с. 65).

Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту № 500836183 від 23.07.2020 року було визначено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг ( а. с. 66).

Виконавчим написом вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда Володимиром Олександровичем за № 12927 від 22.06.2021 року, звернуто стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 500836183 від 23.07.2020 року укладеним з АТ « Альфа-Банк». Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 23.12.2020 року по 01.04.2021 року. Сума заборгованості становить 96 422,50 гривень, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 18 943,90 гривень, прострочена заборгованість за комісією та процентами - 7 870,97 гривень, строкова заборгованість за сумою кредиту - 69 063,07 гривень, строкова заборгованість за комісією та процентами - 544,56 гривень. Плата за вчинення виконавчого напису - 650 гривень, загальна сума, що підлягає стягненню становить 97 072,50 гривень ( а. с. 107).

З анкети - заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ « Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ « Альфа-банк» від 23.07.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ « Альфа-Банк» з метою отримання кредиту ( а. с. 109).

Офертою на укладення угоди про надання кредиту № 500836183 від 23.07.2020 року, вбачається, що сторони уклали даний кредитний договір, відповідно до якого ПАТ « Альфа-Банк» надав ОСОБА_1 кредит готівкою у сумі 94 104,59 грн., процентна ставка, річних 32,00%, тип ставки фіксована, строк кредиту 24 місяці (а. с. 108).

Заявою на вчинення виконавчого напису за вихідним номером 221/2 від 18.06.2021 року, підтверджується, що представник АТ « Альфа-Банк» звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіди В.О. з заявою про вчинення виконавчого напису, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 500836183 від 23.07.2020 року, укладеним з АТ « Альфа-Банк». Строк платежу по Кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 23.12.2020 року по 01.04.2021 року. Сума заборгованості становить 96 422,50 гривень, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 18 943,90 гривень, прострочена заборгованість за комісією та процентами - 7 870,97 гривень, строкова заборгованість за сумою кредиту - 69 063,07 гривень, строкова заборгованість за комісією та процентами - 544,56 гривень. Станом на 01.04.2021 року заборгованість перед АТ « Альфа-Банк» за кредитним договором становить 96 422,50 грн та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису ( а. с. 110).

Випискою з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором 630905502 від 20.04.2018 року вбачається, що заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 01.04.2021 року становить 44 899,22 грн. ( а. с.111).

Закон який регулює спірні цивільно-правові правовідносини є Цивільний Кодекс України.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 18 Цивільного кодексу України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

У частинах першій, другій статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19).

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі».

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з пунктом 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, віднесено до таких документів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як встановлено судом, оскаржені виконавчі написи вчинені нотаріусом 22.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

З копій кредитних договорів, що містяться у матеріалах справи та які були надані нотаріусу для вчинення виконавчих написів, вбачається, що договори не були посвідчені нотаріально, що є підставою для визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20 (провадження № 61-5910св21).

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчих написів боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчих написах, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт направлення та отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості. Крім цього, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, зазначені у написі, є безспірними. Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у нотаріальному посвідченні кредитних договорів, безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Крім того в порушення зазначених процесуальних норм права, відповідачем не спростовано доводи позивача, що зазначена заборгованість не є безспірною, а також не надано інших доказів щодо правомірності своїх дій, у зв`язку з чим суд критично відноситься до доводів представника відповідача викладених у відзиві, оскільки вони не ґрунтуються на законі та належним чином не підтверджуються. З урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат між сторонами. Так за загальним правилом, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11,57, 80, 81, 141, 258 259, 263 - 265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Альфа-Банк», Треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда Володимиром Олександровичем 22 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 12926, яким стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства « Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 45 549,22 гривень.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда Володимиром Олександровичем 22 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 12927, яким стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства « Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 97 072,50 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства « Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 2 270 грн 00 коп. ( дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок ).

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 05 жовтня 2021 року про забезпечення позову, а саме: зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича не вчиняти дій пов`язаних із проведенням виконавчих дій у ВП № 66548771 від 17.08.2021 року на виконання виконавчого напису № 12926 від 22.06.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ « Альфа-Банк» у розмірі 45 549, 22 грн та виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця у розмірі 4 554,92 грн. до набрання законної сили судового рішення. Зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича не вчиняти дій пов`язаних із проведенням виконавчих дій у ВП № 66548857 від 17.08.2021 року на виконання виконавчого напису № 12927 від 22.06.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ « Альфа-Банк» у розмірі 97 072,50 грн та виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця у розмірі 9 707,25 грн. до набрання законної сили судового рішення - продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя С.В. Клімова