Рішення № 102599452, 17.01.2022, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/5380/21

провадження №2/619/207/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі судді Калиновської Л.В., за участю секретаря судового засідання - Булах С.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, третя особа - Головне управління національної поліції України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, в якій просить стягнути з Держави Україна через Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області (Код ЄДРПОУ 37874947, Адреса: вулиця Бакуліна, 18, Харків, Харківська область, 61000) за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 5000 гривень 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказує, що 24.08.2021 інспектором Відділу поліції №3 (м. Дергачі) Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Кудіновим А.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4081206 від 24.08.2021, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. Не погоджуючись із правомірністю винесеної постанови серії ЕАО №4530188 позивач у встановленому законом порядку звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування вказаної постанови. Так, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 08.09.2021 у справі № 619/4345/21 позов ОСОБА_1 до інспектора Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліпії №3 ГУНП В Харківській області Кудінова Андрія Олексійовича. ГУНП в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено; постанову серії ЕАО №4681206 від 24.08.2021 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 510 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 121 КпАП України скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КпАП України. Внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що відбулося у результаті незаконних дій інспектора Відділу поліції №3 (м. Дергачі) харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області щодо винесення відносно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4530188 від 24.07.2021, яка була визнана протиправною та скасована рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 08.09.2021 у справі №619/4345/21, позивачу була заподіяна моральна шкода, для відшкодування якої позивач звернувся із даним позовом до суду.

Так, позивач вказує, що заподіяння моральної шкоди полягало у приниженні його честі та гідності як водія; у спричиненні моральних переживань зумовлених страхом бути повторно зупиненим працівниками поліції з тих самих підстав, а також необхідністю доводити спочатку працівнику поліції свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а потім у судових засіданнях доводити протиправність рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності; у порушенні нормального способу життя, оскільки позивач змушений був шукати адвоката для представництва власних інтересів у суді, а також підлаштовувати особистий час для зустрічей зі своїм захисником та для відвідування судових засідань у справі.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 09.11.2021 провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачам запропоновано надати відзив на позовну заяву.

В ході надання заяв представником ДПП Іващенко О.О. було подано заяву про заміну відповідача Департаменту патрульної поліції на ГУНП в Харківській області.

Ухвалою суду від 06.12.2021 в задоволенні клопотання представника Департаменту патрульної поліції Іващенко О.О. про заміну відповідача відмовлено; залучено до участі у справі, у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління національної поліції України в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, Харківська область, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б.5).

В подальшому, до канцелярії суду від третьої особи, юрисконсульта Головного управління національної поліції України в Харківській області Крюкова О.О. надішли пояснення, відповідно до яких зазначено, що негативні емоції не досягли рівня страждань, які б являлись результатом негативних наслідків немайнового характеру. Позивачем не надано доказів настання внаслідок протиправних дій відповідача щодо порушення строків розгляду його заяви, негативних наслідків немайнового характеру, які б свідчили про його душевні страждання та моральну шкоду. Просили суду не брати до уваги посилання позивача на те, що внаслідок дій поліцейських він змушений був захищати своє порушене право в судовому порядку, що свідчить про наявність моральної шкоди, оскільки звернення до суду за захистом своїх прав саме по собі не є негативними наслідками немайнового характеру, які підтверджують спричинення душевних страждань та моральної шкоди. Водночас, при розгляді спору в порядку цивільного судочинства застосовується принцип змагальності сторін. Так, у справі, що розглядається, позивачем не доведено, що вищезазначені дії поліцейських відділу поліції №3 Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області викликали у нього біль, муку або страждання у зв`язку з оскарженням винесеної постанови. В зв?язку з чим просили цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Так, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні доказів, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Предметом позову в даному випадку є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, тобто то, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту відшкодування моральної шкоди з-за неналежного виконання відповідачами своїх посадових обов`язків. Підставою позову є ті фактичні обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.

При розгляді справи саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Судом встановлено, що 24.08.2021 інспектором Відділу поліції №3 (м. Дергачі) Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Кудіновим А.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4081206 від 24.08.2021, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 08.09.2021 у справі № 619/4345/21 позов ОСОБА_1 до інспектора Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліпії №3 ГУНП В Харківській області Кудінова Андрія Олексійовича. ГУНП в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено; постанову серії ЕАО №4681206 від 24.08.2021 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 510 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 121 КпАП України скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КпАП України.

Позивач вказує, що внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що відбулося у результаті незаконних дій інспектора, позивачу була заподіяна моральна шкода, для відшкодування якої позивач звернувся із даним позовом до суду.

На підтвердження викладеного в позові, позивачем не надано жодних доказів понесених матеріальних збитків, доказів погіршення психічного стану, доказів протиправності поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками.

За приписами ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

У відповідності до ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно ч.6 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно роз`яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

Відповідно до п.п.3-5 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, з детального аналізу матеріалів справи та вимог чинного законодавства вбачається, що саме по собі притягнення до адміністративної відповідальності не може свідчити про встановлений факт спричинення моральної шкоди позивачу за відсутності понесеної позивачем шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між нею на неправомірними діями поліції.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дійсності факту завдання їй моральної шкоди, не довів в чому саме вони полягали, та яких втрат він зазнав внаслідок неправомірних дій щодо нього з боку працівників поліції.

Наявність постанови суду про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, не є безумовною підставою для відшкодування особі моральної шкоди, за відсутності на те чіткої норми закону, оскільки ст. 1176 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відшкодування державою шкоди незалежно від вини її заподіювача, до якої не віднесено притягнення особи до адміністративної відповідальності.

На підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», частин 1, 2, 7ст. 1176 ЦК України моральна шкода може бути відшкодована лише за наявності обставин, визначених ст. 1 цього Закону, а право на її відшкодування виникає у випадках, зазначених у ст. 2 Закону.

Положеннями ст.1, п.1-1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.6 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду» моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до ст.1176 ЦК України, спеціальні підставами відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16.

Відповідно до п.3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивач не довів та не надав докази того, що дії працівників поліції щодо складання постанови про адміністративне правопорушення, а також того, що внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності йому завдано моральної шкоди.

Положеннями ч.2 ст.22 ЦК України визначено, що збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За загальним правилом збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо.

У разі заподіяння збитків скаржник повинен довести наявність таких збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Суттєві моральні страждання, про які позивачем зазначено у своїй позовній заяві є лише припущенням, оскільки підтверджуючих доказів за нормою статті 81 ЦПК України позивачем не надано.

Також не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних страждань, втрат немайнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з недоведеністю позивачем обґрунтованості позовних вимог.

Судовий збір, у разі відмови у задоволенні позову, покладається на позивача.

На підставі ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст.22-23, 1166-1167, 1176 ЦК України, керуючись ст.ст.2,10,49,76,77-81,89,209,210,223,247,258, 265,274, 352,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, третя особа - Головне управління національної поліції України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л. В. Калиновська