Рішення № 102599184, 24.12.2021, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/461/21

Провадження № 2/615/228/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання - Партола О.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Огульчанське», третя особа - Валківська міська рада Харківської області про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановив:

08.04.2021 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою, в якій, уточнивши вимоги, просить розірвати договір оренди землі №б/н від 15.03.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ПСП «Огульчанське» щодо земельної ділянки кадастровий номер 6321285500:01:000:0244, загальною площею 2,6382 га, зареєстрований 13.08.2010 року у Валківському районному відділі Харківської області регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №041068800012.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - батько позивача, який за життя склав заповіт, яким все своє майно заповів синові - позивачу у справі. Державним нотаріусом Харківської міської нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого власником земельної ділянки кадастровий номер 6321285500:01:000:0244 став позивач. Під час реєстрації права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно нотаріус повідомив про наявність договору оренди вказаної земельної ділянки від 15.03.2006 року, який укладено між померлим ОСОБА_3 та ПСП «Огульчанське».

Як зазначає представник, оскільки ОСОБА_3 за життя проживав за однією адресою з позивачем, йому відомо, що орендну плату від ПСП «Огульчанське» батько жодного разу не отримував, що свідчить про систематичну несплату орендної плати протягом 2006-2020 років.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача рекомендованим повідомленням направлялася заява з проханням розглянути питання щодо припинення договірних відносин щодо спірної земельної ділянки та виплати компенсації у виді орендної плати за період з 2006 по 2020 роки з урахуванням індексу інфляції. Однак, листи направлені на адресу ПСП «Огульчанське» повертаються за закінченням терміну зберігання, що позбавляє позивача можливості укласти з ПСП «Огульчанське» угоду про продовження чи припинення договірних відносин, а також позбавляє його права вільно розпоряджатися належною йому земельною ділянкою та проводити її самостійний обробіток.

На думку представника позивача, відповідачем суттєво порушено умови договору від 15.03.2006 року, оскільки систематично не сплачується орендна плата та відсутня ініціатива щодо перемовин з орендодавцем з приводу укладення додаткових угод, тощо. Звернула увагу, що спірним договором оренди землі передбачено розірвання договору в односторонньому порядку без будь-яких умов.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, на підставі ухвали суду від 12.04.2021 року відкрито провадження у цивільній справі. З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз`яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони не скористалися.

Ухвалою суду від 17.06.2021 року судовий розгляд у цивільній справі вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник третьої особи - міський голова Скрипніченко В. надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника міської ради, просить прийняти рішення згідно закону на підставі наявних доказів.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням, але згідно довідки Укрпошти відправлення повернуто, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Крім того, у відповідності до ч.10 ст.187 ЦПК України виклик представника ПСП «Огульчанське», як відповідача у справі, здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, будь-яких клопотань та відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів в порядку, передбаченому ст.ст.279,280 ЦПК України.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьком позивача є ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 03.04.2019 року відділом ДРАЦС по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ у Харківській області, актовий запис №10267.

15.03.2006 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ПСП «Огульчанське» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Огульцівської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,6382 гектар, у тому числі рілля - 2,6382 гектар. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 23271,78 грн. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 698,15 грн. Орендна плата вноситься до 31.12 кожного року (п.п.2,5,9,11 договору).

Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, яка здійснена 13.08.2010 року у Валківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що Державному реєстрі земель вчинено запис №041068800012 (п.43 договору).

Згідно п.28 договору, орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати. Дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (п.38 договору). Розірвання договору оренди земля в односторонньому порядку допускається (п.39 договору).

Перехід права власності га орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчать дані свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 17.03.2009 року відділом РАЦС по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №3996.

Таким чином, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки здійснена після смерті ОСОБА_3 , що свідчить про недійсність договору та підтверджує обставини щодо не виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 20.05.2020 року державним нотаріусом Третьої Харківської міської ДНК Лученко Л.А., зареєстрованого в реєстрі за №1-109, спадкова справа №74/2020, на підставі заповіту, посвідченого 24.12.2001 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М., зареєстрованого в реєстрі за №1-3319, спадкоємцем зазначеного у цьому заповіті майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 .

Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6321285500:01:000:0244, розміром 2,6382, що знаходиться на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №209223, виданого Валківською РДА Харківської області 22.08.2005 року на підставі розпорядження райдержадміністрації від 17.12.2004 року за №463, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010568800095.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №209559443 від 20.05.2020 року, спірна земельна ділянка на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить на праві власності ОСОБА_1 .

Як вбачається із опису вкладення, представник позивача 22.07.2020 року на адресу відповідача направила заяву з проханням розглянути питання щодо припинення договірних відносин з приводу земельної ділянки кадастровий номер 6321285500:01:000:0244 за угодою сторін та компенсації у вигляді орендної плати за 2006-2020 роки з урахуванням інфляційних втрат.

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», а також Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Положеннями ст.13, ч.2 ст.14 Конституції України гарантовано, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності, які рівні перед законом. Право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, й власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1 ст.316, ст.328, ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.2,4 ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України, набувається і здійснюється відповідно до закону й власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно - правових угод (ч.1 ст.131 ЗК України). Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України).

Приписами ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у ст.651 ЦК України. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз.2 ч.2 ст.651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 ЦК України).

Згідно зі ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Ч.2 ст.792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, який регулює відносини щодо оренди землі є ЗУ «Про оренду землі»

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 ЗУ «Про оренду землі»).

За змістом ст.ст.18,20 зазначеного Закону (в редакції, чинній на момент укладення й реєстрації спірного договору) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та тільки після цього набирає чинності.

Відповідно до ч.1 ст.27 ЗУ «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Положеннями ст.ст.30,31 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦАК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі №355/385/17 міститься висновок, що «ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Слід відзначити, що у п.«б» ч.1 ст.90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі. Згідно з вимогами ч.2 зазначеної норми, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Враховуючи приписи ч.2 ст.158 ЗУ України відповідно до яких, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, належним чином оцінивши подані сторонами докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, повністю підтверджуються зібраними у справі доказами, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.265,268 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі №б/н, укладений 15.03.2006 року між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Огульчанське», щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 6321285500:01:000:0244, загальною площею 2,6382 га, що зареєстрований 13.08.2010 року у Валківському районному відділі Харківської області регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №041068800012.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 04.01.2022 року.

Суддя А.П. Токмакова