Рішення № 102597839, 17.01.2022, Млинівський районний суд Рівненської області

Справа № 566/1367/21

№ провадження 2/566/83/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року смт. Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Хомицької А.А.,

при секретарі Христюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Млинів Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Млинівського районного суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у якому просить усунути перешкоди ОСОБА_1 у праві розпорядження житлом шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , де окрім інших, зареєстрований колишній зять – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 29 липня 2021 року рішенням Млинівського районного суду Рівненської області шлюб між відповідачем та дочкою позивача було розірвано, у зв`язку з чим зять виїхав у Івано-Франківську область та створив там нову сім`ю, в якій має дітей та з 2019 року за місцем реєстрації не проживає, спільного господарства не веде, житловим будинком не користується, фактично в ньому не проживає, обов`язків з утримання та проведення ремонту будинку не виконує, участі у сплаті комунальних послуг чи спільному побуті не бере. Відсутність відповідача за місцем проживання не пов`язана з поважними причинами, передбаченими законодавством. Всі обов`язки з утримання будинку позивач виконує самостійно як власник житла.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 09.11.2021 р. відкрито провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 13.01.2022 р. постановлено проводити заочний розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Мервінський В.В. звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, а саме, на офіційному веб-сайті Млинівського районного суду Рівненської області (а.с. 25). Заяв, клопотань, відзиву до суду від нього не надходило.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 30 жовтня 2001 року, серії АЕЕ № 747134 та (а.с. 7-8).

Згідно довідки про склад сім`ї № 267 від 31.08.2021 року, виданої Млинівською селищною радою, у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , внук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внук ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та колишній зять ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований, але фактично не проживає (а.с. 9).

Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов № 166 від 17.03.2021 року (а.с. 11) та № 318 від 11.10.2021 року (а.с. 10), виданих Млинівською селищною радою Рівненської області, ОСОБА_2 у житловому будинку в АДРЕСА_1 зареєстрований, але не проживає з 2019 року.

Заочним рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 29 липня 2021р. у справі № 566/588/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , було розірвано.

Керуючись ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами за своєю правовою природою є цивільно-правовими, регулюються положеннями Цивільного кодексу України щодо права власності та захисту права власності та положеннями Житлового кодексу України.

Зі змісту ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України вбачається, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло – житловий будинок (ст. 379 ЦК України). Користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду регулюється главою 6 ЖК України. Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Судом встановлено, що власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 не є співвласником зазначеного будинку. Підстав для збереження права користування зазначеним житлом за Мосійчуком судом не встановлено.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власника, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України, зокрема, ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК України та ч. 2 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для збереження права користування зазначеним житлом за відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення із відповідача судових витрат, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААБ № 512077 від 15.04.2019 року (а.с. 6) ОСОБА_1 є інвалідом другої групи з 01.04.2019 року.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, із відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 908 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст.16, 316, 317, 319, 321, 379, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 9, 150, 156 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-282, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, – задоволити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у праві розпорядження житлом шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , понесені ним судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Судовий збір підлягає сплаті за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Млинівським РВ УМВС України в Рівненській області 28.04.2011 року, РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Мервінський Валентин Васильович, який діє згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 811, виданого на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.06.2011 р. № VI/-15, адреса робочого місця: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Млинівським РВ УМВС України в Рівненській 18.02.2008 року, РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 17.01.2022 року.

Суддя А.А. Хомицька