Окрема думка судді № 102596619, 17.01.2022, Пирятинський районний суд Полтавської області

"17" січня 2022 р.

Справа № 532/308/15-к,

номер провадження 1-кп/544/26/2022

Пирятинський районний суд Полтавської області

ОКРЕМА ДУМКА

СУДДІВ НАГОРНОЇ Н.В. та САЙКО О.О.

у кримінальному провадженні №532/308/15-к по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, ч.3 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 за ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України

17 січня 2022 року м. Пирятин

У провадженні Пирятинського районного суду Полтавської області з 15.11.2021 перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, ч.3 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України.

Справа розглядається судом присяжних у складі: головуючого судді - Нагорної Н.В., судді Сайко О.О., присяжних Волик О.В., Міщенка Я.І., Касьяна І.А.

Ухвалами Пирятинського районного суду Полтавської області від 17.01.2022 клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволені. Продовжено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 17 березня 2022 року включно. У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Р.В. про зміну запобіжного заходу, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Василишина М.Р. про зміну запобіжного заходу, захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Кіяшка С.Л. про зміну запобіжного заходу - відмовлено.

З даними ухвалами ми, судді Нагорна Н.В. та Сайко О.О., не згодні з наступних підстав.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).

За правилами частини 5 статті 17 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Однією із головних засад кримінального провадження визначено верховенство права.

Так, відповідно до положень ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Також положеннями статті 28 КПК України передбачено, що п ід час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Держава Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (ст.1 Конвенції).

Частиною 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Також частинами 3, 4 статті 5 Конвенції визначено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

А статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Із матеріалів кримінального провадження №532/308/15-к убачається, що після завершення досудового розслідування вище вказане кримінальне провадження надійшло до суду 24.02.2015.

І саме з цього часу справа по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувала у провадженні майже всіх судів першої інстанції Полтавської області.

Слід наголосити, що протягом досить тривалого часу з 24.02.2015 по 14.11.2021 (майже 7 років) по справі так і не було ухвалено остаточного рішення суду (вироку).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що деякі суди самоусунулись від здійснення правосуддя у даному кримінальному провадженні, задовольняючи безпідставні самовідводи та відводи.

Дана ситуація фактично призвела до того, що роками продовжувана робота по розгляду кримінального провадження та встановлення обставин справи проведена марно і Пирятинський районний суд Полтавської області за нормами кримінального процесуального закону з 15.11.2021 (дати надходження справи до суду) почав судовий розгляд цієї справи спочатку.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не повинні бути заручниками такої ситуації і нести відповідальність за надмірну тривалість судового провадження.

Вочевидь доведеним за матеріалами справи є факт тримання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою більше ніж 7 років.

За практикою ЄСПЛ така тривалість тримання обвинувачених під вартою має ознаки надмірності, які держава Україна зобов`язалась усувати настільки, наскільки це можливо, щоб забезпечити особі такий попередній юридичний стан, який вона мала до порушення Конвенції та протоколів до неї.

Закон, в окремих випадках, допускає звуження прав особи на свободу, але він не дозволяє катування в спосіб свавільного утримання особи під вартою за межами будь-яких розумних строків.

З метою недопущення порушення прав обвинувачених щодо обмеження їх свободи у зв`язку з надмірним триманням їх під вартою вважаємо, що продовжений обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду справи є таким, що не узгоджується з національним законодавством, практикою і нормами ЄСПЛ.

Судді Н.В.Нагорна

О.О.Сайко