Ухвала суду № 102596618, 17.01.2022, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 532/308/15-к

1-кп/544/26/2022

Номер рядка звіту 11

У Х В А Л А

17 січня 2022 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Нагорної Н.В.,

судді - Сайко О.О.,

присяжних: Волик О.В., Міщенка Я.І., Касьяна І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ралець О.С.,

учасників судового провадження:

прокурора Москаленка Д.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених - адвокатів Лазоренка Р.В., Василишина М.Р.,

представника потерпілих - Кононенка А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Кіяшка С.Л. про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, ч.3 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У клопотанні зазначає, що строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого закінчується 17.01.2022. Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень була врахована слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 та продовження строку його застосування на стадії досудового розслідування. Наразі здійснюється судове провадження, а тому докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції та які стосуються суті обвинувачення, не підлягають дослідженню поза порядком, визначеним главою 28 КПК України, що унеможливлює посилання на матеріали, які підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті. Існування ризику переховування від суду підтверджується суворістю покарання, до якого може бути засуджений ОСОБА_3 у разі доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Наразі судовий розгляд лише розпочинається, підстав для зміни обвинувачення в бік пом`якшення не вбачається. Зазначає, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 , яка мала місце у судових засіданнях в інших судах, вказує на такі негативні риси його характеру як нестриманість та агресивність, а також свідчить про зневажливе ставлення до вимог закону. Відомості, які містяться у вироках судів, що набрали законної сили, про обставини вчинення інших кримінальних правопорушень, а не сам факт засудження, підтверджують наявність таких обставин. Ризик того, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати, оскільки судовий розгляд має відбуватись з початку. Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.10.2019, який набрав законної сили, затверджено угоду з ОСОБА_4 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень відносно судді ОСОБА_5 та мера міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_6 . Відповідно до умов угоди ОСОБА_4 зобов`язаний надати показання як свідок у даному кримінальному провадженні. З урахуванням вказаних обставин, а також попередніх заяв ОСОБА_4 щодо наявності небезпеки для його життя у зв`язку з наданням викривальних показань стосовно інших обвинувачених, ризик можливого незаконного впливу на нього, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не зменшився. По справі існують реальні ознаки суспільного інтересу. Такими ознаками є необхідність закінчення судового розгляду у кримінальному провадженні, про особливо тяжкі злочини відносно публічних осіб, що мають підвищену суспільну небезпеку з огляду на наявність кваліфікуючих ознак, а також необхідність охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою. Більш м`які запобіжні заходи (домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою. Так, застосування зазначених запобіжних заходів не передбачає можливість контролю за спілкуванням обвинуваченого при перебуванні його за місцем проживання, контролю за переміщенням у дні судових засідань, під час перебування в суді. Застосування до обвинуваченого електронного засобу контролю також не зможе запобігти ризику вчинення обвинуваченим дій, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки перевірка причин надходження сигналу тривоги потребуватиме значного часу, якщо такі обставини матимуть місце на шляху від останнього місця проживання до м.Пирятин. Обвинувачений ОСОБА_3 обізнаний із недоліками роботи електронного засобу контролю, оскільки він застосовувався до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з якими має постійне спілкування. Упродовж усього часу обвинуваченим ОСОБА_3 безпосередньо та через свого захисника вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, на забезпечення звільнення з-під варти до ухвалення судового рішення у справі. Про вказані обставини свідчать, зокрема, неодноразові намагання за відсутності передбачених законом підстав досягти передачі кримінального провадження на розгляд суду в межах територіальної юрисдикції Апеляційного суду Харківської області; активна підтримка дій обвинуваченого ОСОБА_1 , спрямованих на затягування судового розгляду, у поєднанні зі скаргами на порушення розумних строків судового розгляду та надмірне тримання під вартою; вплив на потерпілих у кримінальному провадженні шляхом вжиття заходів до дискредитації їх представника; зловживання стороною захисту правом на відводи, яких лише у Кобеляцькому районному суді Полтавської області було заявлено 24, а в Гадяцькому районному суді Полтавської області - 17; систематичне порушення порядку в залі судових засідань, відверта зневага до загальноприйнятих норм моралі та існуючого в державі правопорядку. Вказані обставини не можуть гарантувати виконання ОСОБА_3 обов`язків, які можуть бути покладені на нього при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів, з огляду на фактичні дані, викладені у клопотанні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Кіяшко С.Л. звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.У клопотанні посилався на необґрунтоване та незаконне утримання ОСОБА_3 під вартою. Вказав, що суд, приймаючи рішення щодо міри запобіжного заходу, повинен враховувати насамперед два остаточних рішення ЄСПЛ у даному кримінальному провадженні: «Левченко проти України» від 11.04.2019, якою була розглянута скарга ОСОБА_4 та «Бевз проти України» від 25.06.2020, якою була розглянута скарга ОСОБА_3 та в яких були констатовані порушення державою п.3 ст.5 та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що з червня 2020 року у справі нічого не змінилося. У порушення національного законодавства - положень кримінального процесуального кодексу України та взятих на себе державою Україна зобов`язань з виконання конвенційних прав і свобод, строк тримання під вартою ОСОБА_3 більше 7 років продовжується «автоматично», з посиланнями лише на серйозність та тяжкість обвинувачення, можливу тяжкість покарання, без дотримання вимог ст.178, 184, ч.4 ст.194 КПК України. Замість виваженого та неупередженого аналізу ризиків, вивчення питання щодо можливості досягнення визначеної законом мети запобіжного заходу, суди оперують лише ймовірними аргументами, які зазначає сторона обвинувачення. Враховуючи, що з жовтня 2020 року справа фактично не розглядається по суті з причин, які не залежать від сторони захисту, і судами лише продовжується строк тримання під вартою ОСОБА_3 та іншим обвинуваченим, вказане тримання під вартою обвинуваченого набрало вигляд очікування покарання. Уважає клопотання прокурора таким, що не відповідає вимогам п. 3, 4 ч.1 ст.184 КПК України, тобто не містить ні викладу обставин, що дають підстави обвинувачувати особу, з посиланням на матеріали, які підтверджували ці обставини, ані посилання на матеріали, які підтверджують ризики. Протягом судового розгляду в районних судах м. Полтави і Полтавської області сторона обвинувачення, подаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, жодним чином не конкретизувала наявні ризики, та не надавала суду матеріалів, які підтверджують ризики. За час судового розгляду з 2015 року на спростування різних аргументів прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, стороною захисту були зібрані та долучені судом до кримінального провадження докази відсутності ризиків, передбачених п.1 та 3 ст.177 КПК України. За 7 років 5 місяців жоден з судів Полтавської області не розглядав будь-які інші превентивні заходи в якості альтернативи тримання під вартою ОСОБА_3 . Зазначив, що ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце мешкання разом з родиною в м. Глобине Полтавської області.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Кіяшко С.Л. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою та підтримав клопотання про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу щодо нього у виді тримання під вартою та задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Прокурор у судовому засіданні підтримає своє клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважав, що клопотання захисника Кіяшка С.Л. не підлягає задоволенню. Щодо застосування Закону Савченка прокурор вказав, що положення вказаного закону не підлягають врахуванню, оскільки запобіжний захід застосовується безвідносно до покарання.

Обвинувачені ОСОБА_1 , його захисники Лазоренко Р.В. та Миронов О.А., обвинувачений ОСОБА_2 , його захисник Василишин М.Р. підтримали клопотання захисника Кіяшка С.Л. про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою та заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Представник потерпілих Кононенко А.П. підтримав клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив відмовити у задоволенні клопотання захисника Кіяшка С.Л. про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Відповідно до ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З`ясувавши думку учасників провадження щодо заявленого прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання захисника Кіяшка І.А. про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, вивчивши матеріали провадження у межах заявленого клопотання, суд присяжних приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Відповідно до обвинувального акта, що надійшов на розгляд суду, ОСОБА_1 , будучи організатором-замовником, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень судді Автозаводського районного суду м. Кременчук ОСОБА_5 у зв`язку з його професійною діяльністю, у кінці грудня 2013 року та на початку січня 2014 року вступив у попередню змову з ОСОБА_2 з метою відшукання осіб для заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень за матеріальну винагороду. ОСОБА_1 , будучи організатором вчинення злочину, в третій декаді січня 2014 року вступив у попередню змову з ОСОБА_2 , який наступного дня вступив у попередню змову з ОСОБА_4 з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 за винагороду. Встановивши та відстеживши щоденний графік руху ОСОБА_5 , ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 11.02.2014, приблизно о 19 годині відстежили місце перебування ОСОБА_5 , який на власному автомобілі приїхав додому, де ОСОБА_3 , підійшовши ззаду, вистрелив з обрізу по ногам ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 з іншого обрізу, реалізуючи умисел на вбивство, вистрелив ОСОБА_5 у спину, після чого потерпілий помер у лікарні.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377 КК України як умисне на замовлення, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв`язку з його діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя.

Крім цього, в обвинувальному акті зазначено, що в середині лютого 2014 року ОСОБА_1 , будучи організатором-замовником, вступив у попередню змову з ОСОБА_2 , замовивши останньому за матеріальну винагороду відшукати осіб, які б вчинили вбивство Кременчуцького міського голови ОСОБА_6 , підготовку до вчинення злочину та його виконання. У зв`язку з цим у березні 2014 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти для придбання знаряддя злочину, засобів мобільного зв`язку та автомобіля, а у березні 2014 року ОСОБА_2 , виступаючи організатором, вступив у попередню змову з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 за матеріальну винагороду здійснити підготовку до злочину.

26.07.2014 приблизно о 9-50год ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3 , організатором ОСОБА_2 , на замовлення ОСОБА_1 , на автомобілі ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 , відстежили місце перебування ОСОБА_6 поруч з будинком № 46 по вул. Сумській м. Кременчук. У цей час ОСОБА_4 , керуючи вказаним автомобілем, під`їхав до ОСОБА_6 . ОСОБА_3 , який перебував на задньому пасажирському сидінні, у відчинене праве переднє скло дверей з гладкоствольної вогнепальної зброї «Сайга» здійснив три постріли у спину ОСОБА_6 , після чого разом з ОСОБА_4 на вказаному автомобілі зникли з місця події. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_6 помер на місці.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України як умисне, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб вчинення вбивства.

Суд присяжних не з`ясовує обставини вчинення кримінальних правопорушень та не перевіряє їх дослідженням доказів, оскільки згідно закону вказане є недопустимим на даній стадії судового провадження. Суд лише визначає на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Стосовно існування загрози переховуватися від правосуддя, суд присяжний виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави.

Суд присяжних уважає, що є достатня ймовірність того, що при застосуванні ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, він матиме змогу затягувати судовий розгляд з метою уникнути відповідальності.

Також суд присяжних погоджується з доводами прокурора про наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих. Про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх письмових заявах потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які вважають, що зміна запобіжного заходу призведе до додаткових емоційних хвилювань, оскільки є загроза їх життю та членів їх сім`ї і вони сприймають таку загрозу як реальну.

Суд присяжних доходить висновку також про вірогідність ризику впливу обвинуваченого на свідків, які ще не були допитані судом присяжних, оскільки обвинувачений може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Також суд враховує, що існує можливість впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , який відповідно до вироку Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.10.2019 зобов`язаний надати викривальні покази як свідок у даному кримінальному провадженні стосовно інших обвинувачених, в тому числі і ОСОБА_3 .

Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який має постійне місце проживання в м. Глобине Полтавської області, сім`ю та неповнолітню дитину. Даних про стан здоров`я обвинуваченого та джерела його доходів матеріали справи не містять.

Водночас, дані про особу обвинуваченого не вказують на підстави для зміни вже застосованого запобіжного заходу на більш м`який, оскільки не дають підстав для висновку, що такі дані здатні знизити встановлені судом присяжних ризики, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню.

Ризики, які встановлені судом, а саме: ризик переховування від суду і ризик незаконно впливати на свідків та потерпілих, з часом не зменшилися та є актуальними до цього часу.

Судом присяжних тільки розпочато судовий розгляд даного кримінального провадження.

Наявність значного публічного інтересу в даному кримінальному провадженні з часом не зникає і полягає в якнайшвидшому вирішенні справи справедливим та неупередженим судом та притягненні винних у вбивстві публічних осіб до кримінальної відповідальності.

Звернень про взяття обвинуваченого на поруки до суду не надходило, що унеможливлює застосування до нього вказаного запобіжного заходу. Враховуючи, що ОСОБА_3 висунуте обвинувачення у скоєнні злочинів, що спричинили загибель людей, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави не є можливим.

Застосування до ОСОБА_3 домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, на переконання суду, не може запобігти ризикам переховування від суду, враховуючи недосконалість роботи електронних засобів контролю.

Суд присяжних враховує, що стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 , а також ризик його впливу на свідків та потерпілих або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний триманням під вартою, здатний їм запобігти.

Суду не надано достатньо доказів щодо обставин, які свідчать про наявність необґрунтованості обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що ОСОБА_3 , залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду.

Крім того, суд присяжних уважає за необхідне зазначити, що процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 не сприяє переконанню того, що останній бажає як найшвидше довести необґрунтованість обвинувачення.

Отже, будь-яких обставин, які б свідчили про можливість змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не встановлено.

Доводи сторони захисту про те, що з 01 березня 2022 року обвинувачений не може утримуватись під вартою, оскільки відповідно до положень ст.72 КК України його тримання під вартою буде відповідати максимальному строку покарання за ст.115 КК України 15 років (з перерахунку один день попереднього ув`язнення відповідає 2 дням позбавлення волі), не заслуговують на увагу з огляду на те, що положення ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII (так званий «Закон Савченко») не підлягають застосуванню в даному випадку, тому що згідно ч.2 розділу ІІ Прикінцевих положень вказаного Закону він застосовується до осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Враховуючи викладене, запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на строк шістдесят днів, зважаючи на складність кримінального провадження, з метою надання достатньо часу для судового розгляду відповідно до вимог ч.2 ст.114 КПК України та виконання вимог ч. 1 ст.197 КПК України, тобто до 17.03.2022 включно.

З наведених підстав, клопотання захисника Кіяшка С.Л. про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.176-178, 183, 194, 331, 372, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Христинівка Черкаської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 17 березня 2022 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Кіяшка С.Л. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії даної ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 19.01.2022.

Головуючий суддя Н.В.Нагорна

Суддя О.О.Сайко

Присяжні О.В.Волик

Я.І.Міщенко

І.А.Касьян