Рішення № 102595680, 17.01.2022, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5398/21

Провадження 2/206/218/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Самарського району Дніпровської міської ради, третя особа Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати за ним право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є рідним братом ОСОБА_3 . Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2013 за ОСОБА_3 було визнано право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 його брат помер. Він проживав разом із братом у вказаній квартирі з 2016 року, у них був спільний бюджет, вони вели спільне господарство. Спірна квартира не приватизована. З моменту вселення в квартиру і до теперішнього часу він виконує умови договору найму житлового приміщення, заборгованість по сплаті квартирної плати відсутня. Виходячи з того, що він вселився та проживає у вказаній квартирі на законних підставах, а також те, що вказана квартира є його постійним місцем проживання, вважає, що у нього виникло право користування вказаним житловим приміщенням. Викладені обставини стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

В свою чергу, представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на думку відповідача адміністрація Самарського району Дніпровської міської ради не порушувала права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 01 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року залучено до участі у справі Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити та суду пояснила, що позивач проживає у спірній квартирі з 2016 року по теперішній час, сплачує комунальні послуги. Дозвіл на вселення та проживання у вказаній квартирі позивачу надав його брат ОСОБА_3 , за яким рішенням суду було визнано право користування квартирою.

Відповідач явку свого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, однак у відзиві на позовну заяву було зазначено клопотання про розгляд справи без участі Адміністрації Самарського району Дніпровської міської ради. (а.с. 32)

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради повідомлявся своєчасно та належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Також, в судовому засіданні за клопотанням позивача та його представника було допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, свідок ОСОБА_5 к суду пояснила, що позивач є її рідним батьком, а ОСОБА_3 - рідним дядьком. ОСОБА_6 багато років проживав за адресою: АДРЕСА_1 , приблизно 10-15 років. Коли дядько захворів, батько почав проживати разом із ним у вказаній квартирі, він допомагав брату, сплачував комунальні послуги. Після смерті ОСОБА_6 її батько залишився проживати у тій квартирі, крім нього там більше ніхто не живе. ОСОБА_7 вселився в квартиру з дозволу ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що її батько ОСОБА_7 прожив з її рідним дядьком ОСОБА_6 близько 10 років, вони вели спільний побут, батько допомагав братові матеріально, оскільки ОСОБА_6 хворів, інших родичів у ОСОБА_6 не було. Квартира, в якій вони разом проживали знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , комунальні послуги за цю квартиру сплачував її батько. Колись ОСОБА_6 жив разом з якоюсь жінкою і це була її квартира. Після смерті жінки дядько звернувся до суду і суд надав йому дозвіл на проживання.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2013 року визнано за ОСОБА_3 право користування квартирою АДРЕСА_2 (наразі м. Дніпро) (а.с. 8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено відповідний актовий запис № 869, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10)

В матеріалах справи також наявні копії квитанцій за період 2020-2021 років про сплату квартирної плати та комунальних послуг, що надаються у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-28)

Як вбачається з акту про встановлення факту проживання громадянина від 08 жовтня 2021 року, складеного та засвідченого мешканцями будинку АДРЕСА_3 , за результатами проведення обстеження квартири АДРЕСА_2 виявлено, що ОСОБА_1 фактично проживає за вказаною адресою з 2016 року (а.с. 34)

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2021 року встановлено факт родинних відносин за ступенем спорідненості «рідні брати» між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 48-50)

Отже, в судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи та показами допитаних в судовому засіданні свідків, що позивач з 2016 року проживав разом зі своїм померлим братом ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , право на користування якою визнано за ОСОБА_3 рішенням суду. Позивач вселився та проживав у вказаній квартири зі згоди ОСОБА_3 , сплачував комунальні послуги та після смерті брата і до теперішнього часу проживає у вказаній квартирі.

Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 310 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 4, 5 статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція) гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно (ч. 1 ст. 65 ЖК УРСР)

Статтею 62 ЖК УРСР передбачено, що до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.

На підставі ч. 2 ст. 824 ЦК України у разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб.

Нормами статті 106 ЖК встановлено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Постановою Пленуму Верховного суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено судам, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати,чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні,чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Згідно п. 15 Пленуму Верховного Суду України № 9 вiд 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявнiсть чи вiдсутнiсть прописки самi по собi не можуть бути пiдставою для визнання права користування жилим примiщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сiм`ї наймача (власника) примiщення, або ж для вiдмови їй у цьому.

Однією з підстав виникнення суб`єктивного права на житло, тобто набуття права користування конкретним жилим приміщенням, є вселення в нього в установленому порядку в якості члена сім`ї наймача, члена ЖБК або власника квартири чи будинку.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивач вселився в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зі згоди наймача ОСОБА_3 , право якого на користування вказаною квартирою встановлено рішенням суду, тривалий час проживав у вказаній квартири як член сім`ї наймача, виконував обов`язки з утримання житлового приміщення та після смерті ОСОБА_3 залишився проживати у вказаній квартирі, яка на теперішній час є його постійним місцем проживання та єдиним житлом, з урахуванням того, що вказана квартира перебуває у комунальній власності та з позивачем не укладено договору як з новим наймачем, суд вважає що право позивача на користування вказаним житловим приміщенням підлягає захисту в судовому порядку, що не суперечить ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне визнати за ним право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 20 січня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Кушнірчук Р.О.