Постанова № 10259469, 01.07.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2010 року Справа № 6/586-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Колесник Д.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –Глушко С.Є., довіреність від 26 березня 2010 року б/н;

від відповідача –Постоєнко М.М., довіреність від 12 січня 2010 року № 30/30;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Марганець Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року у справі № 6/586-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК”, м.Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Марганець

про стягнення 35266,27 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року у справі № 6/586-09 (суддя Коваленко О.О.) позов ТОВ “МІК” в уточненій редакції задоволено, стягнуто з відповідача ВАТ “Марганецький ГЗК” на користь позивача 34745,01 грн. заборгованості, 347,45 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач –ВАТ “Марганецький ГЗК”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність встановлених судом обставин справи, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати і прийняти нове, яким у позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про відсутність підстав для оплати товару, отриманого за накладними від 27 березня 2008 року № РН-03/27/19, від 28 липня 2008 року № РН-07/28/03, від 13 серпня 2008 року № РН-08/13/02, від 21 серпня 2008 року № РН-08/21/16 та від 24 вересня 2008 року № РН-09/24/30, з посиланням на те, що вказані поставки є позадоговірними. Відповідач вказує, що виставлені позивачем рахунки-фактури на оплату товару оформлені неналежним чином закінчився строк їх дійсності. Також відповідач зазначає про недопустимість одночасної зміни підстав і предмету позовних вимог.

Позивач –ТОВ “МІК”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач –ТОВ “МІК” поставив відповідачу –ВАТ “Марганецький ГЗК” товар за видатковими накладними:

- від 28 липня 2008 року № РН-07/28/03 на суму 6322 грн. /а.с.11/,

- від 13 серпня 2008 року № РН-08/13/02 на суму 14189,95 грн. /а.с.12/,

- від 21 серпня 2008 року № РН-08/21/16 на суму 7000 грн. /а.с.13/,

- від 24 вересня 2008 року № РН-09/24/30 на суму 6333,10 грн. /а.с.14/.

Факт отримання товару і його вартість відповідачем не заперечуються.

Фактичні дії сторін свідчать про існування між ними відносин поставки, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання по оплаті отриманого товару (ст.ст.11, 14, 655, 692, 712 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією № 14 від 29 жовтня 2008 року вих.№ 10-29-04/ю позивач направив відповідачу вимогу про оплату вказаного товару /а.с.16-17/. Відповідачем претензію відхилено /а.с.44/.

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по оплаті вартості отриманого товару склалася заборгованість в розмірі 33844,95 грн., доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем –ВАТ “Марганецький ГЗК”, не виконані зобов’язання по оплаті на вимогу позивача вартості отриманого товару, сума виниклої заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, про відсутність обов’язку по оплаті спірного товару з посиланням на те, що він не має заборгованості перед позивачем за договорами поставки від 24 грудня 2007 року № 813 та від 13 травня 2008 року № 427, які вказані у деяких накладних та на які посилається позивач, судова колегія відхиляє як безпідставні.

Як підтверджено сторонами в судовому засіданні, поставки товару за накладними від 28 липня 2008 року № РН-07/28/03, від 13 серпня 2008 року № РН-08/13/02 та від 24 вересня 2008 року № РН-09/24/30 не підпадають під дію договору поставки від 24 грудня 2007 року № 813, оскільки не відповідають йому за найменуванням та цінами товару, і є позадоговірними. Поставку ж товару за накладною від 21 серпня 2008 року № РН-08/21/16 не можна визнати такою, що здійснена на підставі договору від 13 травня 2008 року № 427, оскільки накладна посилання на цей договір як на підставу поставки товару не містить, позивач факт належності цієї поставки до договору № 427 заперечує. У зв’язку з цим поставка товару за накладною від 21 серпня 2008 року № РН-08/21/16 також вважається позадоговірною.

Проте, вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від оплати вартості отриманого за спірними накладними товару. Вказаний товар був прийнятий відповідачем за встановленими у накладних кількості та цінами без зауважень або заперечень і був використаний у його господарській діяльності, що свідчить про обов’язок його оплати на вимогу позивача.

Що ж до твердження відповідача про неякісне оформлення та закінчення строку дії рахунків-фактур, виставлених позивачем на оплату товару, покладене останнім в обґрунтування доводів про відсутність підстав для оплати товару, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідач, не заперечуючи факт отримання товару, з формальних причин неправомірно ухиляється від виконання обов’язків по оплаті його вартості, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від виконання господарських зобов’язань.

Судова колегія також визнає неспроможними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, твердження відповідача про зміну позивачем підстав і предмету позову, оскільки уточнення позовних вимог до зміни предмету позову не відноситься.

Що стосується рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача вартості товару, поставленого за накладною від 27 березня 2008 року № РН-03/27/19 на суму 899,96 грн. /а.с.75/, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимоги про стягнення заборгованості по оплаті товару, поставленого на підставі вказаної накладної, пред’явлені позивачем у заяві про уточнення позовних вимог від 09 березня 2010 року /а.с.60/.

Статтею 1 ГПК України закріплено право підприємств та організацій на звернення до господарського суду за захистом свої порушених або оспорюваних прав.

Частиною 1 ст.16 ЦК України гарантовано право кожної особи на звернення до суду за захистом немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, строк виконання відповідачем зобов’язання по оплаті вартості товару, отриманого за накладною від 27 березня 2008 року № РН-03/27/19 в сумі 899,96 грн., сторонами встановлений не був, і, відповідно до положень ч.2 ст.530 ЦК України, зобов’язання по оплаті товару мало бути виконано покупцем у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Разом з цим, вимога про оплату товару, поставленого за вказаною накладною, пред’явлена позивачем лише у листі від 18 березня 2010 року вих.№ 10-03-18-04/ю /а.с.112 /, тому на момент звернення позивача до суду з позовом про стягнення 899,96 грн. вартості товару як заборгованості обов’язку по оплаті вказаного товару у відповідача ще не виникло, відповідач не був таким, що прострочив виконання свого зобов’язання у відповідності до ст.612 ЦК України, внаслідок чого право позивача не було порушеним.

За вказаними обставинами позивач станом на 09 березня 2010 року безпідставно звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в сумі 899,96 грн. по оплаті товару, поставленого за накладною від 27 березня 2008 року № РН-03/27/19, у зв’язку з чим позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

На підставі зазначеного рішення господарського суду в частині стягнення 899,96 грн. за накладною від 27 березня 2008 року № РН-03/27/19, у зв’язку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, недоведеність встановлених судом обставин справи, неправильним застстуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з поставновленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у вказаній частині. В решті рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Господарські витрати підлягають відповідному перерозподілу.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року у справі № 6/586-09 скасувати в частині стягнення 899,96 грн. та змінити в частині розподілу господарських витрат.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

“Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” (53400, Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Радянська,62, код ЄДРПОУ 00190911, р/р 26008132701001 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” (69006, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе,69а, код ЄДРПОУ 30105738) заборгованість в сумі 33844,95 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 338,45 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229,89 грн.”.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий                                         О.В.Голяшкін

Судді                               Л.М.Білецька

                                                                                                     І.М.Науменко