Рішення № 10259447, 15.06.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2010 р.           Справа № 5/36. За позовом Чернівецького обласного комунального підприємства “Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій”, м. Чернівці до товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Євробуд”, с. Ставчани Хотинського району Чернівецької області про стягнення боргу в сумі 9456 грн. Суддя Дутка В.В. Представники: від позивача –Гурський І.Р., довіреність від 20.04.2010 р. від відповідача –не з’явився СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке обласне комунальне підприємство “Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій”, м. Чернівці звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Євробуд”, с. Ставчани Хотинського району Чернівецької області про стягнення боргу за поставлену продукцію в сумі 9456 грн. Свої позовні вимоги, викладені в позовній заяві, позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору поставки продукції.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 06.04.2010 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 06.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 06.05.2010 р., у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання та невиконання ними вимог ухвали від 06.04.2010 р., розгляд справи відкладено на 01.06.2010 р., зобов’язано сторони надати ряд доказів.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 01.06.2010 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 15.06.2010 р.

В судовому засіданні 01.06.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився.

Нез’явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час і місце слухання справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

24.07.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 10 поставки продукції, згідно якого позивач (за текстом договору Постачальник) зобов’язався передати відповідачеві (за текстом договору Покупець) гравійно-піщану суміш в кількості 10000 м3 загальною вартістю 258400 грн., а відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію в установленому договором порядку.

У подальшому сторони уклали дві додаткові угоди № 1 від 10.09.2009 р. та № 2 від 11.09.2009 р., якими змінювали ціну одиниці продукції і її кількість, а також загальну вартість продукції, востаннє додатковою угодою № 2 загальну вартість продукції встановлено в розмірі 267680,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору поставки № 10 від 24.07.2009 р. оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватися покупцем (відповідачем) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:

- покупець подає постачальнику акт про об’єми прийнятої продукції за кожні десять днів та після погодження зазначеного акту протягом трьох днів здійснює оплату;

- постачальник затверджує акт про об’єми поставленої продукції та виставляє рахунок покупцю на відповідну суму.

З наданої позивачем копії видаткової накладної № 24-11/09 від 10.11.2009 р. вбачається, що позивач на виконання договору поставки № 10 від 24.07.2009 р. передав відповідачеві, а відповідач прийняв у власність гравійно-піщану суміш вартістю 9456,00 грн.

Однак, відповідач свої договірні зобов’язання по оплаті поставленої продукції не виконав, кошти позивачу у встановлений договором термін не перерахував.

Таким чином, борг відповідача за поставлений товар перед позивачем становить 9456,00 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Разом з тим, що стосується строку виконання зобов’язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.3 договору поставки № 10 від 24.07.2009 р. оплата продукції відповідачем мала здійснюватись протягом трьох днів після погодження позивачем акту про об’єми прийнятої продукції.

У справі встановлено, що такі акти сторонами не складалися та позивачем не погоджувалися. Відтак, відсутня дата відліку виконання зобов’язання по оплаті продукції на умовах договору.

У такому випадку має застосовуватися положення ч. 3 ст. 530 ЦК України: якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, з письмовою вимогою оплатити вартість поставленої продукції позивач до боржника не звертався.

За таких обставин пред’явленням відповідачеві вимоги про сплату боргу слід вважати даний позов позивача, який отримано господарським судом 06.04.2010 р.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки в судовому засіданні доведено невиконання відповідачем договірного зобов’язання по сплаті коштів за поставлений товар, позов в частині стягнення основного боргу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. суд встановив.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

26.03.2010 р. між позивачем по справі та адвокатом Гурським І.Р. укладено договір про надання юридичних послуг згідно з умовами якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати юридичні послуги в об’ємі та на умовах, передбачених договором.

В пункті 4.1. договору сторони встановили, що замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі 5000,00 грн. до початку відкриття провадження по справі та 1000,00 грн. після закінчення справи та винесення на користь замовника господарським судом Чернівецької області рішення на його користь.

Згідно прибуткового касового ордеру №000004 від 20.04.2010 р. адвокат Гурський І.Р. отримав від Чернівецького обласного комунального підприємства “Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій” 6000,00 грн.

Однак, враховуючи те, що розмір витрат на правову допомогу є неспіврозмірним з ціною позову, тобто є явно завищеним, суд, враховуючи вимоги постанови КМУ від 27.04.2006 р. №590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, вважає за необхідне обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та прийшов до висновку, що позов в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають витрати на правову допомогу в сумі 1060,00 грн. В частині стягнення 4940,00 грн. витрат позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з необґрунтованістю.

Судові витрати покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Євробуд” (вул. Б.Хмельницького, 1, с.Ставчани Хотинського району Чернівецької області, код 36362748) на користь Чернівецького обласного комунального підприємства “Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій” (вул. Главки, 1-А, м. Чернівці, код 36068477) 9456,00 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1060,00 грн. витрат на правову допомогу.

3.          В частині стягнення 4940,00 грн. витрат на правову допомогу –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя В.В.Дутка