Рішення № 10259381, 05.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2010 р. Справа № 11/123-10

вх. № 5192/4-11

Суддя господарського суду Черленяк М.І.

при секретарі судового засідання Кисильовій К. В.

за участю представників сторін:

позивача - Андренко О. Д.,

відповідача - не з’явився,

розглянувши справу за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком", м. Харків

до ТОВ "НВП "Атом-Прилад", м. Харків

про стягнення 770,09 гривень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ВАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" - звернувся до господарського суду до ТОВ "НВП "Атом-Прилад" (відповідач по справі) з позовом про стягнення 770,09 гривень.

21 червня 2010 року позивач через канцелярію господарського суду подав заяву (вх. № 12013) про уточнення позовних вимог. Оскільки відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі уточнити позовні вимоги та такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права або охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

В призначеному 05 липня 2010 році судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити. Відповідач участь свого представника в судовому засіданні не забезпечив, правом на участь в судовому процесі не скористався, відзиву та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язок доказування та надання доказів покладений на сторони, в зв'язку з чим суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, вислухавши представника позивача, встановив наступне.

05.02.2008 року між ВАТ "Укртелеком" (оператор) та ТОВ "НВП "Атом-Прилад" (абонент) було укладено договір № 16843 про надання телекомунікаційних послуг. Розділом першим зазначеного договору передбачено, що оператор зобов’язується надавати абонентові послуги рухомого (мобільного) зв’язку стандарту UMTS, а також за домовленістю сторін інші супутні та додаткові послуги, а абонент зобов’язується приймати та оплачувати послуги на умовах договору. Пунктом 2.3.2 договору на абонента покладено обов’язок своєчасно сплачувати рахунки за послуги відповідно до порядку розрахунків, встановлених договором.

Згідно пункту 3.1 договору вартість послуг визначається на підставі встановлених оператором тарифів, які діяли на момент надання послуг. Пунктом 3.3 укладеного сторонами договору обумовлено, що не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор надсилає абонентові рахунок для оплати вартості послуг, а абонент сплачує рахунок не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оплата абонентом послуг здійснюється шляхом переказу на поточний рахунок оператора, а також іншим узгодженим сторонами способом.

Розділом 4 договору, укладеного позивачем та відповідачем, передбачено відповідальність сторін за неналежне виконання взятих на себе зобов’язань по договору. Так, пунктом 4.2 договору визначено, що за несвоєчасну оплату рахунків оператор може вимагати оплату пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. При цьому сплата пені за невиконання договірних зобов’язань не звільняє винну сторону від виконання взятих на себе зобов’язань.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по укладеному договору, проте відповідач зобов’язання абонента по сплаті наданих послуг виконав не в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 573,74 гривень (відповідно до розрахунку заборгованості). Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про існуючу заборгованість та про необхідність її погашення, проте відповідач заборгованість не сплатив.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (стаття 610 ЦК України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Зазначені обставини справи, з урахуванням наведених приписів чинного законодавства, дають правові підстави суду дійти висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими, в зв’язку з чим заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції та розрахунок 3% річних, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму 101,27 гривень збитків від інфляції та 23,60 гривень - 3% річних, оскільки така вимога ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 90,26 гривень пені з відповідача суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку, згідно частини 1 статті 550 вказаного кодексу, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Враховуючи наведені приписи чинного цивільного законодавства з урахуванням вимоги позивача про стягнення 90,26 гривень пені суд дійшов висновку про те, що оскільки укладеним сторонами договором передбачено обов’язок абонента сплатити оператору пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, така вимога підлягає задоволенню як належно фактично та юридично обґрунтована.

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними суду необхідними конкретними доказами.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забазпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Оскільки спір по даній справі виник з вини відповідача, витрати по оплаті державного мита та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 526, 530, 549, 550, 610, 901 Цивільного кодексу України, статтею 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 12013).

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з ТОВ "НВП "Атом-Прилад" (61183, м. Харків, вул. Дружби Народів, буд. 243, кв. 47, р/р 26009070644 ХФ ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 350727, код ЄДРПОУ 34469701) на користь ВАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул.. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660, філія «Утел»ВАТ Укртелеком», р/р 260030357302 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, код ЄДРПОУ філії «Утел»33501534) 573,74 гривень заборгованості, 90,26 гривень пені, 101,27 гривень збитків від інфляції, 23,60 гривень 3 % річних, 102,00 гривень витрат по сплаті держаного мита та 236,00 гривень по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Черленяк М. І.

Повний текст судового рішення підписаний 07 липня 2010 року.