Рішення № 102593712, 11.01.2022, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-др/537/1/22 Справа № 536/859/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.01.2022 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря Савічевої М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник – адвокат Браташ Юрій Павлович) до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», за участю третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2021 року до Крюківського районного суду міст Кременчука Полтавської області звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Браташ Ю.П. із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі в частині стягнення із відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. 00 коп., оскільки дане питання не було вирішено судом при ухваленні рішення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Браташ Ю.П. заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник відповідача, АТ «Перший Український Міжнародний Банк», в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, однак надав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, згідно якого останній просить суд зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 000 грн. Клопотання обґрунтоване неспівмірністю об`єму наданих адвокатом послуг і винагороди останнього, відсутністю механізму розрахунку гонорару, а також тим, що в обґрунтування заявленої до стягнення суми правничої допомоги стороною позивача надано документи, які не оформлені належним чином, у зв`язку із чим не можуть бути належними доказами.

Третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, не надала суду пояснень про причини неявки.

Частиною 4 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення.

Із врахуванням наведених вище вимог чинного законодавства, суд вважає за можливе розглянути матеріали справи без участі представника відповідача та третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

В провадженні Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області перебувала цивільна справа №536/859/21 за позовом ОСОБА_1 (представник – адвокат Браташ Ю.П.) до АТ «Перший Український Міжнародний Банк», за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 27 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., зареєстрований в реєстрі за №953, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №260551872 від 07 листопада 2014 року в розмірі 28 261 грн. 31 коп. Стягнуто з відповідача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь позивача ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору при подачі позову до суду в розмірі 908 грн.00 коп.

Пунктом 1 частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , в ній зазначалось про те, що розмір фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу буде визначено після фактичного надання правничих послуг адвокатом.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду: копію договору про надання професійної правничої допомоги №12-02/21 від 12 лютого 2021; звіт до договору №12-02/21 про надання професійної правничої допомоги від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 адвокатським об`єднанням «Біендем партнерз»; квитанцію №14/05-21 від 14 травня 2021 року, згідно якої позивачем сплачено адвокатському об`єднанню «Біендем партнерз» (адвокат Бпаташ Ю.П.) гонорар в розмірі 15 000 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ?(стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;? 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду?від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді "гонорару успіху", саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода?є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Таким чином, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату "гонорару успіху", не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої-п`ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Однак, вищенаведене не означає, що такі зобов`язання між адвокатом та клієнтом не є обов`язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого?2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Вирішуючи питання щодо доведеності в судовому засіданні позивачем та його представником визначеного останніми розміру витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу при розгляді зазначеної вище цивільної справи, суд виходить із тієї обставини, що фактично по даній справі призначалось три судових засідання, два з яких було відкладено у зв`язку із неявкою учасників сторін, та одне з яких адвокат Браташ Ю.П., згідно його письмового клопотання, просив відкласти.

Наданий представником позивача звіт від 11 жовтня 2021 року до договору №12-02/21 про надання професійної правничої допомоги від 12 лютого 2021 року містить відомості щодо наданих робіт адвокатом у виді вивчення матеріалів та надання консультацій клієнта, підготовки (складання) позовної заяви, підготовки заяви про винесення додаткового рішення по справі, а також часу, витраченого на виконання вказаних робіт, та містить лише загальну суму вартості вказаних послуг – 15 000 грн. 00 коп., без конкретизації гонорару за кожен із видів вказаних послуг.

Суд приймає до уваги заперечення представника відповідача в частині зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, визначену стороною позивача в розмірі 15 000 грн. 00 коп., з наступних підстав.

Наведений адвокатом Браташ Ю.П. обсяг наданих останнім адвокатських послуг та виконаних ним робіт є неспівмірним проведеного ним розрахунку з тих підстав, що визначені в розрахунку 11 годин часу, які адвокат витратив на вивчення матеріалів та консультації, підготовку позовної заяви та заяви про ухвалення додаткового рішення, є завищеними та необґрунтованими.

Фактично по даній справі в жодному із судових засідань представник позивача участі не приймав.

За викладених вище обставин та приймаючи до уваги досліджені в судовому засіданні надані представником позивача письмові докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд із врахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, приходить до висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат, понесених останнім на оплату професійної правничої допомоги, та вважає за необхідне задовольнити їх на суму 4 000 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 260, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати, понесені нею на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 12 січня 2022 року.

Суддя Д.О. Зоріна