Рішення № 10259076, 02.07.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2010 р.Справа № 6/37 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 6/37

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Голованівське хлібоприймальне підприємство", Кіровоградська область, ст. Голованівськ, вул. Петровського, 32

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 15844,72 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 44 від 30.03.2010;

від відповідача - участі не брали.

Відкритим акціонерним товариством "Голованівське хлібоприймальне підприємство" подано позовну заяву про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 6а від 22.05.2008 в сумі 27860,25 грн, в тому числі: 7726,08 грн основного боргу, 14100,10 грн пені, 1847,17 грн збитків від інфляції, 2641,68 грн 20 % річних, 1545,22 грн штрафу, а також судових витрат.

30.06.2010 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої просить суд стягнути з відповдача 15844,72 грн, з яких: основний борг в сумі 7726,08 грн, пеня в сумі 1834,79 грн, індекс інфляції в сумі 1847,17 грн, 20% річних в сумі 2891,46 грн, штраф в сумі 1545,22 грн, а також судові витрати (а.с.87 - 91).

З урахуванням положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява прийнята господарським судом.

В судовому засіданні 02.07.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 30.06.2010.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1144828 від 01.06.2010 (а.с. 82).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 6/37 в судовому засіданні 02.07.2010 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 02.07.2010 за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінивши докази, залучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Голованівське хлібоприймальне підприємство" (надалі - Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Власник) укладено договір надання послуг № 6а (надалі - Договір № 6а від 22.05.2008).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 6а від 22.05.2008 Виконавець зобов'язався виступити вантажоодержувачем, прийняти, зберігати, підробити та відвантажити на першу вимогу, передане Власником зерно, останньому чи його довіреній особі, а Власник, в свою чергу, зобов'язався оплатити надані послуги згідно даного договору.

Договір № 6а від 22.05.2008 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

В період з 07.07.2008 по 12.07.2008, відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання і доробку ріпак в кількості всього 110 т 830 кг, що підтверджується накладними про прийняття ріпаку № 24/8 від 07.07.2008, № 25/8 від 08.07.2008, № 26/8 від 08.07.2008, № 27/8 від 10.07.2008 та № 30/8 від 12.07.2008 (а.с. 19 - 23).

Пунктами 2.2, 2.3 Договору № 6а від 22.05.2008 встановлено, що зерно передається на зберігання Виконавцю на період до 01.09.2008 року, а олійні культури - на період до 01.04.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги із приймання, сушки, очистки, зберігання та переоформлення ріпаку, що підтверджується: підписаним та скіпленим печатками актом здачі-прийняття робіт № ГЛ-0000022 від 11.07.2008 на суму 11265,60 грн (а.с. 36); актом здачі-прийняття робіт № ГЛ-0000091 від 31.07.2008 на суму 1460,46 грн, від підписання якого відповідач відмовився (а.с. 95); накладними про прийняття ріпаку в кількості 110 т 830 кг на сушку та зберігання (а.с. 19 - 23); адресованими позивачу листами відповідача з проханням переоформити зерно на нового власника - ТОВ "Віойл-Агро" (а.с. 24 - 27); наказами про переоформлення зерна на ТОВ "Віойл-Агро" № 19 від 08.07.2008, № 21 від 09.07.2008, № 36 від 11.07.2008 та № 47 від 14.07.2008 (а.с. 28 - 31); складськими квитанціями на зерно, яке було переоформлено з відповідача на нового власника № 41 від 09.07.2008, № 58 від 11.07.2008, № 68 від 14.07.2008 та № 96 від 18.07.2008 (а.с. 32 - 35).

Пунктом 10.6 Договору № 6а від 22.05.2008 встановлено, що акти виконаних робіт, що складаються відповідно до умов даного Договору відправляються Власнику поштою чи передаються представнику Власника під підпис. При неодержанні підписаного акта Виконавцем чи заперечень у письмовому вигляді на акт протягом семи днів від моменту відправлення чи передачі представнику, умови акта вважаються прийнятими сторонами.

Позивач надав докази направлення відповідачу та отримання відповідачем акта здачі-прийняття робіт № ГЛ-0000091 від 31.07.2008 на суму 1460,46 грн (а.с. 96, 97, 99, 100).

Враховуючи ненадання відповідачем заперечень на акт, його умови, відповідно до пункту 10.6 Договору № 6а від 22.08.2008, вважаються прийнятими сторонами.

Відповідно до пункту 6.3. Договору № 6а від 22.05.2008, Виконавець щомісяця виставляє Власнику рахунки за фактично надані послуги (виконані роботи), до 5 числа кожного наступного місяця. При неодержанні рахунка Власник не звільняється від обов'язку оплати за отримані послуги (виконані роботи) у термін зазначений в п. 6.4 даного договору, при цьому на Власника лягає обов'язок самостійно з'ясувати суму, яка підлягає сплаті Виконавцю за розрахунковий період.

Згідно п. 6.4 Договору № 6а від 22.05.2008 Власник зобов'язаний до 10 числа кожного наступного місяця оплатити надані Виконавцем послуги (виконані роботи) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця чи внесення коштів у касу Виконавця, чи передати в той же термін у власність Виконавцю (по попередньому погодженню з останнім) зерно за договірною ціною, але не вище біржової, на загальну суму виставлених рахунків чи на їх частину.

Відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг № ГЛ-0000028 від 11.07.2008 та № 102 від 31.07.2008 на загальну суму 12726,08 грн (а.с. 37, 38).

Однак відповідачем надані позивачем послуги оплачені частково в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 16.07.2008 (а.с. 39).

Таким чином, сума боргу становить 7726,08 грн. Доказів на підтвердження погашення боргу в цій сумі у встановлений Договором № 6а від 22.05.2008 строк, відповідач господарському суду не надав.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати наданих за Договором № 6а від 22.05.2008 послуг, позивачем на адресу відповідача направлялись претензії, які залишились відповідачем без розгляду (а.с. 40 - 43).

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статей 901, 903, 905 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем умов Договору № 6а від 22.05.2008 в частині погашення заборгованості за надані послуги та відновлення тим самим порушених майнових прав позивача на момент розгляду спору судом відповідачем суду не подано.

Господарський суд враховує положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, зважаючи на дотримання позивачем у справі вимог вказаної процесуальної норми, правомірними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7726,08 грн боргу.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7726,08 грн боргу задовольнити повністю як обґрунтовано заявлені, такі, що не суперечать чинному законодавству та не спростовані відповідачем.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 1847,17 грн за період з 11.08.2008 по 26.04.2010, 20% річних в сумі 2891,46 грн за період з 11.08.2008 по 24.06.2010, пені в сумі 1834,79 грн за період з 11.08.2008 по 11.08.2009 та штраф в сумі 1545,22 грн.

Пунктом 8.2. Договору № 6а від 22.05.2008 сторони визначили, що за порушення термінів оплати наданих послуг (виконаних робіт), Власник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, крм того, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та відсотки за неправомірне користування коштами із розрахунку 20% річних. Пеня при цьому нараховується за увесь час прострочення платежу, протягом одного року. У разі, якщо прострочка оплати наданих послуг (виконаних робіт) перевищує п'ять календарних днів, Власник виплачує Виконавцю штраф в розмірі 20% від суми простроченої оплати.

Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, умова договору про стягнення з відповдача 20% річних за неправомірне користування коштами, відповідає приписам частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено можливість встановлення договором розміру процентів річних.

За розрахунком позивача збитки від інфляції за період з 11.08.2008 по 26.04.2010 складають 1847,17 грн (а.с. 11), а 20% річних за період з 11.08.2008 по 24.06.2010 складають 2891,46 грн (а.с. 88), вимога про стягнення яких підлягає задоволенню.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені є правомірними та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати пені і штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.

Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення в силу закону.

Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 1545,22 грн, що становить 20 % від суми боргу - 7726,08 грн.

Задовольняючи вимогу про стягнення штрафу, господарським судом враховано співрозмірність заявленої до стягнення суми штрафу з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач, добросовісність позивача, що полягає у належному виконанні ним, як Виконавцем, своїх зобов'язань за договором по наданню послуг, недотримання відповідачем узгодженого між сторонами терміну погашення заборгованості за надані послуги, відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів до виконання зобов'язання та недопущення його порушення, неподання відповідачем доказів добровільного усунення допущеного порушення та сплати заявленої до стягнення суми за надані послуги.

За умовами пункту 8.2. Договору № 6а від 22.05.2008, за порушення термінів сплати наданих послуг Власник виплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу. Пеня нараховується за увесь час прострочення платежу, протягом одного року.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 11.08.2008 по 11.08.2009 в сумі 1834,79 грн (а.с. 88) відповідає зазначеним вище нормам законодавства та умовам договору і підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Голованівське хлібоприймальне підприємство" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 6а від 22.05.2008 року в сумі 15844,72 грн, з яких: основний борг в сумі 7726,08 грн, пеня в сумі 1834,79 грн, індекс інфляції в сумі 1847,17 грн, 20% річних в сумі 2891,46 грн, штраф в сумі 1545,22 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, р/р не відомі, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства "Голованівське хлібоприймальне підприємство" (26508, Кіровоградська область, Голованівський район, ст. Голованівськ, вул. Петровського, 32, р/р № 26005000116088 в філії ВАТ "Укрексімбанк" м. Вінниці, МФО 302429, код ЄДРПОУ 03342830)основний борг в сумі 7726,08 грн, пеню в сумі 1834,79 грн, збитків від інфляції в сумі 1847,17 грн, 20% річних в сумі 2891,46 грн, штрафу в сумі 1545,22 грн, а також судові витрати на державне мито в сумі 158,45 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам у справі.

Суддя В.Г.Кабакова

Дата підписання рішення - 02.07.2010.