Рішення № 102590716, 17.01.2022, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа № 430/1439/21

Провадження № 2/430/47/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Попової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Романової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області, ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області, ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він та його дружина ОСОБА_3 є власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.02.2005 року. У спільному будинку зареєстрований їх син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, ОСОБА_2 не проживає у будинку за вищевказаною адресою з 2014 року, ОСОБА_2 виїхав до м. Луганськ у 2014 році і з того часу має там постійне місце проживання. Позивач просив відповідача приїхати додому для того, щоб зняти його з реєстрації і як наслідок отримати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, проте відповідач повідомив, що не має наміру приїжджати, особливо після того, як м. Луганськ стало тимчасово непідконтрольним уряду Україна та у зв`язку із карантинними обмеженнями в рамках заходів із запобігання поширенню Covid-19. Відмову відповідача приїхати для скасування його реєстрації місця проживання позивач отримав в усній формі. Письмову відповідь відповідача, позивач отримати не має можливості, оскільки позивач проживає у м. Луганськ і не приїжджає до смт. Станиця Луганська та с. Макарове, або будь-якої іншої території, підконтрольній уряду України.

Те що відповідач зареєстрований у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає, перешкоджає праву позивача отримувати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, тому позивач був вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Треті особи - Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області, ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, від останніх надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позивач в своїй заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності відповідача. У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, а матеріали, що є у справі, є достатніми для цього.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 25.02.2005 року, на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по Ѕ частці належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки виданої Валуйською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області від 25.06.2021року № 800 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані громадяни: позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його дружина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , онука - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син-відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 не проживає у вищезазначеному житловому приміщенні понад один рік без поважних причин, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, на час обстеження ОСОБА_1 мешкає з дружиною. Син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4 з онукою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані, але не проживають. Донька з онукою проживають у АДРЕСА_2 . Син - відповідач ОСОБА_2 мешкає у місті Луганськ з 2014 року. Факт не проживання доньки з онукою та сина за вказаною адресою підтверджують сусіди ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Вказаний акт посвідчений свідками та секретарем виконкому Валуйської сільської ради Н. Новосельською.

Викладені обставини підтверджуються документальними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 379 Цивільного кодексу України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», коли особа була відсутня понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати її такою, що втратила право на жилу площу.

Також суд враховує позицію Верховного суду України, що відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УPCP), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). Та вважає, що поважні причини не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

Відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає понад рік, будинком не користується, житлово-комунальні послуги та витрати на його утримання не сплачує, домовленості з позивачем про збереження користування житлом понад строк укладено не було, а тому правових підстав для подальшої його реєстрації у будинку позивача наразі немає, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність визнання відповідача таким, що втратив право користування вищевказаним будинком.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 81 від 07.07.2021 року у сумі 908, 00 грн., але позивач не бажає стягувати з відповідача витрати на сплату судового збору.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області, ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М.Попова