Ухвала суду № 102590600, 13.01.2022, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/12915/21

Провадження № 1-кс/428/1516/2022

УХВАЛА

іменем України

13 січня 2022 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі слідчого судді Бойко Н.В., при секретарі судового засідання Рудік Ю.Ю., за участю слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Король А.Ю., прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури Шабельського А.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Цибуля О.М., Сириці І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Король А.Ю., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури Шабельським А.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 62021050020000321 від 17.11.2021 року, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2022 р. до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Король А.Ю., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури Шабельським А.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 62021050020000321 від 17.11.2021 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В обгрунтування вимог клопотання зазначено, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську перебуває кримінальне провадження №62021050020000321 від 17.11.2021 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що наказом № 941 о/с від 02 грудня 2019 року виданого начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_3 , рядового поліції ОСОБА_1 , призначено на посаду інспектора взводу №1 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи Національної поліції є правоохоронними органами.

Таким чином, займаючи вищезазначену посаду, ОСОБА_1 , являється працівником правоохоронного органу.

Згідно ст. 6 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори», на території України встановлюються заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що передбачають окрім іншого: визначення основних умов, вимог, правил і системи заходів, пов`язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин в Україні; ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження системи дозволів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за дотриманням дозвільних документів; застосування заборон та обмежень щодо обігу окремих наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та встановлення квот, у межах яких здійснюються виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з території України наркотичних засобів і психотропних речовин; відпуск фізичним особам наркотичних засобів, психотропних речовин лише за рецептом лікаря і відповідно до медичних показань; встановлення обмежень, пов`язаних з виконанням окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори; інші заходи, передбачені Законом та міжнародними договорами України.

Згідно ст. 19 Закону України «Про лікарські засоби», оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами на території України здійснюється підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - підприємцями на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 13 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», на території України забороняється обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за винятком їх використання в цілях, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону.

Амфетамін, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №747 від 26.10.2016), «Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено», є психотропною речовиною, обіг якого обмежено.

Однак, в супереч вищенаведеним нормативно-правовим актам, працівник правоохоронного органу ОСОБА_1 вирішив стати на злочинний шлях та вчинив злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, за наступних обставин.

Так, 17.12.2021 року близько 16 год. 00 хв., інспектор взводу №1 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 , завідомо знаючи, що операції з психотропними речовинами є незаконними, переслідуючи корисливі мотиви, перебуваючи у легковому автомобілі марки ВАЗ 2106 д.з. НОМЕР_1 , біля будівлі №33А по вул. Студентській у м. Рубіжне, Луганської області з метою збуту психотропної речовини, обіг якої заборонено - амфетамін, отримав від ОСОБА_4 , який діяв під контролем правоохоронних органів, грошові кошти у сумі 400 гривень на придбання психотропної речовини - амфетамін.

Далі, того ж дня ОСОБА_1 , діючи умисно, незаконно зберігаючи при собі, з метою подальшого збуту, два згортки у фользі з психотропною речовиною амфетаміном, масою 0,1456 грама, розуміючи свій злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом та перебуваючи по вул. Студентської у м. Рубіжне поблизу будинка №33А, у порушення вимог ч. 2 ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», шляхом передачі, незаконно збув ОСОБА_4 , який діяв під контролем правоохоронних органів, два згортки у фользі з психотропною речовиною амфетаміном, масою 0,1456 грама.

Окрім цього, 11.01.2022 року близько 12 год. 00 хв., інспектор взводу №1 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у легковому автомобілі марки ВАЗ 2106 д.з. НОМЕР_1 , неподалік автовокзалу у м. Рубіжне Луганської області з метою збуту психотропної речовини, обіг якої заборонено - амфетамін, отримав від ОСОБА_4 , який діяв під контролем правоохоронних органів, грошові кошти у сумі 400 гривень на придбання психотропної речовини - амфетаміну.

Далі, ОСОБА_1 , у невідомому місці, неподалік автовокзалу у м. Рубіжне Луганської області, маючи злочинний намір, спрямований на незаконний збут психотропної речовини, за попередньою змовою групою осіб, зустрівся з ОСОБА_2 від якого отримав три згортки фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору, за що передав останньому 400 гривень, отриманих від ОСОБА_4 на придбання психотропної речовини - амфетаміну.

Після чого ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконний збут психотропної речовини, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи у легковому автомобілі марки ВАЗ 2106 д.з. НОМЕР_1 , неподалік автовокзалу у м. Рубіжне Луганської області, у порушення вимог ч. 2 ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», шляхом передачі, незаконно збув ОСОБА_4 , який діяв під контролем правоохоронних органів, три згортки фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору.

11.01.2021 у порядку ст.208 КПК України ОСОБА_1 був затриманий та 12.01.2022 йому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у незаконному збуті психотропних речовин, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Причетність ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами.

Таким чином, з метою запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на підозрюваного ОСОБА_2 , свідків, зокрема ОСОБА_4 , та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, використовувати вплив на свідків, як особисто так і через своїх знайомих з числа працівників поліції, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зазначена необхідність та неможливість обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 іншого менш суворого запобіжного заходу обґрунтовується тим, що він, перебуваючи на волі, використовуючи своє коло знайомих в системі правоохоронних органів та особисто, може чинити тиск на свідків, зокрема ОСОБА_4 , та підозрюваного ОСОБА_2 з метою змусити їх надати неправдиві свідчення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення покарання за скоєння ним кримінального правопорушення, а також його можливістю переховуватися від правоохоронних органів, побоюючись відповідальності за вчинений злочин.

Окрім того, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень. Зокрема санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, що в сукупності з іншими ризиками, дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує за його протиправні діяння, будучи звільненим з-під варти, з метою уникнення покарання, буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

На даний час на території Донецької та Луганської областей продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам влади України, а відтак, перебуваючи на волі, з метою ухилення від слідства та суду, ОСОБА_1 матиме можливість виїхати на тимчасово окуповану частину території Донецької та Луганської областей або перетнути кордон з іншою державою. У зв`язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати ОСОБА_1 та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 незаконного впливу на свідків, підозрюваного та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, підозрюваного по кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Окрім того, органу досудового розслідування ще необхідно встановити ряд обставин вчинення кримінальних правопорушень та провести значний обсяг слідчих дій, направлених на пошук нових доказів протиправної діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У разі перебування ОСОБА_1 на волі виникає ризик вчинення ним дій, спрямованих на приховування та знищення речових доказів його протиправної діяльності.

Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

У виняткових випадках застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, являється працівником правоохоронного органу, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, та безкарності у системі органів правосуддя, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно ситуацію у державі, на думку слідчого ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися із м. Рубіжне Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами, з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон у разі наявності.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 просив відмовити у застосуванні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до нього більш м"який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

У судовому засіданні захисники підозрюваного адвокати Цибуля О.М., Сириця І.О. просили відмовити у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до нього більш м"який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, захисників, ретельно вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

11.01.2021 у порядку ст.208 КПК України ОСОБА_1 був затриманий та 12.01.2022 йому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

12.01.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України обґрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме:

-протоколами допиту у якості свідка ОСОБА_4 відповідно до яких останній пояснює, що ОСОБА_1 здійснює незаконний збут психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб, а саме 17.12.2021 та 11.01.2022 року;

- протоколами огляду та вручення грошових коштів, та протоколами огляду (видачі психотропних речовин) від 17.12.2021 та 11.01.2022 року, за результатами яких вилучено психотропні речовини;

- висновком експерта № СЕ-19/113-21/14176-нзпрап від 23.12.2021, в якому зазначено, що речовина у двох згортках у фользі, яка передана 17.12.2021 ОСОБА_1 ОСОБА_4 - є психотропною речовиною амфетаміном, масою 0,1456 грама;

- протоколом обшуку від 11.01.2022 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого у ОСОБА_2 вилучено дві купюри номіналом 200 грн. ДГ7780092, ДВ05909530, які за серією та номером збігаються із заздалегідь ідентифікованими коштами, які використовувались для викриття протиправної діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об"єктивно зв"язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв"язок підозрюваного ОСОБА_1 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 .

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить вагомість доказів про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, вказаний злочин, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік та стан здоров"я, інші дані про особу ОСОБА_1 , слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи, відсутні.

Також, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваним вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, оскільки дану злочинну діяльність він здійснював тривалий час, за попередньою змовою в групі осіб, систематично за власною ініціативою, суспільна небезпека якої визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, що спричиняє шкоду здоров`ю населення, він продовжував розповсюджувати наркотичні засоби та психотропні речовини, та планував продовжувати розповсюджувати наркотичні засоби та психотропні речовини, що свідчить про його стійку злочинну спрямованість та неусвідомлення невідворотності покарання за скоєні ним кримінальні правопорушення.

Разом з тим, у судовому засіданні не знайшов підтвердження ризик з боку підозрюваного ОСОБА_1 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Отже, на думку слідчого судді, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, є підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 62021050020000321 від 17.11.2021 р., порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п"ятою статті 176 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя також враховує у клопотанні, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання у разі визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров`я, що слідчому судді не надано відомостей про стан здоров"я ОСОБА_1 , який унеможливлював тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора та неможливості надання йому кваліфікованої медичної допомоги. Слідчий суддя враховує також репутацію підозрюваного, його майновий та сімейний стан.

Практика Європейського суду з прав людини передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 62021050020000321 від 17.11.2021 р., порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м"які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним під час судового розгляду ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Слідчий суддя також зобов"язаний застосувати ч.3 ст.183 КПК України, та визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов"язків, передбачених цим Кодексом, оскільки слідчим суддею не встановлено випадків, передбачених ч.4 вказаної статті.

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 12 березня 2009 року в справі "Алєксандр Макаров проти Росії" (Aleksandr Makarov v Russia) № 15217/07 " Європейський суд вказав, що "… сума застави повинна оцінюватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів … іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути".

Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах, а саме "Мангрус проти Іспанії" (Mangouras v. Spain) , Ноймайстер проти Австрії (Neumeister v. Austria).

Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд з урахуванням даних про особу підозрюваного, раніше не судимого, відсутність у нього постійного джерела доходів, нерухомого або цінного рухомого майна, вважає, що до підозрюваного ОСОБА_1 слід застосувати розмір застави, що не перевищує 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов"язків, отже сума застави, яка буде здатною забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов"язків має бути сплачена у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Застава у зазначеному розмірі буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Суд також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_1 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину, за який відповідно до ст. 12 КК України передбачене покарання у вигляді від шести до десяти років з конфіскацією майна. Тому запропонований стороною захисту запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на думку слідчого судді не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого та швидкого і оперативного розгляду справи.

Керуючись вимогами ст. ст. 110, 131, 132, 177, 178, 183, 184, 197, 198, 369-372 КПК України, ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Король А.Ю., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури Шабельським А.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з 11 січня 2022 року по 11 березня 2022 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд встановлює ОСОБА_1 заставу у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198480 (сто дев"яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, депозитний рахунок:

Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Луганській області

Код отримувача (код ЄДРПОУ) : 26297948

Банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ

Код банку отримувача (МФО): 820172

Рахунок отримувача: UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду 05381484, або забезпечити їх внесення заставодавцем, та надати слідчому, прокурору, суду документ з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів.

В разі внесення застави уповноваженій особі місця ув"язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв"язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов"язки:

- не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, визначеними слідчим;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.

Вказані обов"язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців, які починаються з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

Підозрюваному роз"яснюються положення п.п.8,10 ст.182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов"язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з"явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов"язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

На дану ухвалу у п`ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголошений 17 січня 2022 року о 14-30 годині в приміщенні залу судового засідання Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Слідчий суддя Н.В. Бойко