Рішення № 10259045, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/14415.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Квадрат» до«Управління житлового будівництва»Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»

третя особаДержавна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»

простягнення 1555794,80 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:не з’явились;

від відповідача:не з’явились

від третьої особи:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Квадрат»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до «Управління житлового будівництва»Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»про стягнення 1555794,80 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 489 від 09.07.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 980379,60 грн. та згідно з додатковою угодою до названого договору від 01.10.2008 року надано послуги на загальну суму 67500,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт не виконав. Зобов’язання з оплати послуг, в порушення умов додаткової угоди, відповідач виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 1020879,60 грн., пеню у розмірі 296257,42 грн., збитки від інфляції у розмірі 198780,97 грн. та 3 % річних у розмірі 39877,02 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.04.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 20.04.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 29.03.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 20.04.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 29.03.2010 року, надав відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору.

          У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність необхідного бюджетного фінансування та особливі цілі діяльності, суть яких відповідно до затвердженого положення полягає в здійсненні безпосередньої реалізації програм, виконання яких покладено на Державну спеціалізовану фінансову установу «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»розпорядчими та/або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та/або рішеннями органів місцевого самоврядування чи виконавчої влади. Крім того, відповідач зазначає, що періоди нарахування заявленої до стягнення суми пені частково виходять за межі шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, та, посилаючись на статті 258 та 267 ЦК України, просить застосувати до вимог позивача про стягнення пені та 3 % річних позовну давність.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року залучено до участі у справі на стороні відповідача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державну спеціалізовану фінансову установу «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»та відкладено розгляд справи на 25.05.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 20.04.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 25.05.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

          Крім того, у судовому засіданні 25.05.2010 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Представник третьої особи у судове засідання 25.05.2010 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, однак, через загальний відділ діловодства суду подав письмові поясненням з зазначенням причин невиконання вимог ухвали суду від 20.04.2010 року.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 15.06.2010 року.

          Представник третьої особи у судове засідання 15.06.2010 року не з’явився, однак, через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення, витребувані ухвалою суду 25.05.2010 року.

          В наданих суду письмових поясненнях третя особа зазначає, що визначений договором об’єкт житлового будівництва не був включений до переліку об’єктів, які фінансуються за рахунок коштів державних та місцевих бюджетів. З огляду на вказане, фінансування зазначеного об’єкта не планувалося та, відповідно, не провадилось.

          Представники сторін у судове засідання 15.06.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 25.05.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані сторонами та третьою особою документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          09.07.2008 року між «Управлінням житлового будівництва»Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Квадрат»(надалі –позивач) укладено договір підряду № 489 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався на умовах, визначених договором, на свій ризик виконати за завданням відповідача з використанням своїх матеріалів та устаткування, а відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти й оплатити будівельно-монтажні роботи підземної частини на об’єкті житловий будинок за адресою: вул. Енергетиків, 42, м. Теплодар.

          На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 980379,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в за липень 2008 року від 05.08.2008 року на суму 239558,40 грн., за серпень 2008 року на суму 362661,60 грн., за вересень 2008 року на суму 264954,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 113205,60 грн. та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, які підписані представниками сторін та скріплені печатками.

          Зобов’язання з оплати робіт відповідач не виконав.

          Відповідно до частини 1 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

          Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Пунктом 3.4 договору сторони обумовили, що відповідач зобов’язується сплачувати вартість прийнятих від позивача робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в протягом 5-ти календарних днів від дати підписання цих документів уповноваженими представниками сторін.

          Подані позивачем акти типової форми КБ-2в за серпень, вересень та жовтень 2008 року й відповідні довідки типової форми КБ-3 за вказані місяці, а також довідка за липень 2008 року не містять дати їх підписання.

          За таких обставин, суд вважає, що довідка типової форми КБ-3 за липень 2008 року була підписана в день підписання акту за липень 2008 року, тобто, 05.08.2008 року; акти типової форми КБ-2в за серпень, вересень та жовтень 2008 року та відповідні довідки –в останній робочий день звітного місяця, тобто, 29.08.2008 року, 30.09.2008 року та 31.10.2008 року відповідно.

          Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Беручи до уваги наведене, суд визначає, що роботи, виконані в липні 2008 року, відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 11.08.2008 року, роботи, виконані в серпні 2008 року, –у термін до 03.09.2008 року, роботи, виконані в вересні 2008 року, –у термін до 06.10.2008 року, роботи, виконані в жовтні 2008 року, –у термін до 05.11.2008 року.

          Таким чином, станом на день звернення до суду строк виконання відповідачем обов’язку зі здійснення розрахунку за роботи настав.

          01.10.2008 року між сторонами підписано додаткову угоду до договору.

          Зазначеною угодою сторони погодили, що починаючи з 30.10.2008 року позивач здійснює охорону будівельного майданчика та об’єкта будівництва за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Енергетиків, 42, власними силами, а відповідач зобов’язується оплатити йому такого роду послуги.

          Вартість названих послуг сторони визначили в сумі 4500,00 грн. за місяць.

          Згідно з наявними в матеріалах справи щомісячними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000046 від 28.11.2008 року, № ОУ-0000003 від 12.01.2009 року, № ОУ-0000004 від 30.01.2009 року, № ОУ-0000009 від 02.03.2009 року, № ОУ-0000010 від 31.03.2009 року, № ОУ-0000011 від 30.04.2009 року, № ОУ-0000018 від 31.05.2009 року, № ОУ-0000026 від 30.06.2009 року, № ОУ-0000027 від 31.07.2009 року, № ОУ-0000031 від 31.08.2009 року, № ОУ-0000034 від 25.09.2009 року, № ОУ-0000038 від 26.10.2009 року, № ОУ-000044 від 27.11.2009 року, № ОУ-0000047 від 31.12.2009 року, № ОУ-0000005 від 26.01.2010 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, на виконання умов додаткової угоди позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 67500,00 грн.

          Відповідач оплатив надані послуги частково, здійснивши на користь позивача переказ 27000,00 грн.

          Неоплаченими залишилися послуги на суму 40500,00 грн., зокрема, надані в період з травня 2009 року по січень 2010 року.

          Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Додатковою угоди сторони передбачили, що оплата охоронних послуг здійснюється за актами приймання-передачі виконаних робіт, що підписується сторонами.

          Умови щодо строку (терміну) виконання відповідачем обов’язку зі здійснення розрахунку за надані послуги додаткова угода не містить.

          Враховуючи зазначене, до виконання даного зобов’язання суд застосовує положення договору, зокрема, наведеного вище пункту 3.4.

          Беручи до уваги наведене, суд визначає, що послуги, надані в травні 2009 року, відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 05.06.2009 року, послуги, надані в червні 2009 року, –у термін до 06.07.2009 року, послуги, надані в липні 2009 року, –у термін до 05.08.2009 року, послуги, надані в серпні 2009 року, –у термін до 07.09.2009 року, послуги, надані в вересні 2009 року, –у термін до 30.09.2009 року, послуги, надані в жовтні 2009 року, –у термін до 02.11.2009 року, послуги, надані в листопаді 2009 року, –у термін до 02.12.2009 року, послуги, надані в грудні 2009 року, – у термін до 05.01.2010 року, послуги, надані в січні 2010 року, –у термін до 01.02.2010 року.

          Отже, станом на день звернення до суду строк виконання відповідачем обов’язку зі здійснення розрахунку за надані послуги також настав.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання з оплати робіт та наданих послуг відповідач не подав.

          Посилаючись на відсутність необхідного бюджетного фінансування та особливі цілі діяльності, відповідач заперечує проти позовних вимог.

          Згідно з пунктом 1.1 положення, затвердженого головою правління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», відповідач є госпрозрахунковим відокремленим підрозділом Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»та діє відповідно до положення і виконує функції замовника будівництва (реконструкції) житла, а також здійснює безпосередню реалізацію програм, виконання яких покладено на Фонд розпорядчими та/або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та/або рішеннями органів місцевого самоврядування чи виконавчої влади.

          Однак, відповідно до наявних в матеріалах справи письмових пояснень Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»та доданих до них доказів визначений договором об’єкт житлового будівництва не був включений до переліку об’єктів, які фінансуються за рахунок коштів державних та місцевих бюджетів. З огляду на вказане, фінансування зазначеного об’єкта не планувалося.

          Крім того, за приписами частини 2 статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані роботи за договором та надані послуги за додатковою угодою.

          З огляду на вказане, доводи відповідача визнаються судом безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1020879,60 грн. (980379,60 грн. за виконані роботи + 40500,00 грн. за надані послуги) суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Посилаючись на прострочення відповідачем оплати виконаних робіт та наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі пеню у розмірі 296257,42 грн., збитки від інфляції у розмірі 198780,97 грн. (195095,47 грн. –за прострочення оплати робіт; 3685,50 грн. –за прострочення оплати послуг) та 3 % річних у розмірі 39877,02 грн. (38758,56 грн. –за прострочення оплати робіт; 1118,46 грн. –за прострочення оплати послуг).

          В силу частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

          Частиною 1 статті 229 ГК України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

          Таким чином, відповідальність за порушення грошового зобов’язання наступає незалежно від наявності вини.

          Вимогу про стягнення з відповідача пені позивач обґрунтовує приписами частини 3 статті 549 ЦК України та статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          За змістом частини 1 статті 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому згідно з частиною 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

          Таким чином, пеня відповідно до статей 547, 548 ЦК України може бути застосована лише, якщо це встановлено договором, укладеним в письмовій формі, або законом.

          Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Умови щодо застосування до відповідача пені за порушення обов’язку з розрахунку та відповідно її розміру укладений між сторонами договір не містить, так само, як і не містить такої умови, підписана між сторонами додаткова угода до договору.

          Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Отже, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає встановлення розміру пені за згодою сторін та визначає лише максимальний її розмір.

          Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

          Чинними актами законодавства не встановлено розміру пені за порушення даного виду зобов’язань.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 296257,42 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.

          В силу частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

          Частиною 1 статті 229 ГК України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

          Таким чином, відповідальність за порушення грошового зобов’язання наступає незалежно від наявності вини.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Посилаючись на статті 258 та 267 ЦК України, відповідач просить застосувати до вимоги позивача про стягнення 3 % річних позовну давність в один рік.

          Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Згідно з частиною 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

          Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          За змістом частини 2 статті 217 ГК України штрафні санкції є одним із видів господарських санкцій.

          Відповідно до частини 1 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Передбачене ж законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

          Тому, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання та не можуть розцінюватися як заходи впливу на особу за вчинене нею правопорушення у сфері господарювання та, у зв’язку з цим, відноситися до штрафних санкцій в розумінні наведеної вище частини 1 статті 230 ГК України.

          З огляду на вказане, підстави для застосування до вимоги позивача про стягнення 3 % річних позовної давності в один рік відсутні.

          З позовної заяви вбачається, що збитки від інфляції позивач обчислює від суми 980379,60 грн. (заборгованість за виконані роботи) за період з вересня 2008 року по січень 2010 року та від суми 40500,00 грн. (заборгованість за надані послуги) за період з березня 2009 року по січень 2010 року.

          Судом встановлено, що роботи, виконані в липні 2008 року, відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 11.08.2008 року, роботи, виконані в серпні 2008 року, –у термін до 03.09.2008 року, роботи, виконані в вересні 2008 року, –у термін до 06.10.2008 року, роботи, виконані в жовтні 2008 року, –у термін до 05.11.2008 року.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 12.08.2008 року, 04.09.2008 року, 07.10.2008 року та 06.11.2008 року.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

          Враховуючи зазначене, нарахування збитків від інфляції починаючи з вересня 2008 року є обґрунтованим за прострочення оплати робіт, виконаних в липні та серпні 2008 року. За прострочення оплати робіт, виконаних в вересні 2008 року, збитки від інфляції підлягають нарахуванню з жовтня 2008 року, за прострочення оплати робіт, виконаних в жовтні 2008 року, –з листопада 2008 року.

          За перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення оплати робіт складає:

          602220,00 грн. * 121,8 % (індекс інфляції за період з вересня 2008 року по січень 2010 року : 101,1 % * 101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –602220,00 грн. = 131283,96 грн.

          264954,00 грн. * 120,5 % (індекс інфляції за період з жовтня 2008 року по січень 2010 року : 101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –264954,00 грн. = 54315,57 грн.

          113205,60 грн. * 118,5 % (індекс інфляції за період з листопада 2008 року по січень 2010 року : 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –113205,60 грн. = 20943,04 грн.

          Беручи до уваги наведене, загальний розмір збитків від інфляції за прострочення оплати робіт складає 206542,57 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції в частині відповідальності за прострочення оплати робіт підлягає задоволенню у розмірі 195095,47 грн.

          Судом встановлено, що послуги, надані в травні 2009 року, відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 05.06.2009 року, послуги, надані в червні 2009 року, –у термін до 06.07.2009 року, послуги, надані в липні 2009 року, –у термін до 05.08.2009 року, послуги, надані в серпні 2009 року, –у термін до 07.09.2009 року, послуги, надані в вересні 2009 року, – у термін до 30.09.2009 року, послуги, надані в жовтні 2009 року, –у термін до 02.11.2009 року, послуги, надані в листопаді 2009 року, –у термін до 02.12.2009 року, послуги, надані в грудні 2009 року, –у термін до 05.01.2010 року, послуги, надані в січні 2010 року, –у термін до 01.02.2010 року.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 06.06.2009 року, 07.07.2009 року, 06.08.2009 року, 08.09.2009 року, 01.10.2009 року, 03.11.2009 року, 03.12.2009 року, 06.01.2010 року та 02.02.2010 року відповідно.

          З огляду на вказане, беручи до уваги наведені вище рекомендації Верховного Суду України, за прострочення оплати послуг, наданих в травні 2009 року, збитки від інфляції підлягають нарахуванню з червня 2009 року, за прострочення оплати послуг, наданих в червні 2009 року, –з липня 2009 року, за прострочення оплати послуг, наданих в липні 2009 року, –з серпня 2009 року, за прострочення оплати послуг, наданих в серпні 2009 року, –з вересня 2009 року, за прострочення оплати послуг, наданих в вересні 2009 року, –з жовтня 2009 року, за прострочення оплати послуг, наданих в жовтня 2009 року, –з листопада 2009 року, за прострочення оплати послуг, наданих в листопаді 2009 року, –з грудня 2009 року, за прострочення оплати послуг, наданих в грудні 2009 року, –з січня 2010 року. Підстави для нарахування збитків від інфляції за прострочення оплати послуг, наданих в січні 2010 року, в межах заявленого позивачем періоду відсутні.

          За перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення оплати послуг складає:

          4500,00 грн. * 106,5 % (індекс інфляції за період з червень 2009 року по січень 2010 року : 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –4500,00 грн. = 292,50 грн.

          4500,00 грн. * 105,3 % (індекс інфляції за період з липня 2009 року по січень 2010 року : 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –4500,00 грн. = 238,50 грн.

          4500,00 грн. * 105,4 % (індекс інфляції за період з серпня 2009 року по січень 2010 року : 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –4500,00 грн. = 243,00 грн.

          4500,00 грн. * 105,6 % (індекс інфляції за період з вересня 2009 року по січень 2010 року : 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –4500,00 грн. = 252,00 грн.

          4500,00 грн. * 104,8 % (індекс інфляції за період з жовтня 2009 року по січень 2010 року : 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –4500,00 грн. = 216,00 грн.

          4500,00 грн. * 103,8 % (індекс інфляції за період з листопада 2009 року по січень 2010 року : 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) – 4500,00 грн. = 171,00 грн.

          4500,00 грн. * 102,7 % (індекс інфляції за період з грудня 2009 року по січень 2010 року : 100,9 % * 101,8 %) –4500,00 грн. = 121,50 грн.

          4500,00 грн. * 101,8 % (індекс інфляції за січень 2010 року) –4500,00 грн. = 81,00 грн.

          Враховуючи зазначене, загальний розмір збитків від інфляції за прострочення оплати послуг складає 1615,50 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції в частині відповідальності за прострочення оплати послуг підлягає частковому задоволенню у розмірі 1615,50 грн.

          3 % річних позивач обчислює від суми 980379,60 грн. (заборгованість за виконані роботи) за період з 05.11.2008 року по 05.02.2010 року та від суми 40500,00 грн. (заборгованість за надані послуги) за період з 02.03.2009 року по 31.01.2010 року.

          Розмір 3 % річних за прострочення оплати робіт за перерахунком суду складає:

          867174,00 грн. * 3 % * 57 (з 05.11.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 4051,55 грн.

          867174,00 грн. * 3 % * 401 (з 01.01.2009 року по 05.02.2010 року) / 365 = 28581,10 грн.

          113205,60 грн. * 3 % * 56 (з 06.11.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 519,63 грн.

          113205,60 грн. * 3 % * 401 (з 01.01.2009 року по 05.02.2010 року) / 365 = 3731,13 грн.

          Беручи до уваги наведене, загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати робіт складає 36883,41 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в частині відповідальності за прострочення оплати робіт підлягає частковому задоволенню у розмірі 36883,41 грн.

          Розмір 3 % річних за прострочення оплати послуг за перерахунком суду складає:

          4500,00 грн. * 3 % * 240 (з 06.06.2009 року по 31.01.2010 року) / 365 = 88,77 грн.

          4500,00 грн. * 3 % * 209 (з 07.07.2009 року по 31.01.2010 року) / 365 = 77,30 грн.

          4500,00 грн. * 3 % * 179 (з 06.08.2009 року по 31.01.2010 року) / 365 = 66,21 грн.

          4500,00 грн. * 3 % * 146 (з 08.09.2009 року по 31.01.2010 року) / 365 = 54,00 грн.

          4500,00 грн. * 3 % * 123 (з 01.10.2009 року по 31.01.2010 року) / 365 = 45,49 грн.

          4500,00 грн. * 3 % * 90 (з 03.11.2009 року по 31.01.2010 року) / 365 = 33,29 грн.

          4500,00 грн. * 3 % * 60 (з 03.12.2009 року по 31.01.2010 року) / 365 = 22,19 грн.

          4500,00 грн. * 3 % * 26 (з 06.01.2010 року по 31.01.2010 року) / 365 = 9,62 грн.

          Враховуючи зазначене, загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати послуг складає 396,87 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в частині відповідальності за прострочення оплати послуг підлягає частковому задоволенню у розмірі 396,87 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879, 901, 903 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з «Управління житлового будівництва»Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»(04070, м. Київ, вул. Спаська, 6-Б; ідентифікаційний код 33942838) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Квадрат»(65010, Одеська обл., м. Одеса, вул. Палубна, 9/2; ідентифікаційний код 30662800) основну заборгованість у розмірі 1020879 (один мільйон двадцять тисяч вісімсот сімдесят дев’ять) грн. 60 коп., збитки від інфляції у розмірі 196710 (сто дев’яносто шість тисяч сімсот десять) грн. 97 коп., 3 % річних у розмірі 37280 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят) грн. 28 коп., 12548 (дванадцять тисяч п’ятсот сорок вісім) грн. 71 коп. державного мита та 190 (сто дев’яносто) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –05.07.2010 року.