Рішення № 10258864, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/14722.06.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву До Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрат»

Про стягнення 121733,14 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мальцева Т.М. –представник за довіреністю № 54 від 14.09.09.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрат»про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованості за Договором № 1202 від 25.11.04. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності в сумі 121733,14 грн. (110098,80 грн. –основний борг, 6621,66 грн. –пеня, 5012,68 грн. –збитки від інфляції).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування майном, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.10. порушено провадження у справі № 30/147, розгляд справи було призначено на 27.05.10. о 15-00.

В судовому засіданні 27.05.10. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Регіональне відділення Фонду державного майна України просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість за Договором № 1202 від 25.11.04. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності в сумі 231996,63 грн. (213676,60 грн. - основний борг, 6026,23 грн. - збитки від інфляції, 12293,80 грн. –пеня).

Представник відповідача в судове засідання 27.05.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.10. про порушення провадження у справі № 30/147 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/147 відкладено на 08.06.10. о 15-30.

Представник відповідача в судове засідання 08.06.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.10. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/147 відкладено на 22.06.10. о 10-50.

22.06.10. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадрат»просить суд в задоволенні позову відмовити повністю, та зазначає, що згідно платіжних доручень від 14.06.10. № 145 та № 146, відповідач перерахував наявну заборгованість за Договором в сумі 51436,59 грн. та пеню і збитки від інфляції в сумі 8720,98 грн.

Відповідач посилається на те, що здійснив усі передбачені законом заходи для передачі майна балансоутримувачу, його вини у небажанні Міжгалузевого інституту управління прийняти майно з орендного користування немає.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадрат»зазначає, що орендодавець майна не вжив жодних заходів щодо прийняття майна балансоутримувачем.

22.06.10. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадрат»просить суд залучити до участі в розгляді справи № 30/147 третю особу - Міжгалузевий інститут управління.

Заявник обґрунтовує своє клопотання тим, що Міжгалузевий інститут управління є балансоутримувачем, відповідальним за прийняття майна з орендного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Розглянувши зазначене вище клопотання відповідача про залучення до участі у розгляді справи Міжгалузевого інституту управління, суд відмовляє в його задоволенні з підстав безпідставності та необґрунтованості, оскільки рішення у даній справі ніяким чином не може вплинути на права та обов’язки зазначеної особи.

В судовому засіданні 22.06.10. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої Регіональне відділення Фонду державного майна України просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість за Договором № 1202 від 25.11.04. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності в сумі 205842,43 грн. (193928,23 грн. - основний борг, 2470,68 грн. - збитки від інфляції, 9443,52 грн. –пеня).

Представник відповідача в судове засідання 22.06.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.10. частково не виконав, контррозрахунок суми позову не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 22.06.10. представник позивача підтримав свої уточнені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.11.04. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі –Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат»(далі –Орендар) було укладено Договір № 1202 від 25.11.04. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі –Майно), загальною площею 1076,7 кв. м, в тому числі приміщення 1 та 2 поверхів площею 706,5 кв. м, приміщення підвалу 370,2 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Вітряні гори, 10/12, що знаходиться на балансі Міжгалузевого інституту управління.

Відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, що затверджене Головою Фонду державного майна України 23.01.06., одним із основних завдань позивача є здійснення повноважень орендодавця державного майна.

Як встановлено п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору, та акти приймання-передачі майна.

Відповідно до матеріалів справи, 25.11.04. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат» було підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Вітряні гори, 10/12, відповідно до якого, Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в користування нерухоме майно –загальною площею 1076,7 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вітряні гори, 10/12.

Згідно п. 2.4 Договору, у разі припинення цього Договору, Майно повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає Майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.5 Договору, обов’язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору.

Щодо заперечень позивача з приводу вжиття ним усіх передбачених законом заходів для передачі майна балансоутримувачу, суд вважає за доцільне зазначити, що предметом розгляду даної справи є факт наявності заборгованості у відповідача по орендній платі за Договором № 1202 від 25.11.04. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а не факт повернення орендованого майна орендарю за зазначеним Договором.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір укладено строком на 5 (п'ять) років, і він діє з 25.11.04. до 25.11.09. включно.

Умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, а в частині зобов’язань Орендаря щодо орендної плати –до виконання зобов’язань (п. 10.2 Договору).

Відповідно до п. 10.5 Договору, сторони домовились, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Пунктом 10.9 Договору передбачено, що чинність Договору припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано до Орендаря заяву від 09.12.09. № 30-04/19272 про припинення чинності Договору оренди № 1202 від 25.11.04., якою відповідача було повідомлено про те, що строк дії Договору закінчився 25.11.09., але внаслідок неналежного виконання умов Договору позивач відмовляє в продовженні строку його дії та вважає Договір припиненим.

Також, відповідачу була поставлена вимога повернути об'єкт оренди та сплатити до державного бюджету та балансоутримувачу орендну плату та пеню та надати регіональному відділенню копії платіжних доручень, що підтверджуватимуть факт перерахування.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, заява позивача про неможливість продовження дії Договору була скерована відповідачу у встановлений законом та Договором термін.

Пунктом 5.14 Договору передбачено, що в разі закінчення терміну дії Договору оренди (його розірвання), Орендар зобов’язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі приймання.

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2004 року) 14766,73 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди –листопад 2004 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад 2004 р.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.3 Договору, перерахування здійснювати Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується Орендарем до Державного бюджету, 30% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Як визначено пунктом 3.5 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Орендар зобов’язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2 Договору).

05.06.07. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі –Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат»(далі –Орендар) було укладено Додатковий Договір № 01 від 05.06.07. про внесення змін до Договору № 1202 від 25.11.04. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого (п. 2, 3), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2007 року) 27249,81 грн. Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.10. позивач листом № 30-05/752 повторно звернувся то Орендаря з приводу погашення заборгованості з орендної плати по Договору до 28.01.10.

Як зазначає позивач, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрат»по орендній платі з урахуванням часткової сплати суми боргу в червні 2010 року, за серпень 2009 року –квітень 2010 року становить 213676,60 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач остаточно орендної плати за користування майном не оплатив, чим порушив умови Договору та чинного законодавства України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Разом з письмовим відзивом на позов через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем надано суду докази часткового погашення заборгованості на суму 51436,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 145 від 04.06.10., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи, відповідачем частково перераховано суму боргу в розмірі 51436,59 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв’язку з тим, що відповідач частково сплатив заборгованість, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 51436,59 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно –правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за орендоване приміщення у повному обсязі не виконав, таким чином заборгованість відповідача по орендній платі за серпень 2009 року –квітень 2010 року становить 213676,60 грн.

Але суд зазначає, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву завищено суму заборгованості по орендній платі з врахуванням часткової сплати суми боргу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, сума основної заборгованості відповідача з урахуванням часткової сплати суми боргу становить 162240,01 грн.

Крім того, разом з письмовим відзивом на позов через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем надано суду належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 146 від 04.06.10., відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат» було сплачено 8720,98 грн. пені та інфляції.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи) і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зазначене платіжне доручення № 146 не є належним доказом по справі № 30/147, оскільки на підставі даного доказу суд не може дійти висновку яка частина суми 8720,98 грн. була внесена відповідачем в оплату суми нарахованої позивачем пені, а яка частина зазначеної суми була внесена відповідачем в оплату суми нарахованих позивачем збитків від інфляції.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. п. 5.14, 9.1 Договору просить суд стягнути на користь Державного бюджету України з відповідача 9443,52 грн. - пені.

Відповідно до п. 5.14 Договору сторонами погоджено, що в разі закінчення терміну дії Договору оренди (його розірвання), Орендар зобов’язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі приймання.

Згідно п. 9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що позивачем завищено суму пені, в зв’язку з чим з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню пеня в розмірі 2264,02 грн. (за розрахунком суду).

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на користь державного бюджету України 2470,68 грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позивачем завищено суму збитків від інфляції, в зв’язку з чим з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню 1852,11 грн. - збитків від інфляції (за розрахунком суду).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду контррозрахунку суми позову, на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрат» (04123, м. Київ, вул. Вітряні Гори, б. 10-Е, код ЄДРПОУ 30574091) в доход Державного бюджету України (ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕДК 22080300) 162240 (сто шістдесят дві тисячі двісті сорок) грн., 01 коп. –сума основної заборгованості, 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн., 02 коп. –пеня, 1852 (одна тисяча вісімсот п’ятдесят дві) грн., 11 коп. –збитки від інфляції

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрат» (04123, м. Київ, вул. Вітряні Гори, б. 10-Е, код ЄДРПОУ 30574091) в доход Державного бюджету України (ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕДК 22080300) 1663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) грн., 55 коп. –державне мито, 190 (сто дев’яносто) грн., 72 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 51436 (п’ятдесят одна тисяча чотириста тридцять шість) грн., 59 коп. - провадження у справі припинити.

5. В частині стягнення 31688 (тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн., 22 коп. –основної заборгованості, 7179 (сім тисяч сто сімдесят дев’ять) грн., 50 коп. –пені, 618 (шістсот вісімнадцять) грн., 57 коп. –збитків від інфляції –в позові відмовити.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

7. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко

Дата підписання повного тексту

рішення 02.07.10.