Рішення № 102587610, 13.01.2022, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1599/21

Провадження № 2/385/23/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13.01.2022 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретаря судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач АТ «Кредобанк» звернулось до суду із позовом в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № CL-292659 в розмірі 72683,98 грн та судові витрати по справі - 2270 грн сплаченого судового збору, 7268,398 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад позиції сторін

позиція позивача

16.10.2020 між сторонами було укладено Кредитний договір № CL-292659, за яким банк наддав ОСОБА_1 на поточні потреби грошові кошти на умовах забезпеченості, поворотності, платності та цільового характеру використання на суму 50100,00 грн до 15.10.2025. За користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 55 % річних. Банк свої обов`язки за договором виконав, надавши кредитні кошти, відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував у зв`язку з чим станом на 18.11.2021 утворилась заборгованість на суму 72683,98 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 49645,2 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 23038,78 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

позиція відповідача

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом вручення рекомендованого поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності чи відзиву не подав.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України суд вважає правильним провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Заяви, клопотання сторін, процесуальні рішення, постановлені по справі

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.01.2022. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.

Від представника позивача 10.01.2022 надійшло клопотання про підтримання позовних вимог, розгляд справи за відсутності представника позивача та незаперечення проти заочного розгляду справи, яке міститься в позовній заяві.

Ухвалою суду від 13.01.2022 визначено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд справи по суті відбувся 13.01.2022 без участі сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини

16 жовтня 2020 року між Акціонерним товариством «Кредобанк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CL-292659 (а.с. 8-10), згідно з яким відповідач отримав кредит у сумі 50100,00 грн (п. 2.1 Договору), зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 55 % річних з кінцевим терміном повернення до 15 жовтня 2025 року (п. 2.3 Договору).

У відповідності до пункту 1 Кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язався використовувати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому Кредитному договорі.

Відповідно до п. 2.4, 3.1 Кредитного договору кредит видається в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відкритий в АТ «Кредобанк».

Згідно п.2.2. Кредитного договору датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку) з наступним переказом кредитних коштів в сумі та на цілі, що вказані в п. 2.4 Кредитного договору.

0Розмір процентної ставки 55 % річних, процедура нарахування процентів за користування кредитом та порядок їх сплати позичальником визначені у пунктах 4.1-4.11 Кредитного договору.

Відповідно до п. 6.2 Кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 2492 грн, щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця впродовж 60 місяців з дати укладання кредитного договору.

Згідно пункту 6.3 Кредитного договору Позичальник щомісячно, здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом, у вигляді рівних сум - ануїтетного платежу (розмір якого визначається п. 6.2 Кредитного договору). Повернення кредиту здійснюється у порядку, передбаченому п. п. 6.3 Кредитного договору.

Відповідно до меморіального ордеру №56306628 від 16.10.2020 (а.с. 6) ОСОБА_1 отримав кредит відповідно до кредитного договору № CL-292659 від 16.10.2020 в сумі 50100,00 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № CL-292659 від 16.10.2020, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вбачається, що станом на 18.11.2021 заборгованість відповідача перед банком становить 72683,98 гривень.

Відповідно до довідки «Рух коштів по рахунку з 16.10.2020 по 18.11.2020 (ф.1220) ОСОБА_1 , рахунок № НОМЕР_2 » вбачається, що ОСОБА_1 отримано кредит в розмірі 50100,00 грн 16.10.2020 та ним здійснювалось погашення кредиту, зокрема сплачено 15.11.2020 - 2492,00 грн, 08.12.2020 - 2492,00 грн, 16.01.2021 - 2492,00 грн.

15.09.2021 за вих. №30562/2021 на адресу ОСОБА_1 представником АТ «Кредобанк» скеровувалась досудова вимога щодо дострокового стягнення заборгованості (а. с. 14). Така надсилалась цінним листом з описом (а.с. 15, 16).

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору на спеціальних умовах.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази - кредитний договір №CL-292659, довідку про рух коштів по рахунку, розрахунок заборгованості, в якому відображено всі операції щодо отримання позичальником ОСОБА_1 кредиту, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальником та наявність заборгованості.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком, станом на 18.11.2021 у сумі 72683,98 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 49645,2 грн, заборгованість за процентами - 23038,78 грн.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7268,398 грн, суд виходить з такого.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009,п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивачем в супереч ч. 8 ст. 141 ЦПК України, не надано будь яких належних та допустимих доказів на підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7268,39 грн. Крім того, представником позивача надано копію витягу з договору про надання правової допомоги від 11.02.2019, у якому не зазначено суми гонорару, порядку його обрахування.

На підставі вищенаведеного вимога позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7268,39 грн задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (09807862, м. Львів, вул. Сахарова, 78; ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором CL-292659 від 16.10.2020 станом на 18.11.2021 у розмірі 72683,98 грн та 2270,00 грн сплаченого судового збору, а всього 74953,98 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 98 копійок.

Відмовити Акціонерного товариства «Кредобанк» в стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7268,39 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: М. В. Венгрин

Дата документу 13.01.2022