Рішення № 10258589, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/2921.06.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Комунального підприємства "Київський метрополітен"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська державна адміністрація

про стягнення 16 563 629,34 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Цурка Н.О.- довіреність №Д07/2009/07/10-9 від 10.07.2009;

від відповідача: Ковтун Т.О.- довіреність №1594-Н від 31.12.2009;

від 3-ої особи: не з»явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Київський метрополітен"про стягнення 16 563 629,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електричну енергію за період з 01.08.2009 року по 01.12.2009 року згідно Договору про постачання електричної енергії № 10040 від 01.03.2005 року

З цих підстав, враховуючи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 14 937 727,01 грн. –основного боргу, 379 019,80 грн. –пені, 1 045 640,89 грн. –штрафу, 145 775,32 грн. –індексу інфляції, 55 466,31 грн. –3 % річних, а також судові витрати –25 500,00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки вважає, що відповідальність по сплаті за електроенергію, повинна покладатись на орган до сфери управління якого входить підприємство. У даному випадку таким органом є Київська міська державна адміністрація, як розпорядник бюджетних коштів. Свої заперечення відповідач виклав у відзиві на позовну заяву від 01.03.2010,

Ухвалою від 02.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою від 01.03.2010, за клопотанням представника відповідача, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську державну адміністрацію.

Третя особа повноважних представників у судові засідання 22.03.2010, 12.04.2010, 14.06.2010 та 21.06.2010 не направила, не виконали вимоги ухвал суду, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.06.2010 р. за згодою представників позивача та відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 10040 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Порядок розрахунків за спожиту енергію між енергопостачальною організацією та споживачем визначається Додатком 2.7. до Договору, відповідно до якого відповідач здійснює попередню оплату вартості електричної енергії трьома плановими платежами: до 1 числа розрахункового періоду 35%, до 10 числа розрахункового періоду 35%, до 20 числа розрахункового періоду 30% від вартості заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії поточного розрахункового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

За період з 01.08.2009 по 01.12.2009 позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 16 812 489,01 грн., що підтверджується відомостями спожитої електричної енергії та актами прийому - передачі товарної продукції.

У свою чергу, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, в зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 14 937 727,01грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків.

Доказів належної оплати за Договором суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 14 937 727,01грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що відповідальність по сплаті за електроенергію покладається на третю особу по справі, є безпідставним, оскільки згідно умов Договору, саме відповідач несе зобов’язання по оплаті спожитої електроенергії.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 145 775,32 грн. –індексу інфляції та 55 466,31 грн. –3 % річних.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника коштів та як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 145 775,32 грн. –індексу інфляції та 55 466,31грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, нарахував та просить стягнути з відповідача 379 019,80 грн. –пені та 1 045 640,89 грн. –штрафу.

Чинним законодавством України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України та стаття 230 Господарського кодексу України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, визначено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.(стаття 22 Господарського кодексу України)

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову становить 379 019,80 грн.

Відповідно до вимог ст. 231 Господарського кодексу України сума штрафу становить 1 045 640,89 грн. виходячи з такого розрахунку 14 937 727,01*7% = 1 045 640,89 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 379 019,80 грн. –пені та 1 045 640,89 грн. –штрафу є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03055, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) –14 937 727 (чотирнадцять мільйонів дев’ятсот тридцять сім тисяч сімсот двадцять) грн. 01 коп. –боргу, 145 775 (сто сорок п’ять тисяч сімсот сімдесят п’ять) грн. 32 коп. –індексу інфляції, 55 466 (п’ятдесят п’ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 31 коп. –3 % річних, 379019 (триста сімдесят дев’ять тисяч дев’ятнадцять) грн. 80 грн. –пені, 1 045640 (один мільйон сорок п’ять тисяч шістсот сорок) грн. 89 коп. –штрафу, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 06 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення:02.07.2010р.