Рішення № 10258585, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/9521.06.10 За позовом:Фізичної особи –підприємця Малишко Людмили Петрівни

До відповідача:Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про:стягнення 254.596,57 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: Позивача: Малишко Л.П. Відповідача:не з’явились Суть спору: стягнення 254.596,57 грн., з яких 231.463,15 грн. –основного боргу, 23132,42 грн. –штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами спору укладено договір від 08.05.2008 № 5 про надання послуг з організації санаторно-курортного лікування та оздоровлення дітей-інвалідів м. Києва, а предметом договору стало закупівлю 148 путівок для матері з дитиною в ДСЦО «Дружба»на загальну суму 814.296,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач виконання позивача прийняв, проте розрахувався лише частково і заборгованість складає 231.463,15 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що відповідач має сплачувати кошти по мірі надходження бюджетного фінансування на зазначені цілі. Відповідач зазначає, що у зв’язку із затримкою бюджетного фінансування , останній не мав можливості оплатити вартість путівок повністю.

Ухвалою від 11.03.2010 порушено провадження у справі № 45/95 та призначено її до розгляду на 07.04.2010.

Ухвалою від 07.04.2010 розгляд справи відкладено на 12.05.2010.

          Ухвалою від 12.05.2010 розгляд справи повторно відкладено на 26.05.2010 у зв’язку з неподання позивачем витребуваних документів.

          У судовому засіданні 26.05.2010 сторони звернулися до суду зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору, про що подано відповідну заяву.

Ухвалою від 26.05.2010 клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору продовжено, а розгляд справи відкладався на 21.06.2010.

У судовому засіданні 21.06.2010, за згодою позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір № 5 (далі - Договір). За умовами Договору замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе зобов’язання з організації санаторно-курортного лікування та оздоровлення дітей-інвалідів м. Києва, а предметом цього договору є закупівля замовником 148 санаторно-курортних путівок в ДСОЦ «Дружба»м. Євпаторія у виконавця (позивача) на загальну суму 814.296,00 грн. (п. 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору оплата санаторного лікування інвалідів проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (позивача) по мірі надходження бюджетного фінансування на зазначені цілі на реєстраційний рахунок замовника (відповідача).

Згідно п. 9.1. Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2008 договір набуває чинності з моменту ї підписання та діє до повного виконання зобов’язань, але не пізніше ніж 31.12.2009 року.

Позивач на підставі видаткових накладних передав, а відповідач на підставі довіреності прийняв 148 путівок на суму 814.296,00 грн.

Відповідач оплатив вартість переданих путівок частково в сумі 582.832,85 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2009.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.12.2008 № 19/12-08, в якій вимагав погасити заборгованість у розмірі 231.463,15 грн.

Відповідач у відповіді на претензією від 30.12.2008 № 06-4071 суму заборгованості визнав, та зазначив що погасити її не може у зв’язку з затримкою бюджетного фінансування.

Спір виник в наслідок того, що позивач вважає, що відповідач належним чином виконав умови Договору, а тому відповідач має сплатити суму боргу.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивач передав відповідачеві путівки загальною вартістю 814.296,00 грн., а відповідач сплатив лише 582.832,85 грн., то заборгованість відповідача перед позивачем складає 231.463,15 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2009, листом Головного управління держаного казначейства України у м. Києві від 21.06.2010 № 05-04/789-7015 та довідкою відповідача від 12.05.2010 № 03-827.

Посилання відповідача на п.6.2. Договору та на норми Бюджетного кодексу України, як на підставу сплати коштів лише після надходження фінансування з державного бюджету судом відхиляються, оскільки норми Бюджетного кодексу України не звільняють відповідача від обов’язку сплачувати кошти за цивільно-правовими зобов’язаннями.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 231.463,15 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо суми штрафу, то відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З системного аналізу норми ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що вказаний в частині 2 цією норми розмір штрафу застосовується за порушення не грошових зобов’язань, натомість відповідачем порушено грошове зобов’язання, а тому вказана норма не може застосовуватися до визначення розміру штрафу за порушення відповідачем умов Договору.

Відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 23.132,42 грн. є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, буд. 7, код 03193465, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Фізичної особи –підприємця Малишко Людмили Петрівни (02089, м. Київ, проспект Броварський, буд 93, кв. 15, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –231.463 (двісті тридцять одна тисяча чотириста шістдесят три) грн. 15 коп. –основного боргу, 2.314 (дві тисячі триста чотирнадцять) грн. 63 коп. - витрат по оплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 56 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя С.В. Балац

Дата підписання рішення: 05.07.2010