Рішення № 102583620, 12.01.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7446/21

2/357/612/22

Категорія 38

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 січня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О.І.,

за участі секретаря - Сокур О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою кредитної спілки «СуперКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року позивач кредитна спілка «СуперКредит» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії, посилаючись на наступні обставини.

28.12.2017 року між кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір кредитної лінії № CK13/136/17/166/04CЗ про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до п. 1.1 якого, позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в сумі 7000,00 грн.

29.12.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір про транш № 1 до кредитного договору кредитної лінії, відповідно до п. 1 якого, її сторони погодили, що позивач надає відповідачу транш у розмірі 7000,00 грн., за наслідками видачі якого, сума неповернутого кредиту на дату укладення додаткового договору № 1 - 7000,00 грн.

Водночас, позивачем та відповідачем у п. 3 додаткового договору № 1 було погоджено графік платежів по кредиту та процентам.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, кредит надається позичальнику у національній валюті України після підписання договору готівкою в касі кредитодавця або шляхом безготівкового перерахування коштів за дорученням позичальника, або шляхом спрямування суми виданого кредиту, або шляхом спрямування суми виданого кредиту на цільовий внесок позичальника в додатковий капітал за його заявою.

Позивач виконав умови кредитного договору кредитної лінії, додаткового договору № 1 та перерахував кошти в сумі 7000,00 грн., згідно заяви відповідача від 29.12.2019 року на перерахування коштів в сумі 7000,00 грн. на цільовий внесок в додатковий капітал - підтвердження перерахування довідка про зарахування коштів.

До того ж, від відповідача надійшла заява про повернення цільового внеску в додатковий капітал в сумі 7000,00 грн. Позивач повернув відповідачу цільовий внесок в додатковий капітал, а останній його отримав, що підтверджується видатковим касовим ордером № 353/13 від 29.12.2017 року.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору кредитної лінії, нарахування процентів за договором, здійснюється на залишок суми кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Кількість днів у році приймається 365/366, проценти за користування кредитом нараховуються з наступного дня після надання кредиту позичальнику (перерахування на рахунок за дорученням позичальника або видачі готівкою, або спрямування суми виданого кредиту на цільовий внесок позичальника в додатковий капітал) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування на рахунок кредитодавця або внесення в касу кредитодавця готівкою, або спрямування коштів з цільового внеску позичальника в додатковий капітал за відповідною заявою на погашення заборгованості за кредитом включно).

Зазначають, що відповідачем було порушено п. 3 умов додаткового договору № 1, а саме зобов`язання проводити сплату нарахованих процентів і погашення частини кредиту вчасно кожного місяця, а також сумами не меншими, ніж вказані в графіку платежів, що в свою чергу спричинило затримку відповідачем повернення частини кредиту та сплати процентів за кредитним договором.

Зазначене вище підтверджуються розрахунком нарахування процентів та штрафних санкцій по кредитному договору кредитної лінії станом на 24.06.2021 року, з якого також вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором кредитної лінії складає: 27507,60 грн., з яких:

- 7000,00 грн. - заборгованість по сплаті тіла кредиту;

- 20507,60 грн. - сума заборгованості по сплаті процентів за період з 30.12.2017 року

по 24.06.2021 року.

Таким чином, відповідач, має належним чином виконувати свої зобов`язання за кредитним договором кредитної лінії по поверненню кредиту та сплаті процентів, однак таке зобов`язання не виконує.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три про центи річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

З огляду на вищезазначене, згідно розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми по кредитному договору кредитної лінії, станом на 24.06.2021 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 3480,79 грн., з яких:

- 1370,37 грн. - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 26.05.2018

року по 31.05.2021 року;

- 524,26 грн. - три проценти річних від простроченої суми зобов`язання по кредиту за

період з 26.06.2018 року по 24.06.2021 року;

- 1586,16 грн. - три проценти річних від простроченої суми зобов`язання про

процентам за період з 26.06.2018 року по 24.06.2021 року.

Оскільки відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання, тому позивач звернувся до неї з листом 20.05.2021 року, в якому повідомляв відповідача про заборгованість та наміри звернутися до суду у paзі невиконання даного зобов`язання.

Однак, зазначений лист залишився позаувагою з боку відповідача.

Тому, просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «СуперКредит» заборгованість за кредитним договором кредитної лінії в розмірі 30988,39 грн. та судові витрати в сумі 2270,00 грн. Розглянути позовну заяву за відсутності позивача (а.с. 1-2).

Ухвалою судді від 15 вересня 2021 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 27-28).

В судове засідання позивач кредитна спілка «СуперКредит» свого представника не направила, 28.12.2021 року за вх. № 60931 судом отримано заяву від представника позивача ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності від 14.06.2021 року, в якій просила проводити розгляд справи за відсутності позивача. Підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 44-46).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання, яке було призначено на 25.10.2021 року о 15 год. 00 хв., не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, на адресу суду повернувся поштовий конверт, в якому працівниками пошти зазначена причина повернення - адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 30).

25 жовтня 2021 року судове засідання було відкладено на 29 листопада 2021 року о 12 год. 30 хв., у зв`язку з неявкою відповідача та відсутністю відомостей про її належне сповіщення (а.с. 34).

Відповідачу ОСОБА_1 було вдруге направлено судову повістку про розгляд справи, яке призначено на 29.11.2021 року о 12 год. 30 хв. рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Із зазначеного поштового повідомлення вбачається, що відповідач отримала судову повістку особисто та була повідомлена про слухання справи, яке відбудеться в Білоцерківському міськрайонному суді 29 листопада 2021 року о 12 годині 30 хвилин (а.с. 37), однак, в судове засідання не з`явилась, заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

29 листопада 2021 року судове засідання було відкладено на 12 січня 2022 року о 10 год. 00 хв., у зв`язку з неявкою відповідача (а.с. 41).

Відповідачу ОСОБА_1 було втретє направлено судову повістку про розгляд справи, яке призначено на 12.01.2022 року о 10 год. 00 хв. рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, на адресу суду повернувся поштовий конверт, в якому працівниками пошти зазначена причина повернення - неправильно зазначена (відсутня) адреса (а.с. 43).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-якому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У разі відсутності адресата (будь - кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (ч. 1 ст. 131 ЦПК України).

Отже, суд вважає, що були застосовані всі заходи для сповіщення відповідача про розгляд цивільної справи та приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 про слухання справи, яке було призначено на 12 січня 2022 року була повідомлена завчасно, у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України.

З боку відповідача ОСОБА_1 жодних заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Також, не надходив і відзив на позовну заяву кредитної спілки «СуперКредит».

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлена відповідач ОСОБА_1 не з`явилась в судове засідання, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надала відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року постановлено провести заочний розгляд справи у вищезазначеній цивільній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що 28.12.2017 року між кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір кредитної лінії № CK13/136/17/166/04CЗ про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в сумі 7000,00 грн. (а.с. 7-8).

29 грудня 2017 року між кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про транш № 1 до кредитного договору кредитної лінії, відповідно до п. 1 якого її сторони погодили, що позивач надає відповідачу транш у розмірі 7000,00 грн., за наслідками видачі якого, сума неповернутого кредиту на дату укладення додаткового договору № 1 - 7000,00 грн. (а.с. 9).

Водночас, позивачем та відповідачем у п. 3 додаткового договору № 1 було погоджено графік платежів по кредиту та процентам.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, кредит надається позичальнику у національній валюті України після підписання договору готівкою в касі кредитодавця або шляхом безготівкового перерахування коштів за дорученням позичальника, або шляхом спрямування суми виданого кредиту на цільовий внесок позичальника в додатковий капітал за його заявою.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок суми кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Кількість днів у році приймається 365 (366 для високосного року). Проценти за користування кредитом нараховуються з наступного дня після надання кредиту позичальнику (перерахування на рахунок за дорученням позичальника або видачі готівкою, або спрямування суми заданого кредиту на цільовий внесок позичальника в додатковий капітал) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування на рахунок кредитодавця або внесення в касу кредитодавця готівкою, або спрямування коштів і цільового внеску позичальника в додатковий капітал за відповідною заявою на погашення заборгованості за кредитом) включно.

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору, змінювана процентна ставка складає вісімдесят чотири процентів річних.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору, позивач має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати змінювану процентну ставку не частіше ніж один раз на місяць.

Позивач скористався своїм правом та встановив процентну ставку вісімдесят чотири процентів річних.

Відповідно до п. 3.7 кредитного договору кредитної лінії прострочення сплати кредиту не зупиняє нарахування процентів.

Відповідно до п.п. 10 п. 2.4 кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплачувати нараховані проценти і повертати передбачену графіком частину кредиту щомісяця не пізніше 25-го числа, відповідно сумами не меншими ніж вказані в п. 3 додаткового договору про транш. Якщо кредит був частково повернутий достроково і в поточному місяці не виникає зобов`язання повертати передбачену графіком частину кредиту, позичальник зобов`язаний в будь-якому випадку сплатити не пізніше дати, вказаної в додатковому договорі про транш, фактично нараховані в поточному місяці проценти на дату такого платежу.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства та умов цього кредитного договору.

Згідно п. 3.6 кредитного договору кредитної лінії, позивач та відповідач домовилися що строк позовної давності за цим договором складає 10 (десять) років, у тому числі щодо неустойки.

Відповідно до п. 5.5. кредитного договору кредитної лінії, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (відповідно до ст. 631 ЦК України).

Встановлено, що позивач виконав умови кредитного договору кредитної лінії, додаткового договору № 1 та перерахував кошти в сумі 7000,00 грн., згідно заяви відповідача від 29.12.2019 року (а.с. 12) на цільовий внесок в додатковий капітал. Також, від відповідача надійшла заява про повернення цільового внеску в додатковий капітал в сумі 7000,00 грн. Позивач повернув відповідачу цільовий внесок в додатковий капітал, а остання його отримала, що підтверджується видатковим касовим ордером № 353/13 від 29.12.2017 року (а.с. 10).

Також встановлено, що відповідачем порушено умови договору, а саме зобов`язання проводити сплату нарахованих процентів і погашення частини кредиту вчасно кожного місяця, а також сумами і меншими, ніж вказані в графіку платежів, що в свою чергу спричинило затримку відповідачем повернення частини кредиту та сплати процентів за кредитним договором.

Зазначене вище підтверджуються розрахунком нарахування процентів та штрафних санкцій по кредитному договору станом на 24.06.2021 року, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором складає: 27507,60 грн., з яких: 7000,00 грн. - несплачена заборгованість по тілу кредиту; 20507,60 грн. - сума заборгованості по сплаті процентів за період з 30.12.2017 року по 24.06.2021 року (а.с. 4).

Оскільки відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання, тому позивач звернувся до неї з листом 20.05.2021 року, в якому повідомляв відповідача про заборгованість та наміри звернутися до суду у paзі невиконання даного зобов`язання (а.с. 15).

Встановлено, що зазначений лист залишився позаувагою з боку відповідача.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання кредитного договору кредитної лінії № CK13/136/17/166/04CЗ про надання коштів у позику та додаткового договору про транш № 1 до кредитного договору, свідчить про те, що відповідачу всі умови даних договорів цілком зрозумілі і вона вважає їх справедливими по відношенню до неї.

Вказані договори були прочитані та підписані сторонами.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Позичальник зобов`язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За положеннями ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Це узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, зазначеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Отже, у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань, відповідач має перед позивачем заборгованість.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки відповідач підтвердила свою згоду та погодилася з усіма умовами вищевказаних договорів, підписавши їх, а тому зазначені умови були прочитані, з якими погодилися сторони.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача кредитної спілки «СуперКредит» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 7000,00 гривень (тіло кредиту) та 20507,60 гривень (проценти за період з 30.12.2017 року по 24.06.2021 року).

Стосовно нарахованих інфляційних втрат на прострочене тіло кредиту в розмірі 1370,37 грн., 3% річних від простроченої суми зобов`язання по кредиту в сумі 524,26 грн. та по процентам в сумі 1586,16 грн., суд приходить до наступного.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 924/532/19 (ЄДРСРУ № 86998951) досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Разом з тим у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

«З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Серед іншого правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Отже, зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 26.05.2018 року по 31.05.2021 року в розмірі 1370,37 грн., та 3% річних від простроченої суми зобов`язання по кредиту в сумі 524,26 грн., по процентам в сумі 1586,16 грн., за період з 26.06.2018 року по 24.06.2021 року.

Суд погоджується з наданим з боку позивача розрахунком інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 5).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частино 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В спростування зазначеному, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо заявленої суми.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги кредитної спілки «СуперКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2270,00 гривень, понесення яких документально підтверджено (а.с. 3).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 128, 131, 141, 247, 263, 280-289, 352-354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги кредитної спілки «СуперКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії, - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «СуперКредит» заборгованість за кредитним договором кредитної лінії № CK13/136/17/166/04СЗ про надання коштів у позику від 28.12.2017 року та додаткового договору про транш № 1 до кредитного договору від 29.12.2017 року в розмірі 30988 гривень 39 копійок та судовий збір в розмірі 2270 гривень 00 копійок, загалом 33258 гривень 39 копійок (тридцять три тисячі двісті п`ятдесят вісім гривень тридцять дев`ять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: кредитна спілка «СуперКредит» (адреса місцезнаходження: вул. Жилянська, буд. 68, приміщення 321, кімната 3, м. Київ, 01033, ЄДРПОУ - 37917325);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт, серії НОМЕР_2 ).

Повний текст заочного рішення складено 12 січня 2022 року.

Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов