Рішення № 10258128, 02.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2010Справа №2-33/2454-2010 За позовом відкритого акціонерного товариства «Кримелектромашторг» (м. Сімферополь, Миколаївське шосе, 3 км)

до відповідача державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь, пр. Кірова \ пр. Совнаркомовський, 52/1)

про стягнення 101762.66 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Сокол Адам Федорович, представник, довіреність віл 05.01.2010р. № 1

Відповідача: Капустіна Марина Миколаївна, представник, довіреність від 27.11.2009р. № 11/80.

Суть спору: відкрите акціонерне товариство «Кримелектромашторг» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», та просить стягнути 101762.37 грн., у тому числі 86560.00 грн. – заборгованості за поставлений товар, пені в сумі 8151.76 грн., 3% річних в сумі 1164.53 грн. та 5886.08 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки від 17 серпня 2008 року №786 в частині несплати поставленого позивачем товару та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, однак письмового відзиву на позов не надав. Також представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення розміру пені, з огляду на важке фінансове становище на підприємстві.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін, ухвалою господарського суду від 17 червня 2010 року строк вирішення спору продовжений згідно з частиною 4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України (а.с.47).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України «Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

           встановив:

17 серпня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Кримелектромашторг» (постачальник) та державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (покупець) укладений договір поставки № 786 (а.с. 9-10), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов’язання передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар, відповідно специфікації № 1, яка є невід’ємною частиною договору, а покупець, в свою чергу – прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Поставка товару здійснюється постачальником протягом 5 календарних днів після отримання письмової заявки від покупця. Право власності на товар переходить з моменту отримання товару покупцем та підписання сторонами акут прийому-передачі (пункт 2.2 договору).

Сума договору складає 86560.00 грн. (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем з відстрочкою 30 календарних днів зі дня отримання товару та підписання акту прийому-передачі.

Строк дії договору визначений в пункті 9.1 договору – до 31 грудня 2009 року, а в частині розрахунків – до повного виконання зобов’язань.

Специфікацією № 1 до договору поставки від 17 серпня 2009 року № 786 визначений перелік та кількість товару, всього на загальну суму 86560.00 грн. (а.с.11).

На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача поставлений товар, а саме

-          за накладною № 13700 від 25 вересня 2009 року на загальну суму 33400.00 грн. (а.с. 12);

-          за накладною № 25563 від 30 вересня 2009 року на загальну суму 46680.00 грн. (а.с.13);

-           за накладною № 14341 від 05 жовтня 2009 року на загальну суму 6480.00 грн. (а.с.14).

Всього позивачем поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 86560.00 грн.

01 листопада 2009 року сторонами підписаний акт звірення взаєморозрахунків, відповідно до якого за відповідачем числиться заборгованість в розмірі 86560.00 грн. (а.с. 17).

У зв’язку з тим, що відповідачем, в порушення умов договору, оплата за поставлений товар здійснена не була, 21 грудня 2009 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість за договором від 17 серпня 2009 року № 786 (а.с.18).

28 грудня 2009 року відповідача направив на адресу позивача листа, в якому підтвердив наявність у нього заборгованості та просив розглянути питання щодо розстрочення її виплати (а.с.19).

Однак, несплата відповідачем до даного часу заборгованості з’явилася підставою для звернення відкритого акціонерного товариства «Кримелектромашторг» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини, які виникли у зв’язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, та не заперечувалося сторонами у справі, що на підставі накладних (а.с. 12-14) позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 86560.00 грн.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 4.2 договору сторони домовилися, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем з відстрочкою 30 календарних днів зі дня отримання товару та підписання акту прийому-передачі.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами його представника на накладних (а.с. 12-14), а також довіреностями на отримання товару (а.с.15-17).

Отже відповідач, прийнявши від позивача товар, прийняв на себе зобов’язання щодо здійснення оплати його вартості, однак дані зобов’язання відповідачем належним чином виконані не були.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, сума заборгованості в розмірі 8656.00 грн. відповідачем визнана, про що також свідчить підпис представника відповідача на акті звірення взаєморозрахунків станом на 01 червня 2010 року (а.с. 49), а також вбачається з листування між сторонами (а.с.19).

В судовому засіданні 02 липня 2010 року представник відповідача також визнав позовні вимоги в цієї частині (а.с.50).

Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи те, що сума боргу за поставлений товар відповідачем визнана, однак доказів її сплати ним не представлено, а також з огляду на положення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» заборгованості в сумі 86560.00 грн.

Одночасно позивач просив стягнути з відповідача 8151.76 грн. пені за прострочення платежів.

Суд вважає вимоги про стягнення пені в розмірі 8151.76 грн. такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктом 7.3 договору сторони домовилися, що у разі несвоєчасного проведення остаточного розрахунку за поставлену партію товару, покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5%, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу від простроченої суми.

Так, як було встановлено судом, заборгованість відповідача склала 86560.00 грн.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем з відстрочкою 30 календарних днів зі дня отримання товар.

Судом проведений розрахунок пені наступним чином:

По накладній № 013700 від 25 вересня 2009 року строк оплати, відповідно до пункту 4.2 договору настав 26 жовтня 2009 року.

З 27.10.2009 р. по 31.12.2009 р. (66 днів) 33400х(2х10.25/366)х66/100=1234.68 грн.

З 01.01.2010 р. по 15.04.2010 р. (105 днів) 33400х(2х10.25/365)х105/100=1969.67 грн.

По накладній № 25563 від 30 вересня 2009 року строк оплати, відповідно до пункту 4.2 договору настав 30 жовтня 2009 року.

З 30.10.2009 р. по 31.12.2009 р. (62 дня) 46680х(2х10.25/366)х62/100=1621.01 грн.

З 01.01.2010 р. по 15.04.2010 р. (105 днів) 46680х(2х10.25/365)х105/100=2752.82 грн.

По накладній № 14341 від 05 вересня 2009 року строк оплати, відповідно до пункту 4.2 договору настав 04 листопада 2009 року.

З 04.11.2009 р. по 31.12.2009 р. (57 днів) 6480х(2х10.25/366)х57/100=206.87 грн.

З 01.01.2010 р. по 15.04.2010 р. (105 днів) 6480х(2х10.25/365)х105/100=383.13 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку проведеному судом, сума пені складає 8167.18 грн.

Однак, враховуючи, що позивачем до стягнення було заявлено суму пені в розмірі меншому, ніж нараховано судом, а саме – 8151.76 грн., суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частини саме в обсязі, заявленому позивачем, тобто в сумі 8151.76 грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 83.98 грн. та 5886.08 грн. – інфляційних втрат.

Суд вважає такі вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом проведений розрахунок пені наступним чином:

По накладній № 013700 від 25 вересня 2009 року строк оплати, відповідно до пункту 4.2 договору настав 26 жовтня 2009 року.

З 27.10.2009 р. по 31.12.2009 р. (66 днів) 33400х3х66/365/100=180.68 грн.

З 01.01.2010 р. по 15.04.2010 р. (105 днів) 33400х3х105/365/100=288.24 грн.

По накладній № 25563 від 30 вересня 2009 року строк оплати, відповідно до пункту 4.2 договору настав 30 жовтня 2009 року.

З 30.10.2009 р. по 31.12.2009 р. (62 дня) 46680х3х62/366/100=237.22 грн.

З 01.01.2010 р. по 15.04.2010 р. (105 днів) 46680х3х105/365/100=402.85 грн.

По накладній № 14341 від 05 вересня 2009 року строк оплати, відповідно до пункту 4.2 договору настав 04 листопада 2009 року.

З 04.11.2009 р. по 31.12.2009 р. (57 днів) 6480х3х57/365/100=30.27 грн.

З 01.01.2010 р. по 15.04.2010 р. (105 днів) 6480х3х105/365/100=55.92 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку, проведеному судом, сума 3% річних складає 1195.17 грн., однак враховуючи, що позивачем до стягнення було заявлено суму 3% річних в розмірі меншому, ніж нараховано судом, а саме – 1164.53 грн., суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частини саме в обсязі, заявленому позивачем, тобто в сумі 1164.53 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5886.08 грн. інфляційних витрат.

Судом перевірений розрахунок наданий позивачем, який складений вірно, у зв’язку з чим дані вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 8151.76 грн., 3% річних в сумі 1164.53 грн. та 5886.08 грн. інфляційних витрат.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення розміру пені, з огляду на важке фінансове становище.

Суд відмовляє в задоволенні такого клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частині 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

При цьому, відповідно до пункту 2.4 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29 квітня 1994 року № 02-5/293, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов’язання, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язання, незначності прострочення у виконання зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З огляду на те, що відповідачем не доведено жодних обставин, яки б обґрунтовували його важке фінансове становище або винятковість даного випадку, а також враховуючи відповідність розміру пені стягуваній суми заборгованості, суд відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у зв’язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на відповідача.

За згодою представників сторін, у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь, пр. Кірова\пр. Совнаркомовський, 52/1, п\р 26000000131709 в АКБ «ЧБРР», МФО 384577Ю ЗКПО 00153117) на користь відкритого акціонерного товариства «Кримелектромашторг» (м. Сімферополь, Миколаївське шосе, 3 км, п\р 26006047063701 ПАТ «Сведбанк» м. Києва, МФО 300164, ЗКПО 05512035) 86560.00 грн. заборгованості, 8151.76 грн. пені, 1164.53 грн. – 3% річних, 5886.08 грн. – інфляційних витрат, 1017.62 грн. – державного мита, 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.