Рішення № 102580727, 14.01.2022, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2725/21

Провадження №2-а/283/3/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2022 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Кравець Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку, передбаченому ст.ст. 229 ч. 4, 286 КАС України, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора поліції, старшого лейтенанта Глущенка Петра Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів - Департаменту патрульної поліції, інспектора Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області, старшого лейтенанта поліції Глущенка П.М. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕОА № 4934165, винесеної 21.10.2021 інспектором Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області, старшим лейтенантом поліції Глущенком П.М. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.10.2021 інспектором Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області, старшим лейтенантом поліції Глущенком П.М відносно нього було винесено постанову серії ЕОА №4934165, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень за те, що він 21.10.2021близько 22 години на 61 км автодороги М07 керував автомобілем марки «Renault Kangoo», з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , в якому у темному пору доби був неосвітлений задній номерний знак, чим порушив вимоги п. 2.9.в Правил дорожнього руху.

У позовній заяві позивач зазначає, що перед початком руху перевірив належну роботу приладів зовнішнього освітлення транспортного засобу (далі - ТЗ), зокрема, і підсвітки номера, конструкція автомобіля не передбачає повідомлення водія про непрацююче освітлення номерного знака; про відсутність освітлення номерного знака позивач дізнався після зупинки його поліцейськими, вважає, що освітлення заднього номерного знака могло вийти з ладу під час руху, вірогідно, через низьку якість дорожнього покриття.

На місці зупинки на вимогу поліції через неможливість негайно усунути несправність безпосередньо на місці через пізній час, позивач мав намір продовжити рух до місця стоянки у м. Малин, застосувавши заходи безпеки, про що повідомив поліцейського, однак не дивлячись на пояснення позивача та показання свідків, інспектором було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Позивач вважає, що постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки на прохання позивача поліцейський не надав доказів порушення; поліцейський відхилив клопотання позивача про отримання правової допомоги; належного з`ясування наявності складу правопорушення, зокрема, суб`єктивної сторони, що свідчить про неповне з`ясування всіх обставин справи.

Крім того, позивач вважає, що оскаржувана ним постанова винесена без достатніх доказів, з порушенням ст. ст. 268, 276 КУпАП, оскільки прийнята безпосередньо на місці вчинення правопорушення - на дорозі, а не за місцезнаходженням відповідного органу, що позбавило позивача можливості на реалізацію прав, визначених ст. 268 КУпАП.

Позивач просить скасувати вказану постанову про накладення адміністративного стягнення, а провадження по справі закрити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 15.11.2021 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами ст. 286 КАС України, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено 25.11.2021, яке відкладалось на 09.12.2021.

24.11.2021, 01.12.2021 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.

03.12.2021 до суду від представника відповідача - інспектора Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області, старшого лейтенанта поліції Глущенка П.М. надійшов відзив на позов.

08.12.2021 від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача - ГУ НП в Київській області на належного - Департамент патрульної поліції.

Ухвалою суду від 09.12.2021 клопотання позивача задоволено, замінено неналежного відповідача на належного, судове засідання відкладено на 14.01.2022.

У судове засідання сторони та їх представники не з`явились.

Суд, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Доводи відповідача

У відзиві представник відповідача зазначив, що твердження позивача у позові не відповідають дійсності, вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2.9 «в» ПДР України, ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» та ДСТУ 3646:2010 передбачено вимоги до освітлення заднього номерного знака у темну пору доби. Зокрема, п.п. 6.1.7.1 ДСТУ 3649:2010 передбачає, що ліхтар освітлення заднього номерного знака має вмикатись одночасно з габаритними вогнями та надійно освітлювати поверхню номерного знака. Відповідність вимогам зазначеного пункту перевіряються візуально (п.п. 7.1.1 ДСТУ 3649:2010).

Позивачем не було дотримано вказаних вимог, що підтверджується записом з нагрудного відеореєстратора поліцейського із зафіксованим фактом вчинення адмінправопорушення.

На підставі ст. 258 КУпАП поліцейським було винесено оскаржувану постанову в порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення, тобто в межах чинного законодавства, а рішення № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року прийняте Конституційним Судом України раніше Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», який був прийнятий 14 липня 2015 року.

З врахуванням практики ЄСПЛ, а також санкції статті, за якою позивача було притягнуто до відповідальності, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не порушував права позивача на захист, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови.

Обставини, встановлені судом.

Зі змісту постанови серії ЕОА №4934165 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21.10.2021, винесеної Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області, старшого лейтенанта поліції Глущенка П.М. вбачається, що 21.10.2021 о 22 год. 02 хв. на трасі М07, 61 км, Київська область, ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Kangoo», з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , який був неосвітленим в темну пору доби, чим порушив вимоги п. 2.9.в Правил дорожнього руху. Відносно ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за ч. 6 ст. 121 КУпАП 850 гривень штрафу (а.с. 12).

Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом

Між сторонами виник спір щодо правомірності рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У оскаржуваній постанові зазначено, що позивач допустив порушення п. 2.9. «в» ПДР України, яким передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом (…) без номерного знака або з номерним знаком, що (…) неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості).

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 245КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У позовній заяві позивач, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, посилався на те, що поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано його пояснення про те, що перед початком руху всі освітлювальні прилади ТЗ були у справному стані, а причиною неосвітлення номерного знака на його автомобілі, вірогідно, був неналежний стан дорожнього покриття.

Однак, позивачем не надано до суду доказів, що підтверджували б неналежний стан дорожнього покриття, а також доказів того, що до моменту його зупинки поліцейськими номерний знак керованого ним автомобіля освітлювався.

Разом з тим представником відповідача до відзиву додано відео з нагрудного відео реєстратора поліцейського АА 00824 (про що мається відмітка у п. 7 оскаржуваної постанови), яким зафіксовано обставини виявлення правопорушення, розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови.

Так, з дослідженого відеозапису (файл 20211022090112000150) судом встановлено, що на час зупинки поліцейськими автомобіля, яким керував позивач, задній номерний знак на автомобілі не освітлювався, чим не було забезпечено водієм належної видимості такого номерного знака у темну пору доби.

На відеозаписі зафіксовано, що спочатку водій погодився з тим, що освітлення заднього номерного знака не працює, хоча мало б працювати, при цьому зазначивши, що «нібито працювало, коли виїжджав», а причиною несправності освітлення могла стати «мийка автомобіля», а не поганий стан дорожнього покриття, як зазначає позивач у позові (файл 20211022090112000150 - 27-30 с); працівниками поліції також було запропоновано водієві усунути виявлене порушення на місці зупинки, чого ним зроблено не було.

Доводи позивача щодо ненадання поліцейським йому доказів порушення ним ПДР України суд оцінює критично, оскільки на відеозаписі зафіксовано, що поліцейський після зупинки авто позивача, вказав водієві на причини зупинки та виявлене порушення, водій, вийшовши з ТЗ, у присутності поліцейських та пасажира ТЗ переконався у несправності освітлення заднього номерного знака, а в подальшому, на вимогу позивача поліцейським було також здійснено фотофіксацію такого порушення та надано позивачу для ознайомлення.

Також судом з наданого представником відповідача відеозапису встановлено, що відповідачем - інспектором Глущенком П.М. було дотримано порядку розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови - відповідач представився, надав на вимогу водія для ознайомлення службове посвідчення, зазначив позивачеві про виявлене порушення ПДР України, вказавши як пункт ПДР України, так і статтю КУпАП, якою передбачена відповідальність за таке порушення, надав позивачеві докази такого порушення, роз`яснив права, визначені Конституцією України та ст. 268 КУпАП, оголосив зміст винесеної постанови, порядок і строки її оскарження.

Щодо доводу позивача про порушення поліцейським його права на отримання правової допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Із дослідженого відеозапису судом встановлено, що поліцейським було роз`яснено позивачу право на отримання правової допомоги; клопотання про бажання скористатись такою допомогою позивачем було заявлено поліцейському у той момент, коли останній розпочав оголошення позивачу змісту прийнятої постанови, тобто, вже після розгляду справи та прийняття рішення суб`єктом владних повноважень. З огляду на що, поліцейським було роз`яснено, що позивач матиме можливість скористатись своїм правом, оскаржуючи прийняту постанову до суду.

Щодо доводів позивача про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням ст. ст. 268, 276 КУпАП, оскільки прийнята безпосередньо на місці вчинення правопорушення - на дорозі, а не за місцезнаходженням відповідного органу, що позбавило позивача можливості на реалізацію прав, визначених ст. 268 КУпАП.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За загальним правилом ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до частин 2-4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (пункт 1 розділ І Інструкції №1395).

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. (п.1 р. III Інструкції № 1395)

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.2 р. III Інструкції №1395), що відповідає положенням ст.276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача, як посадової особи Національної поліції, повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення правопорушення.

В той же час, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в судовому порядку.

Суд звертає увагу позивача, що рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015, на яке він посилається, як на підставу своїх доводів, було ухвалено 26.05.2015, однак в подальшому, у зв`язку зі створенням Національної поліції, були внесені зміни до профільного законодавства, у зв`язку з чим зазначене рішення КСУ не є релевантним до спірних правовідносин.

На підставі викладено, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що відсутні підстави для висновку про те, що суб`єктом владних повноважень було порушено процедуру розгляду справи таким чином, що таке порушення могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Із змісту дослідженої постанови поліцейського встановлено, що така постанова за своїм змістом відповідає встановленим вимогам, зазначені у ній відомості щодо часу, місця та обставин справи відповідають дійсності, оскільки підтверджені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві .

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме: порушення п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України, що свідчить про обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕОА № 4934165 від 21.10.2021 за ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивача, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, то розподіл судових витрат, понесених позивачем, не здійснюється.

Керуючись ст.ст.9,19,72-77,241-246,255,286, КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора поліції, старшого лейтенанта Глущенка Петра Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.01.2022.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Департамент патрульної поліції, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Глущенко Петро Миколайович , адреса служби: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Лобановського, 32-А .

Суддя В. М. Хомич