Ухвала суду № 102576543, 13.01.2022, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8132/18

Провадження № 1-кп/185/212/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Косюка А.П.,

за участі секретаря Губа О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017050000000063від 18 січня 2017 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Тимирязівка Урицького району Кустанайської області Республіки Казахстан, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 110 КК України,

за участю:

прокурора Шалати А.В.,

захисника Михайлюка Б.Л.,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 110КК України.

В підготовчому судовому прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження в даному кримінальному провадженні, в обґрунтування якого зазначив, що обвинувачений, якому винесено повідомлення про підозру, під час досудового розслідування оголошений в розшук, , що, на думку прокурора, враховуючи приписи ч. 3 ст. 323 КПК України, є підставою для призначення судом спеціального судового провадження.

Також прокурор заявив клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначив, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 переховується від суду, може незаконно впливати на свідків та може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Зазначені ризики мотивує тим, що в судові засідання ОСОБА_1 не з`являється, будучи належним чином повідомлений, шляхом опублікування у засобах масової інформації загально державної сфери розповсюдження в газеті «Урядовий кур`єр» повістки про виклик в судове засідання до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, про причини неявки суд не повідомив. Незастосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, унеможливлюють запобігання вказаним ризикам.

Захисник проти клопотання прокурора заперечував, зазначив, що правова позиція захисника щодо винуватості або відсутності вини обвинуваченого з останнім не узгоджена, оскільки він жодного разу не спілкувався з обвинуваченим, процесуальні документи захисник отримував, але місцезнаходження обвинуваченого та його позицію по справі захисник не знає, вважав неможливим розгляд кримінального провадження без обвинуваченого. Також захисник заперечував проти клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без обвинуваченого.

Суд, заслухавши думки учасників, дослідивши наявні у суду матеріали кримінального провадження, ,приходить до такого.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Так, право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Крім того у §3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (inabsentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 даної статті за наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Відповідно до п. 20-1 перехідних положень КПК України тимчасово, але не пізніше дня початку діяльності Державного бюро розслідувань (опублікування у газеті «Урядовий кур`єр» відповідного повідомлення його керівником), судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зокрема за ст. 258-3, ст. 110 КК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Наведені приписи кримінального процесуального законодавства України повинні застосовуватись з урахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року та є міжнародним договором, а також практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати кримінальне провадження за процедурою іn absentia. Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так, за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Сейдович проти Італії» в разі відсутності даних про інформування в достатній мірі особи про притягнення її до кримінальної відповідальності та про пред`явлені йому обвинувачення, неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» ЄСПЛ зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття «справедливий розгляд у суді» (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 року. Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку «розумного співвідношення», з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо підсудного, який не з`явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, підсудний, що не з`явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки підсудного, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Суд зазначає, що в даному кримінальному провадженні прокурором не надано беззаперечних (недвозначних) доказів, що підтверджують факт інформування ОСОБА_1 про притягнення його до кримінальної відповідальності (а саме, що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 110 КК України, за наданням стороною обвинувачення будь-яких даних, які підтверджують факт вручення йому письмового повідомлення про підозру або дійсного ознайомлення з його змістом), а також доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання.

Крім того, в судовому засіданні захисник обвинуваченого, який здійснює його захист за призначенням, зазначив, що не бачив його жодного разу та узгодити з ним процесуальну позицію по справі змоги не мав.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з`ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, Європейським Судом була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з`ясування причин неявки сторін.

Враховуючи норми міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини та наведену практику Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства, існують обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачений позбавлений права захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, обраного ним особисто, допитувати свідків, що показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові.

28 серпня 2018 року старшим слідчим в ОВС слідчого відділу 2 Управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області Медведка В.В оголошено у розшук.

Згідно відомостей які містяться в обвинувальному акті, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

На ОСОБА_1 заведено ОРС категорії «Розшук» № 35-87.

Для виклику обвинуваченого в підготовче судове засідання судом розміщувалися судові виклики в газету «Урядовий кур?єр».

Таким чином, в даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази про те, що ОСОБА_1 в достатній мірі проінформований про те, що відбудеться судовий розгляд даного кримінального провадження, та на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачений недвозначно відмовився від свого права приймати участь у розгляді справи.

З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства та враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження необхідно відмовити та оголосити в розшук обвинуваченого ОСОБА_1 , зупинивши кримінальне провадження відносно нього.

Суд, стосовно клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

26 вересня 2021 року складено обвинувальний акт, але вручити його ОСОБА_1 не виявилося можливим у зв`язку з тим, що останній переховується від органу досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності. Обвинувальний акт вручено відповідно до вимог ст. 293, 297-1 КПК України у порядок передбачений для вручення повідомлень.

Суд, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 110 КК України, - враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії проведення підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу виходячи з такого.

Враховуючи те, що 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 оголошено розшук, який зараз здійснюється Краматорським РУП ВП № 1 ГУНП в Донецькій області.

За наявними даними ОСОБА_1 є громадянином України, обвинувачується у вчиненні вказаних злочинів на тимчасово окупованій території України та там і перебуває.

Таким чином, є ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України: обвинувачений переховується від суду, може незаконно впливати на свідків та може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, а також враховуючи обставини в їх сукупності, передбачені ст.178 КПК України, що дає достатні підстави для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

Згідно вимог частини 6 ст. 193 КПК України, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Виходячи з вищенаведеного, вважаю за можливе обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 323, 335, 372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання прокурора Шалати А.В. про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 22017050000000063 від 18 січня 2017 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Тимирязівка Урицького району Кустанайської області Республіки Казахстан, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 110 КК України - відмовити.

Клопотання прокурора Шалати А.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Роз`яснити, що у відповідності до вимог ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Оголосити розшук обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Тимирязівка Урицького району Кустанайської області Республіки Казахстан, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Організацію виконання розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 доручити заступнику начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду Донецької обласної прокуратури у кримінальному провадженні № 22017050000000063 від 18 січня 2017 року ОСОБА_2 .

Провадження по справі зупинити до розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 .

На ухвалу в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.П. Косюк