Рішення № 102575818, 13.01.2022, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4666/21

Провадження № 2/0182/1304/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13.01.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Багрової А.Г. за участю секретаря судового засідання - Снєгульської В.М., представника відповідача - адвоката Чуприни Є.А., що діє на підставі доручення №0407-0001340 Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 11.11.2021 року та довіреності від 11.01.2022 року№1367,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства „АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

представник позивача - Мальований В.В., що діє на підставі довіреності №23024428-К-О від 27.08.2019 року (а.с.64)

Заяви по суті справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б\н від 04.09.2016 року в розмірі 75461,19 грн.: заборгованість за кредитом у розмірі 48391,79 грн.; заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом 27069,40 грн. станом на 11.07.2021 року.

В обґрунтування позову послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим перед банком у відповідача виникла заборгованість (а.с. 2-4)

Відповідач подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.46-50). Вказує, що істотні умови кредитування сторонами не були обумовлені в договорі, умови та тарифи протягом часу з 2016 року неодноразово змінювались самим позивачем. Позивачем не надано доказів, що саме з цими умовами ознайомлена відповідач. Між ними у письмовому вигляді не було обумовлено ціна договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вважає, що позивач має право вимагати лише повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Не заперечує, що отримувала кредитні кошти, однак розмір заборгованості позивачем не доведений належними доказами.

Представник позивача подав заперечення проти відзиву на позовну заяву (а.с. 55-56), просить суд позовні вимоги задовольнити, оскільки відповідач ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, про що в анкеті-заяві є підпис позивальника. В анкеті-заяві відповідач зобов`язалась самостійно в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Боржник користувався кредитом, значить обізнаний про умови та правила надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний договір є договором оферти. Банк надав всю необхідну інформацію у письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору, а отже вимоги Закону України „Про захист прав споживачів" виконані. Наявна у відповідача заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються з Анкети-заяви, Тарифів та Умов і Правил. На підтвердження вартості розрахунку наявна банківська виписка, де в тому числі відображено використання відповідачем кредитного ліміту. Довідка про видачу картки та про встановлення/зміну кредитного ліміту також підтверджує , що заборгованість виникла саме в результаті витрачання кредитних коштів.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.08.2021 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін(а.с. 25)

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового засідання, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.56).

Представник відповідач в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено.

Між сторонами виникли спірні кредитні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2016 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку (а.с.8).

У зазначеній анкеті-заяві відсутні відомості про те, які банківській послуги вона просить банк надати та яку саме картку бажає оформити на себе ОСОБА_1 .

Зазначена анкета-заява відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ „Акцент-Банк" також не містить даних про отримання кредиту від банку у вигляді кредитної картки з відповідним кредитним лімітом.

Банком надано довідку про надання ОСОБА_1 наступних кредитних карток: N НОМЕР_1 (термін дії до червня 2018 року); N НОМЕР_2 (термін дії до квітня 2018 року); N НОМЕР_3 (термін дії до лютого 2021 року); № НОМЕР_4 (термін дії до березня 2022 року), № НОМЕР_5 (термін дії до грудня 2024 року)(а.с.57).

Відповідач не заперечує щодо отримувала вказані кредитні картки.

Згідно довідки АТ „Акцент-Банк" за період з 04.09.2016 року кредитний лімін змінювався з 1000 грн. до 48391,79 грн.(а.с.58)

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ "Акцент-Банк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно із частиною другої статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 04.09.2016 року не вказано, що ОСОБА_1 виявляла оформити кредитну картку „Універсальна", процентна ставка, відповідальність позичальника також не визначена(а.с.8).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім заборгованості за кредитом, стягнути, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів , крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04.09.2016 року, посилається на Умови і правила надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", які і є невід`ємними частинами спірного договору (а.с.9-14).

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умовами і правилами надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи 04.09.2016 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку.

Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ „А- Банк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин (04.09.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у редакціях, що найбільш сприятливі для інтересів фінансової установи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний зміст запропонованих відповідачу Умов та правил надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що була встановлена на час укладення із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних умов кредитного договору.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані та не визнавались позичальником, а також з урахуванням того, що ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, який міститься в матеріалах справи, не визнаються відповідачем, не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.09.2016 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ „Акцент-Банк" не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Однак відповідач не заперечує отримання кредитних карток та користування ними , при цьому безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 04.09.2016 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до довідки банку про надання ОСОБА_1 кредитних карток термін дії останньої кредитної картки становить грудень 2024 року.

Ураховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку про те, що банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а. с. 6-7), загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 75461,19 грн.: 48391,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 27069,40 грн. - заборгованість за відсотками.

Проте суд з наданим розрахунком не погоджується, оскільки нарахування відсотків, комісії, неустойки, страхових платежів умовами кредитного договору не передбачені, а згідно з випискою по картковому рахунку розмір внесених відповідачем грошових коштів по кредиту становить 71569,89 грн. (а.с.59). При цьому, як вбачається з виписки по рахунку, позивачем із внесених відповідачем коштів неправомірно списано 80002,51 грн. % за користування кредитними коштами, комісії, пеня, а також страхові платежі, які умовами договору не були передбачені.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача , що заборгованість за кредитом у відповідача відсутня.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Розподіл судовий витрат.

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог суд відмовляє, то судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду з відповідача не підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 10,12,76-81,141, 258, 263 , 265, 354ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства „АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення .

Повне рішення складено 18.01.2022 року.

Дані про учасників справи.

Позивач - Акціонерне товариство „АКЦЕНТ-БАНК", ЄДРПОУ 14360080, зареєстроване місцезнаходження за адресою: 49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: А. Г. Багрова