Рішення № 102575589, 19.01.2022, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/2487/21

2/180/64/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули О.С.

при секретарі - Котовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 180/2487/21 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг "Monobank" від 02.03.2018 року у розмірі - 62120,04 грн. станом на 08.07.2021 року, в тому числі: -загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 62120,04 грн.; - заборгованість за пенею та комісією -0,00 грн. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в жовтні 2017 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» запустив новий проект Monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank.

Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

02.03.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 02.03.2018 року, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, складають Договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язалася виконувати його умови.

На підставі укладеного Договору, відповідач отримала кредит у розмірі 60000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконала, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.

Станом на 08.07.2021 року за відповідачем по укладеному з АТ «Універсал Банк» договору про надання банківських послуг «Monobank» від 02.03.2018 року наявна заборгованість на загальну суму - 62120,04 грн., у тому числі:

-загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 62120,04 грн.;

-заборгованість за пенею та комісією - 0,00 грн..

До теперішнього часу сума боргу за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02.03.2018 року відповідачем не погашена. Вищенаведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

30 грудня 2021 року відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог АТ "Універсал Банк" про стягнення з неї, ОСОБА_1 , заборгованості за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 02.03.2018 року у розмірі 62120 грн. 04 коп., у повному обсязі. Вимоги АТ "Універсал Банк" вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що у своїй позовній заяві позивач стверджує, що з підписанням Анкети, клієнт і банк укладають Договір про надання банківських послуг, датою укладення договору - є дата підписання клієнтом Анкети-заяви і отримання картки, проте копію Анкети-заяви від 02.03.2018 року неможливо визначити, як документ, який встановлює правовідносини і визначає зобов`язання відповідача перед позивачем, будь-яких доказів отримання відповідачем кредитної картки, її виду, порядку видачі та терміну дії, позивачем до суду не надано. Паспортні дані особи розглянути і прочитати неможливо, а отже і встановити цю особу також не надається можливим, так само, як і не неможливо ознайомитися та прочитати повний текст Анкети. Таким чином позивач надав суду Анкету-заяву в непридатному для її вивчення та дослідження вигляді. Посилається і на ті обставини, що нею не підписані Умови рахунків фізичної особи, Витяг з Умов обслуговування рахунків та Тарифи в АТ "Універсал Банк". Надана позивачем Анкета-заява також знаходиться у непридатному для її дослідження стані, що унеможливлює ознайомитися з істотними умовами кредитного договору, у зв`язку з чим неможливо встановити і розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, також встановити порядок та терміни кредитування, а також порядок нарахування заборгованості по тілу кредиту. З причини відсутності кредитного договору, паспорта споживчого кредиту з істотними умовами угоди, підписаної сторонами, неможливо встановити, як саме виникла заборгованість по тілу кредиту в розмірі 62120,04 грн. Вважає, що Позивач в односторонньому порядку визначив її, як відповідача, суму заборгованості, не надавши суду доказів внаслідок чого утворилася така заборгованість. З наявних матеріалів позовної заяви встановити це також неможливо. Докази не можуть грунтуватися на припущеннях. Крім того, із наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 08.07.2021 року та незважаючи на відсутність між сторонами доказів істотних умов кредитного договору, розрахунок заборгованості відповідача містить відомості про суми погашення за наданим кредитом, що свідчить про те, що вона користувалася кредитними коштами та поповнювала рахунок. Навіть на думку позивача за період з 17.03.2018 року по 29.05.2019 року відповідач вносила кошти на рахунок позивача, загальна сума такого повернення складає - 221567,87 грн., а згідно виписки по картці сума повернення грошових коштів за період з 23.09.2018 року по 27.05.2021 року становить - 229374,85 грн. Таким чином вона внесла кошти на погашення заборгованості в значно більшому розмірі, ніж спірна сума боргу, заявлена позивачем по тілу кредиту - 62120,04 грн., у зв`язку з цим вважає, що боргових зобов`язань перед позивачем вона не має. Вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, не може бути доказом безспірності заборгованості та її розміру. Доказів про порядок надання та збільшення кредитного ліміту позивачем також не надано, що не можливо встановити і з виписки за картковим рахунком станом на 29.12.2021 року, а саме: у який період відбулася зміна кредитного ліміту з 34000 грн. до 60000 грн. та якими документами це підтверджується. Банком також не доведено, що між сторонами було досягнуто згоди за розміром кредитного ліміту. Саме розрахункові документи є належними засобами доказування обставин переведення коштів відповідачу на його рахунок. Позивач стверджує, що вона, ОСОБА_1 , отримала кредит у розмірі 60000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, дану обставину він повинен був довести. Наголошує і на тому, що порядок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами між сторонами в письмовій формі не погоджувався, а односторонні дії позивача з погашення (списання) відсотків за рахунок кредиту і додавання до тіла кредиту, не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки відсотки є платою за використання кредитних коштів. Таким чином, грошові кошти, які містяться в 5 колонці розрахунку, як залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), не є тілом фактично використаних відповідачем кредитних коштів. На підставі вищевикладеного вважає, що позивачем не надано суду будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а отже відсутні підстави стверджувати, що сторони обумовили в письмову вигляді ціну договору, встановленої в формі сплати відсотків за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

12.01.2022 року представником АТ "Універсал Банк" надано відповідь на відзив, в якій він просить суд вимоги Акціонерного товартсва "Універсал Банк" до ОСОБА_1 задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази наявні в матеріалах справи. Проти ухвалення заочного рішення, не заперечує.

Відповідач у судове засідання неодноразово не з`явилася, про слухання справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому зазначено дату отримання поштового відправлення - 20.12.2021 року ( а.с. 58).

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 ст.124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормами ст. 129 Конституції України встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Судом встановлено, що 02 березня 2018 року між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банком 60000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг.

В своїй Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 02.03.2018 року, відповідач підтвердила, що підписана нею Заява разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, складають Договір про надання банківських послуг та відповідно підтвердила, що ознайомилася і отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язалася виконувати його умови.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02.03.2018 року наявна заборгованість на загальну суму- 62120,04 грн., яка складається із:

- загального залишку заборгованості за наданим кредитом - 62120,04 грн.;

- заборгованості за пенею та комісією - 0,00 грн..

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «Універсал Банк».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги АТ «Універсал Банк» підлягають задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 2 270,00 гривень, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору, у розмірі 2 270,00 гривень.

Керуючись ст.ст.12,13,19,141,247,258,259,263,264,265,268,272,273,279,352,354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Марганець, Дніпропетровської області, (паспорт НОМЕР_2 , ІПН - НОМЕР_3 ), останнє відоме місце реєстрації якої є: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 заборгованість за Договором про надання банківських послуг "Monobank" від 02.03.2018 року у розмірі - 62120 (шістдесят дві тисячі сто двадцять) гривень 04 копійки, станом на 08.07.2021 року, в тому числі:

-загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 62120,04 грн.;

- заборгованість за пенею та комісією - 0,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Марганець, Дніпропетровської області, (паспорт НОМЕР_2 , ІПН - НОМЕР_3 ), останнє відоме місце реєстрації якої є: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі - 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.

Суддя: О. С. Янжула