Ухвала суду № 102574694, 13.01.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

№ 204/4994/21

№ 1-в/204/42/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді – Дружиніна К.М.

при секретарі – Бунаковій С.О.

за участю прокурора – Медведовського О.Ю.

адвоката – Завгороднього О.С.

засудженого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_1 , 1971 року народження, про приведення вироку суду у відповідність до чинного законодавства, та заяву засудженого про визнання катуванням відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі -

встановив:

У провадження Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 , про приведення вироку суду у відповідність до чинного законодавства, та заява засудженого про визнання катуванням відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі.

В обґрунтування своїх вимог засуджений посилається на рішення Конституційного Суду України № 11-рп/99 від 29.12.1999 року, яким була скасована смертна кара і зазначає, що йому не могло бути призначене довічне позбавлення волі, оскільки в період часу з 29.12.1999 року по 29.03.2000 року не існувало такого виду покарання і найсуворіший вид покарання був 15 років позбавлення волі. У зв`язку з чим, просив привести вироки Дніпропетровського обласного суду від 12.02.1997 року та 30.12.1998 року, а також ухвалу Дніпропетровського обласного суду від 27.07.2000 року у відповідність до положень закону, який був більш м`який порівняно із законом, який запроваджував новий вид покарання «довічне позбавлення волі». Також, просив його звільнити від подальшого відбування покарання, обмежившись відбутим строком. В наданій заяві, засуджений посилаючись на низку рішень ЄСПЛ, просив визнати покарання у виді довічного позбавлення волі катуванням.

В судовому засіданні адвокат та засуджений клопотання та заяву підтримали, просили задовольнити.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання та заяви засудженого.

Суд, дослідивши матеріали особової справи, заслухавши думку сторін, приходить до наступного.

Згідно матеріалів особової справи, ОСОБА_1 засуджений вироком Дніпропетровського обласного суду від 12.02.1997 за ч.3 ст.193, ч.1 ст.222, ч.2 ст.17-140, ч.2 ст.140, ст.ст.17,19,140 ч.2, ч.3 ст.142, п.п. «а», «г», «з» ст.93 КК України (в редакції 1960 року), ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до розстрілу з конфіскацією в дохід держави всього майна. Ухвалою Верховного Суду України від 27.05.1997, вирок Дніпропетровського обласного суду від 12.02.1997 року змінено та ОСОБА_1 вважати засудженим за ч.1 ст.222, п.п. «а», «г», «з» ст.93, ч.3 ст.142, ч.3 ст.193 КК України (в редакції 1960 року). Вироком Дніпропетровського обласного суду від 30 грудня 1998 року, за п. «з» ст. 93, ч. 2 ст. 17-140, ч. 2 ст. 140, 42, 43 КК України, ОСОБА_1 був засуджений до виключної міри покарання – смертної кари - розстрілу, з конфіскацією всього особистого майна. Ухвалою Верховного Суду України від 09 березня 1999 року, вирок Дніпропетровського обласного суду від 30 грудня 1998 року, в частині призначеного покарання ОСОБА_1 залишено без змін. Відповідно до ухвал Дніпропетровського обласного суду від 27.07.2000 року, та 06.11.2000 року призначене ОСОБА_1 покарання у вигляді смертної кари - розстрілу, з конфіскацією всього особистого майна, замінено на довічне позбавлення волі.

Суд першої інстанції не вправі надавати оцінку судовим рішенням апеляційної та касаційної інстанції, які набрали законної сили та відповідно виконуються, у зв`язку з чим позбавлений можливості вирішити клопотання засудженого про приведення зазначених судових рішень у відповідність до змін законодавства.

При вирішенні заяви засудженого в частині визнання покарання у виді довічного позбавлення волі катуванням, суд враховує наступне.

Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2020 року, у справі № 1-42/2004, провадження № 13-87зво19, відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі не може вважатись катуванням, нелюдським покаранням чи покаранням, що принижує гідність особи.

Враховуючи викладене, заява засудженого в частині визнання катуванням відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 369, 372, 376, 392, 395, 537, 539 КПК України, ст.ст. 74, 80, 81, 82, 84, 85, 87 КК України, суд, -

постановив:

Клопотання засудженого ОСОБА_1 , 1971 року народження, про приведення вироку суду у відповідність до чинного законодавства, та заяву засудженого про визнання катуванням відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з моменту її оголошення.

Суддя: К.М. Дружинін